Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Перша медична допомога.

ВИСНОВОК

до сьомого питання:

Таким чином, вищими формами відображення дійсності є свідомість, поведінка, пам'ять. Фізіологічний стан, який характеризується втратою активних психічних зв’язків суб’єкту з навколишнім світом є сон.

Загальний висновок:Таким чином, вища нервова діяльність — сукупність рефлексів, які забезпечують різноманітні (найбільш досконалі) форми взаємозв'язку тварин і людини з навколишнім середовищем і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори великого мозку, підкірки). Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси, що утворюються на основі безумовних рефлексів. Вища нервова діяльність забезпечується двома основними нервовими процесами — збудження і гальмування. Під час дії умовних і безумовних подразників ці процеси виникають у корі мозку, де вони можуть поширюватися або концентруватися в обмеженій ділянці. Формування і характер вищої нервової діяльності різних тварин і людини залежать від типу їхньої нервової системи. Вища нервова діяльність забезпечує найглибше і найдосконаліше пристосування організму до умов існування. В основі пристосувань лежить здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і гальмувати старі у відповідь на зміни в середовищі.

Перша медична допомога має на меті підтримання життєдіяльності організму, боротьбу з ускладненнями ураження і підготовку уражених до евакуації з осередку ураження (надається у перші 30 хвилин після ураження).

До першої медичної допомоги відносяться:

— тимчасова зупинка кровотечі;

— накладання первинних пов'язок при ураженнях та опіках;

— іммобілізація при переломах кісток та значних пошкодженнях м'яких тканин;

— протишокові заходи;

— проведення штучного дихання;

— відновлення серцевої діяльності.

При наданні першої медичної допомоги необхідно знати, також, як виявити ознаки життя. Пульс визначається на шиї, де проходить сонна артерія або на внутрішній частині передпліччя. Дихання установлюється по рухах грудної клітини, по зволоженню дзеркала, піднесеного до носа постраждалого. Навіть якщо постраждалий не дихає, серцебиття не прослуховується, відсутня реакція на укол голкою і реакція зіниці на світло відсутні, необхідно надавати допомогу в повному об'ємі.

Способи зупинки кровотечі.

Розрізняються тимчасові і постійні способи зупинки кровотечі. Перші застосовуються на місці події в порядку взаємодопомоги, другі — у лікувальних установах. Необхідно добре знати тимчасові способи зупинок кровотечі, до яких відносяться: притиснення пальцем судини, що кровоточить, до кістки вище місця поранення, якщо кровотеча артеріальна, і нижче місця поранення при венозній кровотечі, максимальне згинання кінцівки в суглобі, накладення джгута або закрутки. Після накладання джгута або закрутки, до цього місця треба прикріпити листочок, на якому буде вказаний точний час накладання.

Спосіб пальцьового притиснення судини, що кровоточить, до кістки застосовується на короткий час, необхідний для приготування джгута або давящої пов'язки. Найбільш легко це зробити там, де артерія проходить поблизу кістки або над нею.

Кровотечу з рані голови можна зупинити або зменшити, притиснувши на боці поранення скроневу артерію, що проходить у 1-1,5 см перед вушної раковини, де можна легко виявити її пульсацію. При кровотечі з рани, розташованої на шиї, притискають сонну артерію на боці поранення нижче рани: пульсацію цієї артерії можна виявити збоку від трахеї (дихального горла). При розташуванні рани високо на плечі, поблизу плечового суглоба або в пахвовій області зупинити кровотечу можна притисненням підключичної артерії в ямці над ключицею. У випадку кровотечі із середньої частини плеча сдавлюється плечова артерія. Ефективність притиснення перевіряють по пульсації променевої артерії. Кровотечу з кисті варто зупинити притисненням променевої або ліктьової артерії. Зупинити кровотечу при пораненні стегна можна притисненням стегнової артерії, що знаходиться у верхній частині стегна. При кровотечі з гомілки варто притиснути підколінну артерію обома руками. Варто мати на увазі, що притиснення артерії до кістки вимагає значних зусиль, і пальці швидко втомлюються. Навіть фізично дуже сильна людина не може це робити більш 15-20 хвилин.

Реанімація: проведення штучного дихання і відновлення серцевої діяльності.

Реанімація (оживлення) - це штучне підтримання та відновлення функцій життєво важливих органів, в першу чергу серця та легень.

При порушенні або зупинці у постраждалого самостійного дихання йому роблять штучне дихання. При його здійсненні варто дотримуватись ряду правил: по можливості забезпечити надходження до постраждалого свіжого повітря. Звільнити його від здавлюючого одягу, розстебнути комір, ремінь, ліфчик. При наявності в роті постраждалого блювотних мас, піску, землі та інших речовин, що закупорюють горло, — очистити рот від них вказівним пальцем, обгорненим хусткою або шматком марлі; якщо язик запав, витягнути його. Дотримуватись нормального ритму дихання (16-18 разів у хвилину) і синхронність рухів.

Існує декілька способів штучного дихання.

На незаражонній місцевості частіше користуються способом "із рота в рот". Цей спосіб заснований на активному вдихуванні повітря в легені постраждалого. Для цього його кладуть на спину і закидають голову. Щоб утримати її в такому положенні, під лопатки підкладають що-небудь тверде. Утримуючи одною рукою голову постраждалого в зазначеному положенні, іншою рукою йому відтягають нижню щелепу донизу так, щоб рот був напіввідчинений. Зробивши глибокий вдих, той що надає допомогу прикладає через хустку або шматок марлі свій рот до рота постраждалого і вдихає в нього повітря із своїх легень протягом 2 сек. Одночасно пальцями руки, що утримує голову, він затискає постраждалому ніс. Грудна клітина постраждалого при цьому розширюється — відбувається вдих. Потім, той хто надає допомогу віднімає свої губи від рота постраждалого і, натиская руками протягом 2-3 сек. на його грудну клітину, випускає повітря з легень — відбувається видих. Ці дії повторюють 16- 18 разів у хвилину.

Поряд із зупинкою подиху у постраждалого може припинитися діяльність серця. У цьому випадку одночасно зі штучним диханням варто зробити так називаємий непрямий масаж серця. Якщо допомогу роблять дві людини, то один робить штучне дихання по способу "із рота в рот", інший, став біля ураженого з лівого боку, кладе долоні однієї руки на нижню третину його грудини, а другу руку — на першу і при видиху постраждалого ритмічно робить 3-4 толчкоподібних натискань. Якщо допомогу робить одна людина, то, натиснувши декілька разів на грудину, він перериває масаж і один раз удмухує повітря в легені постраждалого, потім повторює натискання на грудину і вдмухує повітря. І так доти, поки постраждалий не почне самостійно дихати.

Протишокові заходи.

Шок – реакція організму у відповідь на больові подразнення, викликані механічною, хімічною або термічною травмами, або інші види подразнень. У залежності від причин, що привели до шоку, розрізняють:

1. Травматичний шок.

2. Психологічний шок;

3. Анафілактичний шок.

Шок – це важкий загальний стан організму, що виявляється в результаті виснаження кліток кори головного мозку і пригнічення функцій всіх органів і систем організму. Втрачається свідомість, дихання стає аритмічним, судорожним, а потім зупиняється. Потім зупиняється серцева діяльність і наступає клінічна смерть.

Протишокові заходи:

1. Усунення причини, що викликала шок;

2. Штучна вентиляція легень;

3. Непрямий масаж серця;

4. Тимчасова зупинка кровотечі;

5. Накладення першої асептичної пов'язки;

6. Знеболювання;

7. Транспортна іммобілізація;

8. Зігрівання тіла;

9. Першочерговий вивіз (винос) найбільш важко постраждалих з осередку уражених.

Особливості протишокових заходів у дітей.

Дітям допомога надається в першу чергу. У зв'язку з тим, що у дітей шок розвивається дуже швидко і протікає значно важче, чим у дорослих, необхідно якомога раніше проводити профілактику шоку, виявити і лікувати його. Дітям до 3-х років при кровотечі ждгут не накладається, а накладається пов'язка. Дітям до 2-х років знеболюючі препарати – морфій і подібні протипоказані. Вводять анальгін. При проведенні дітям протишокової терапії треба строго дотримуватись дозування ліків.

3. Карантин і обсервація.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку ураження встановлюється режим карантину, а у прилеглих районах вводиться режим обсервації.

Карантин — система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає:

— повну ізоляцію осередку ураження;

— встановлення на зовнішніх кордонах охорони;

— заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

— дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням;

— заборону транзитного проїзду;

— розподіл населення на маленькі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки;

— припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають особливе значення для господарства;

— проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція і дератизація;

— використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти, які продовжують роботу у зонах карантину переходять на особливий режим праці:

— робітники та службовці переводяться на казарменний стан з виконанням протиепідемічних заходів;

— зміни розподіляються на окремі групи (можливо, меншої чисельності), контакт між ними та вихід з приміщень забороняється;

— харчування та відпочинок організується по групах у спеціально відведених приміщеннях.

Коли вид збудника не належить до групи особливо небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.

Обсервація — це спеціальні заходи, які попереджають розповсюдження інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно-обмежувальні заходи, а саме;

— максимально обмежується в'їзд та виїзд;

— вивезення з осередку майна дозволяється після знезараження;

— посилюється медичний контроль;

— обмежуються масові культурно-просвітницькі заходи та інше.

Терміни карантину та обсервації встановлюються, виходячи з максимального інкубаційного періоду захворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації останнього хворого та закінчення дезінфекції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мислення, увага, пам’ять. Свідомість і підсвідомість, їх значення.	\|	Культурні особливості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.