МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Рідина, яка циркулює по трубках – кров і лімфа.II. Анатомічний склад та загальна структурно-функціональна характеристика судинної системи. Кола кровообігу I. Значення серцево-судинної системи для організму Серцево-судинна система або система органів крово- і лімфообігу. ЗАКОНОМІРНОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЛЕКЦІЯ №19. Основа предмета, який ми вивчаємо – нормальна або системна (описова) анатомія – вивчає будову організму в нормі шляхом послідовного опису органів відповідно до їх системного розміщення. Різні системи органів об’єднуються в групи, що подібні за будовою, функцією і розвитком: 1. соматичні системи - скелет (кістки та їх з’єднання); - м’язова система; - шкіра та її похідні 2. вісцеральні системи – нутрощі 3. інтегруючі (інтегральні), об’єднуючі системи, які регулюють діяльність як соматичних, так і вісцеральних систем, об’єднують їх в єдине ціле, забезпечують зв’язок організму із зовнішнім середовищем. До них відноситься: - нервова система; - ендокринна система; - імунна система – забезпечує структурно-функціональний гомеостаз у процесі росту й розвитку організму Наука, яка вивчає будову органів судинної системи називається ангіологія (angiologia). Серцево-судинна система морфофункціонально дуже лабільна (рухлива), варіабельна, пластична (здатна до різких змін і пристосувань). Структура судин визначається особливостями будови та функції органа, який постачається кров’ю і стає практично невід’ємною його частиною. Судинна система представлена сіткою порожнистих трубок, які формують подвійне коло і всередині яких циркулює рідина (кров або лімфа), що приводиться в рух завдяки скороченню серця, а також органами кровотворення та імунного захисту.
- інтегруюча функція; - транспортна функція – переносить кисень (дихання) та продукти обміну (виділення); - трофічна функція – забезпечує обмін речовин шляхом переносу поживних речовин; - терморегуляція – акумулює тепло, розподіляє по органах, віддає в навколишнє середовище; - гуморальна регуляція діяльності органів і систем за допомогою гормонів, медіаторів, електролітів, клітинних метаболітів, разом із нервовою системою забезпечує нейрогуморальну регуляцію; - захисна функція (імунітет); - підтримка водно-сольового балансу організму і осмотичного тиску.
1. Судини –системи порожнистих трубок різного діаметру, які густо каналізують організм. На відміну від трубок вісцеральних систем, ніколи не сполучаються із зовнішнім середовищем, формують кола кровообігу. Розрізняють кровоносні і лімфатичні судини. 3.Органи кровотворення та імунного захисту, де утворюються і руйнуються клітини крові і лімфи. 4. Серце – центральний орган серцево-судинної системи, насос, який приводить у рух кров і лімфу. Кров (haima, sanguis) – один із видів сполучної тканини. Відносна маса крові (від маси тіла) складає: кінь – біля 10%, велика рогата худоба – 8%, свиня – 4,6%, собака – 6,4%, людина – біля 7%. В новонароджених тварин ця цифра приблизно в 2 рази більша. Кров, яка знаходиться в тілі тварини, поділяється на дві фракції: - циркулююча – 54-60%; - депонована у венозних судинах різних органів (40-46%): у печінці – до 20%, селезінці – до 16%, шкірі – до 10%. Кров складається з плазми (⅔ об’єму) і формених елементів (⅓ об’єму): еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Кров циркулює по замкнутій системі судин, центром якої, джерелом енергії, що забезпечує рух крові в одному напрямі, є серце. Сітка судин є периферичним відділом. Судини поділяються на артерії, що несуть кров від серця і вени, по яких кров повертається до нього. Між артеріями і венами розміщується мікроциркуляторне русло: артеріола, прекапіляр, капіляр, посткапіляр, венула. Історичні дані Про те, що кров рухається по судинах було відомо ще в глибоку давнину. Клавдій Гален (130-200, Рим): частки їжі, які всмокталися із травного каналу, підносяться ворітною веною до печінки і під впливом цього великого органу перетворюються в кров, проте ця кров є недопрацьованою, непридатною для вищої мети крові в організмі. Тому, деякі її частини, що приносяться з печінки через v. cava до правої половини серця проходять з правого шлуночка через численні невидимі пори до лівого шлуночка. Коли серце розширюється, то воно насмоктує з легень через легеневі вени повітря в лівий шлуночок і в цій лівій порожнині кров, яка пройшла через перегородку, змішується з повітрям … Везалій (1514-1564) … і може бути призначена для великої артерії (аорти) і, таким чином, для всього тіла. Склалося практично неправильне поняття про кровообіг (про перше коло кровообігу): кров із печінки → права половина серця → через серцеву перегородку по v. cava в ліву половину серця → змішування з повітрям, яке поступає по легеневих венах із легень → аорта → по всьому організму. Згодом було відкинуто думку про те, що кров змішується з повітрям у лівому шлуночку серця. Було встановлено, що кров для збагачення киснем проходить через легені. Таким чином, відкрито мале коло кровообігу: правий шлуночок → легені → легеневі вени → ліве передсердя. В ХII столітті мале коло кровообігу було відкрите арабським лікарем Ібн-аль-Нафіз із Дамаска. Другим був Мігуель Сервет (1509-1553) – спалений інквізицією. Остаточно закономірності руху крові по судинах були сформовані Гарвеєм у 1628 році. Після винайдення мікроскопа Мальпі описав кровоносні капіляри в легенях і тим самим довів, що артерії та вени великого і малого кіл кровообігу з’єднуються капілярами.
|
||||||||
|