Свідомість і мова, їх взаємозв’язок

При розгляді цього питання студентам необхідно звернути увагу на співвідношення свідомості, мислення і мови.

Доповнюючи сказане раніше, слід констатувати, що мислення – один із важливих проявів свідомої діяльності людини. “Мислення як активний, цілеспрямований процес, – зазначив Д. І. Дубровський, – здійснюється свідомо, є формою діяльної свідомості”.

Можна погодитися з тим, що еволюція форм мислення зумовлювалася активним спілкуванням людей. Спочатку мислення здійснювалося за допомогою жестів як форми позначення існуючих об’єктів, далі – символічних та знакових жестів, а потім і шляхом словесних, мовленнєвих форм. Не потрібно заперечувати складність розвитку мислення людини, в тому числі й впливу на його формування мови жестів, хоча проблема існування позасловесного мислення значною мірою залишається дискусійною, що теж заслуговує уваги тих, хто вивчає філософію.

Безумовно, понятійне мислення є єднальною ланкою між свідомістю і мовою в процесі їх становлення, вдосконалення і розвитку.

Свідома діяльність людини також неможлива без наявності єдиної системи мислення, мови і мовлення. Мова – це система знаків, яка служить засобом спілкування людей, а “мовлення – це мова плюс думка”. З цього приводу В. А. Звегінцев справедливо зауважував: коли говоримо про проблему взаємовідношення мови й мислення, то маємо справу не з двома, а з трьома величинами – мисленням, мовою і мовленням.

У літературі мова інколи характеризується як форма символічного буття людини. Так, В. А. Канке пише, що мова є символічним виразом у звуковій і письмовій мовленнєвій діяльності психічного життя людини.

Отже, свідомість, мислення і мову потрібно розглядати у взаємозв’язку, не протиставляючи їх у складній системі психіки людини. Очевидно, мова жестів є початковим етапом становлення членороздільної мови, а не особливою стадією мовних стосунків людей. Поява звукових знаків із певним смисловим навантаженням у результаті спілкування людей між собою і навколишнім середовищем свідчила про виникнення свідомості та членороздільної мови.

Звичайно, є чимало звуків, які передають психічний стан людини – сміх, стогін та ін., але вони не є мовою. Особливість природної мови полягає в тому, що вона поєднує звуковий знак і його значення.

Звуковий знак набуває статусу слова, коли він стає способом матеріалізації логічних понять.

Причому одне й теж слово може включати в себе декілька змістових значень. Так, слово “коса” дається для позначення не тільки відповідного знаряддя праці, а й річної та морської піщаної коси і т. ін. Це також свідчить про посередницьку функцію мови між свідомістю, мисленням і навколишнім середовищем.

Таким чином, мова в єдності з мисленням і природним, членороздільним мовленням забезпечують здійснення відповідних функцій свідомості і мови, зокрема комунікативної, означальної, регулятивної функцій спілкування людей. І при наявності такої структурної системи психіки в ході активних зусиль людини світ відображається в її свідомості не пасивно, а у вигляді збуджуючих, цілеспрямованих мотивів діяльності, що й забезпечує процес створення необхідних матеріальних і духовних цінностей, соціальних здобутків цивілізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Свідомість і несвідоме. Роль несвідомого в житті людини	\|	Закономірності формування і розвитку світового господарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.