Вимоги та оцінка ергономічності робочих місць, виробничого середовища, обладнання та інформаційного забезпечення діяльності.

Освітлення виробничих процесів.

За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм дорівнює 10~9 м). Видиме світло (біле) є складовою цілого ряду кольорів, які залежать від довжини електромагнітних хвиль: фіолетовий 380...450 нм; синій 450...510 нм; зелений 510...575 нм; жовтий 575...620 нм; червоний 620...750 нм. Випромінювання вище 780 нм називають інфрачервоним, нижче 380 нм - ультрафіолетовим.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

1. Природне - це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях.

2. Штучне - здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення.

3. Сполучене (суміщене) - одночасне поєднання природного і штучного освітлення.

Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця здійснюється шляхом аналізу:

— відповідності технологічного процесу, будівель і споруд проектам, обладнання нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів (доцільно складати карти вимог безпеки;

— технологічного оснащення робочого місця (наявність технологічного оснащення та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їхнього технологічного стану, забезпеченості робочого місця піднімально-транспортними засобами);

— відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення інструментів, засобу контролю вимог стандартів безпеки та нормам охорони праці;

— впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

При оцінці організаційного рівня робочого місця підлягає аналізу:

— раціональне планування (відповідність площі робочого місця нормам технічного проектування та раціонального розміщення обладнання і оснащення), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам та правилам;

— забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального й колективного захисту та відповідність їх стандартам безпеки праці й запровадженим нормам;

— організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Атестація робочих місць здійснюється з урахуванням впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацію праці (розд. І Карти), сукупних факторів технічного й організаційного рівнів умов праці (розд. II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці (та заносять до розд. III Карти):

— з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

— зі шкідливими і важкими умовами праці;

— зі шкідливими умовами праці.

Під повним робочим днем потрібно розуміти виконання робіт, передбачених списками, протягом не менш як 80 % робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи, спрямовані на поліпшення умов і безпеки праці, для розроблення і впровадження яких не треба залучати сторонні організації та фахівців (розд. IV Карти).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гігієна праці та виробнича санітарія	\|	Принципи ергономіки робочого часу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.