Розвитку психологічної науки

Основні підходи до визначення історичних етапів

Вживання слова «психологія» (від давньогрецьких слів «psyche»

(душа) і «logia» (розуміння, знання) уперше зафіксовано в західноєвро- пейських текстах XVI ст. Поступово слово «психологія» ввійшло до буденного вжитку.

Психологами тоді називали знавців душі, людських пристрастей і характерів. Такі психологи користувалися життєвими знаннями. Наукове знання відрізняється від життєвого тим, що воно, спираючись на силу абстракції і загальнолюдського досвіду, відкриває закони. Психологія за своїми теоретичними досягненнями і практичними спробами змінити життя поступається, зокрема, точним наукам. Адже психологічні явища набагато складніші ніж, наприклад, фізичні, їх важче пізнати. Недаремно великий фізик Альберт Ейнштейн, ознайомившись із дослідами великого психолога Жана Піаже, зазначив, що вивчення фізичних проблем - це дитяча гра порівняно із загадками дитячої гри.

Психологія на шляху до самостійної науки пройшла тривалий шлях, і лише всередині XIX ст. з розрізнених знань вона стала самостійною наукою. Однак і в попередні епохи уявлення про психіку (душу, свідомість, поведінку) не були цілковито позбавлені ознак науковості. Вони прорізу- валися в надрах інших наук, зокрема філософії, медицини, природо- знавства, у різних явищах соціальної практики та ін. У цьому вічному по- шуку людства науково-психологічна думка дедалі більше набувала зна- чення і сили, усвідомлюючи свій предмет.

В історії психології, яка досліджує процес становлення психологіч- них знань та уявлень, виокремлюють кілька основних підходів до визна- чення меж та етапів розвитку психології.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу перед- історію і коротку історію, яка починається з другої половини ХІХ ст. (Г.Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія

(до кінця першої половини ХІХ ст.) та історія (з другої половини ХІХ ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психоло-

гічної думки потрібно розділити на три етапи:

1-й етап - донаукова (міфологічна) психологія - коли панували

анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософська психологія - коли психологія була частиною

філософії, об'єднана з нею спільним методом (від античності до ХІХ ст.);

3-й етап - власне наукова психологія, з другої половини ХІХ ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалася вся історія психології). Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дав їй змогу відокремитися від філософії. Цей підхід сьогодні є найпоширенішим. Недолік його у тому, що наукову психологію протиставляють усій попередній.

Третій підхід - культурологічний - розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвіт- ництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у ХІХ ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. «scientia» - наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

Такий поділ історії психології є доцільним, оскільки в психології кожної історичної епохи були суттєві відмінності, акценти на тих чи інших психічних явищах. Психологічна думка від Міфологічного періоду до епохи Середньовіччя наголошувала на ситуативних феноменах, від епохи Відродження до Просвітництва - на мотиваційних, а у ХІХ - ХХ ст. - на феноменах дії та післядії. Ситуація, мотивація, дія та післядія є компо- нентами вчинку як осередку (пояснювального принципу) психології.

Проте, на наш погляд, розвиток психологічної науки можна розглядати також залежно від того, що було її предметом. Саме з цього погляду етапи розвитку психології розглядають під кутом розуміння її предмета. У такому контексті доцільно виокремлювати перший етап, коли психологію розглядають як науку про душу; другий - як науку про свідомість; третій - як науку про поведінку; четвертий - як науку про психіку, що становить єдність свідомого і несвідомого у взаємодії людини зі світом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
За зміною предмету вивчення психології у її розвитку	\|	Предмет і завдання сучасної психології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.