Методичну літературу умовно поділяють на три групи.

Аналіз навчальної і науково-методичної літератури з технологічної освіти.

Вивчення психофізіологічних процесів, які відбуваються в організмі учнів під впливом праці. Методики даної групи називаються психофізіологічними.

Вивчення параметрів трудових дій (визначається ступінь досконалості їх, взаємодія працюючого з інструментом, машиною та ін.). Методики даної групи називають біомеханічними.

Для кількісного визначення зв'язків і залежностей у педагогічних явищах почали застосовують математичніметоди.

Як бачимо, методика займається самостійними дослідженнями. Це зовсім не означає, що вона не використовує даних досліджень інших наук. Навпаки, методика тісно пов'язана з науками, на які вона спирається в своїх висновках.

Методика повинна підтримувати постійний зв'язок із наукою, яка визначає зміст шкільного предмета. Це розділи технічної науки, пов'язані з обробкою різних матеріалів з електромонтажними роботами та ін.

При побудові навчального процесу методика спирається па дані педагогіки, психології, вікової анатомії і фізіології, гігієни і педіатрії. Використовуючи дані цих наук, методика навчання технології вирішує питання про режим роботи, характер вправ розробляє нормативи на інструменти, устаткування тощо.

Значну допомогу вчителям у самоосвіті надає методична література. Такою літературою забезпечує видавництво "Рідна школа" та інші видавництва.

Якщо проаналізувати методичну літературу для вчителів, то неважко встановити, що вона може мати різну спрямованість. Залежно від цього її легко поділити на декілька груп, що, в свою чергу, спрощує огляд літератури, бо можна не говорити про кожну книжку, а досить спинитися лише на характерніших з них.

До першої групиналежить література, в якій викладено фактичний матеріал, що вивчається в процесі навчання технології. Звичайно, викладають його значно ширше і глибше, ніж відображено в шкільних посібниках, бо вчитель повинен знати набагато більше, ніж учні. На жаль, можна зустрітися ще з такими фактами, коли вчителі готуються до занять лише за шкільними посібниками. Це неприпустимо. У шкільному посібнику визначено, з чим треба ознайомити учнів, проте дехто з них, працюючи в гуртках і вивчаючи науково-популярну літературу, має значно більший обсяг знань. Учитель повинен це враховувати і бути готовим до відповіді на запитання, що виходять за межі навчальної програми. Саме в цьому має допомогти йому література, в якій висвітлено фактичний навчальний матеріал.

Прикладом такої літератури може бути книга "Основи технології обробки металів і елементи електротехніки" (За ред. Л.О. Пивоварова. К.: Рад. шк., 1977).

Журнал "Трудова підготовка в закладах освіти" також систематично вміщує матеріали про досягнення в галузі науки і техніки, які можуть бути використані вчителями трудового навчання.

Другу групу становить література, в якій вміщено поради щодо проведення занять. Такі поради подано у вигляді поурочних методичних розробок або ж у вигляді рекомендацій, що стосуються навчальних тем, розділів, передбачених шкільною програмою в цілому.

Видавництво "Радянська школа" видало методичні посібники у вигляді поурочних розробок, у тому числі для уроків технічної праці у IV, V, VII класах і трудового навчання в старших класах: "Заняття з технічної праці в 7 класі" (За ред. Д.О. Тхоржевського. К.: Рад. шк., 1979); "Заняття з технічної праці в 6 класі" (За ред. Д.О. Тхоржевського. К.: Рад. шк., 1984); "Заняття з технічної праці в 5 класі" і "Занятия по трудовому обучению в 5 классе" (За ред. М.Г. Чумака, В.О. Матрохіна. К.: Рад. шк., 1989) та ін.

Зазначені і подібні до них посібники характерні тим, що розкривають зміст заняття, визначаючи тему, мету і його хід. Учитель дізнається тут про те, яке треба застосовувати устаткування, які доцільно поставити перед учнями запитання для повторення, в якій послідовності викладати теоретичні відомості, як контролювати самостійну роботу учнів та ін.

Інколи можна почути, що поурочні методичні розробки видавати недоцільно, бо вони занадто регламентують дії вчителя, не залишають місця для його творчості. Така думка неправильна. Більшість учителів навчання технології потребує докладних рекомендацій. Якщо ж учитель добре підготовлений, то він може самостійно проаналізувати подані в посібниках рекомендації і керуватися лише тими, які він вважає доцільними для застосування в конкретних умовах.

Найбільш чисельна третя група методичної літератури, присвячена розгляду окремих завдань, що постають у процесі трудового навчання. Такі завдання відбиваються в самих назвах книжок. Назвемо деякі з них: Д.А. Тхоржевський, В.Г. Гетта "Проблемное обучение на уроках труда" (Минск: Нар. асвета, 1986).

У цих книжках автори розглядають питання глибше і простежують за їх розв'язанням протягом усього періоду трудового навчання у школі.

Значну роль у самоосвіті вчителів повинні відігравати науково-методичні журнали "Рідна школа", "Шлях освіти". Учителям треба стежити за цими журналами і користуватися поданими в них порадами.

Проте найбільшої уваги заслуговує журнал "Трудова підготовка в закладах освіти", який видається спеціально для вчителів праці. Журнал охоплює всі основні розділи роботи, пов'язані з трудовим навчанням і вихованням у школі. Тут розглядаються питання методики проведення занять у процесі технічної, сільськогосподарської і обслуговуючої праці, позакласної і позашкільної роботи, підготовки педагогічних кадрів, наводяться рецензії на книжки з трудового навчання, висвітлюється досвід трудового навчання в зарубіжних країнах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технологічна освіта та її складові частини.	\|	Види та організаційно-правові форми підприємництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.