МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Основні етапи соціального супроводу при роботі з клієнтомРобота з клієнтом будується за наступною схемою. Перший етап — вивчення ситуації. Оцінюється загальна соціальна проблема і визначаються потреби клієнта. У письмовому вигляді у спеціальних формах відображаються такі напрямки: § оцінка потреб клієнта; § розробка плану соціальної допомоги (соціального супроводу); § визначення пріоритетів для вирішення потреб клієнта; § для країн з ринковою економікою визначається вартість послуг і приймається рішення щодо фінансування. Оцінка потреб клієнта передбачає аналіз особистості, міжособистісних відносин, сім'ї, взаємодій із соціальним оточенням і факторами, що його визначають.
Для цього соціальний працівник повинен відповісти на такі запитання: § Які соціально-демографічні характеристики клієнта і на якій стадії розвитку життєвого циклу він знаходиться? § Які саме проблеми тривожать клієнта, соціального працівника, людей із соціального оточення? § Як, коли і хто визначив проблему чи потреби клієнта і що перед цим відбувалося? § Які основні особистісні, міжособистісні, групові і місцеві стресові фактори, що перешкоджають адекватному функціонуванню клієнта? § Які можливості щодо надання допомоги має конкретна особистість, сім'я чи група системи соціальної підтримки (робота, школа, друзі і т. ін.)? § Яка саме допомога найкраще буде відповідати потребам індивіда і сім'ї? На цьому етапі соціальний працівник приділяє особисту увагу підготовці конкретної допомоги, визначенню кола проблем, встановленню особистого контакту і залученню клієнта до процесу ухвалення рішення. Другий етап — безпосереднє надання послуг. На цьому етапі визначаються організації й фахівці, що будуть надавати послуги, і зміст самих послуг. Головне — визначається безпосередня соціальна допомога, аналізується якість наданих послуг. Для цього соціальний працівник і клієнт вивчають усі можливі варіанти вирішення проблеми і шляхи досягнення мети, вибирають найбільш ефективні методи. Чітко визначають відповідальність кожної зі сторін (як працівника, що надає послуги, так і клієнта), формують графік роботи, формулюють конкретні завдання і визначають конкретні дати. Третій етап — аналіз проведеної роботи й оцінка послуг, наданих клієнту. Цей етап включає такі стадії: § оцінка змін, що відбулися у процесі і після одержання соціальних послуг; § вивчення нових потреб, що з'явилися у клієнта і вимагають вирішення; § складання (у разі потреби) додаткового плану соціальної допомоги, тобто робота першого етапу; § припинення роботи з конкретним клієнтом, якщо він більше не вимагає соціальної допомоги. Хоча контроль за процесом надання послуг і оцінка передбачаються на всіх фазах, соціальний працівник особливу увагу приділяє спостереженню за тим, наскільки успішно просувається процес і чи немає необхідності переглянути план і звернутися до інших, більш дійових засобів досягнення мети. На заключному етапі соціальний працівник повинен використовувати постійні системи, вибирати оптимальні засоби допомоги. «Ведення випадку» — система, коли соціальний працівник відповідає не тільки за організацію, а й за надання послуг конкретному клієнту. Самі послуги можуть бути організовані різними установами, але соціальний працівник після визначення потреб клієнта організовує і координує соціальну допомогу. Отже, «ведення випадку» може здійснюватися на двох рівнях: 1. Контактний, коли соціальний працівник безпосередньо взаємодіє з клієнтом. 2. Організаційний чи опосередкований, коли взаємодія відбувається за системою: соціальний працівник — організації. Читайте також:
|
||||||||
|