• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Типи людей за цільовими установками у спілкуванні: мислитель, співрозмовник, практик

Карл Густав Юнг (1875-1961) доводив, що психічний розвиток людини зв'язаний з колективним несвідомим – архетипами, що увібрали в себе загальнолюдський досвід. У своїй праці «Психологічні типи» Карл Юнг запропонував розрізняти два стійких типи: екстраверт і інтроверт.

Типи психіки: інтроверти, екстраверти, нормоверти

Таким чином, визначення темпераменту й характеру партнера допомагає вибрати правильний спосіб спілкування з ним.

За характером, тобто за такими рисами, як замкнутість чи відвертість, намаганнями усамітнитися чи бути завжди на людях, комунікабельністю, психологи поділяють людей на інтровертів та екстравертів. Інтроверт зосереджений на своєму внутрішньому світі, екстраверт – звернений назовні.

Екстраверт характеризується уродженою тенденцією направляти свою психічну енергію, чи лібідо, зовні, зв'язуючи носія енергії з зовнішнім світом. Цей тип природно і спонтанно виявляє інтерес і приділяє увагу об'єкту – іншим людям, предметам, зовнішнім манерам і благоустрою. Екстраверт відчуває себе щонайкраще («у своїй тарілці»), коли має справи з зовнішнім середовищем, взаємодії з іншими людьми, і стає неспокійним і навіть хворим, виявляючись насамоті, у монотонному одноманітному середовищу. Підтримуючи слабкий зв'язок з суб’єктивним внутрішнім світом, екстраверт буде остерігатися зустрічі з ним, буде прагнути недооцінити, применшити і навіть опорочити будь-які суб'єктивні запити як егоїстичні.

Адже, екстраверт не любитьсамотності. Завжди прагне спілкування. Ці люди легко знайомляться, мають широкі зв’язки, але характер їхнього спілкування не відзначається глибиною. Для них важливу роль відіграє сам контакт з людьми.

Інтроверт же характеризується тенденцією свого лібідо спрямовуватися усередину, неодмінно зв'язуючи свою психічну енергію зі своїм внутрішнім світом думки, чи фантазій почуття. Такий тип приділяє значний інтерес і увага суб'єкту, а саме його внутрішнім реакціям і образам. Найбільше успішно інтроверт взаємодіє сам із собою й у той час, коли він звільнений від обов'язку пристосовуватися до зовнішніх обставин. Інтроверт любить свою компанію, свій «тісний світ» і негайно замикається у великих групах.

Таким чином, інтроверта можна охарактеризувати як людину, заглиблену в себе, свої думки, переживання. Його духовне життя може бути емоційним та багатим, але зовні це не проявляється. Інтроверт неп любить допускати сторонніх у свій внутрішній світ. Він відчуває більший спокій та впевненість, не шукає широкого кола спілкування, обирає собі одного товариша і дуже прив’язується до нього. Комунікативні здібності у інтроверта розвинуті слабо, а тому в компаніях та на публічних виступах він почувається невпевнено.

Як фрейдовську, так і юнговську концепції особистості варто враховувати в діловому спілкуванні, розуміючи, що діловий партнер не є раціональним суб'єктом, він так само, як і всі люди, має ірраціональну сферу, потяги й інстинкти, почуття провини і сорому, різну спрямованість внутрішньої психічної енергії.

Однак у чистому вигляді інтроверти й екстраверти у житті мало зустрічаються. Частіше – нормоверти, якіпід впливом обставин чи життєвого досвіду набувають характерних ознак інтервентів чи екстравертів.

Від психічних типів людини наука прийшла до відкриття типів народних культур. Тут народ розглядається як єдиний етносоціальній організм – особа вищого рівня, наділена етнічною ментальністю. Ідея розглядати народ як інтегральну особу не нова: її знаходимо в працях як вітчизняних, так і західних дослідників, зокрема М. Бердяєва, Л. Карсавіна, Й. Гердера, В. Гумбольдта. Новизна полягає в тому, що етнос розглядається як єдина психоінформаційна система, для якої справедлива та ж типологія, що й для окремих людей.

Наприклад, англійський національний характер відповідає типу «логіко-сенсорний екстраверт» (псевдонім – «Шерлок Холмс»), французький – «етико-сенсорний екстраверт» («Віктор Гюго»), китайський – «сенсорно-логічний екстраверт» («Чін Фу»), американський – «логіко-інтуїтивний екстраверт» («Джек Лондон»).

Визначення темпераменту та характеру партнера, як бачимо, дає багато інформації для обрання правильного способу спілкування з ним. Але ділова людина може отримати додаткову корисну інформацію, вивчаючи типи, визначені за іншими характерними особливостями психіки людини. Так, наприклад, доцільно знати, до якого типу людей за цільовими установками у спілкуванні належить партнер.

Психологи вважають, що три компоненти психіки людини, якими вона наділена природою, - пізнавальність, емоційність і практичність, - формують три типи її цільових установок.

Якщо у людини розвинена установка у спілкуванні на пізнання світу і себе, то вона належить до типу “мислителя”. Для цього типу головне – отримати від партнера нову інформацію, і цю потребу слід обов’язково задовольнити, щоб виник позитивний емоційний контакт.

Установка людини на отримання задоволення від обміну почуттями, емоціями дозволяє віднести її до типу “співрозмовника”.

Якщо в поведінці людини, у спілкуванні переважає потяг до владнання своїх конкретних справ, психологи відносять її до типу “практиків”.

Ділова поведінка людини визначається взаємодією трьох компонентів психіки, причому кожен з них необхідний, важливий у ділових контактах.

У розвитку ділового спілкування надзвичайно важливу роль відіграють характерні особливості контактності партнерів. З цих позицій слід враховувати поради психологів, які, за здатністю виходити на контакт, розрізняють такі типи людей: “черепахи”, “хамелеони”, “леви”, “дикобрази”, “безбарвні”.

“Хамелеони” “тримають ніс за вітром”, вони добре і швидко підігрівають співрозмовника: співчувають, обурюються, підлещують залежно від обставин.

“Леви” перебувають у постійному русі, діях, їх внутрішній світ не обмежується переліком службових справ. Вони відчувають свою ділову перевагу й пишаються цим.

“Дикобрази” завжди стривожені, ворожі, вони ніби постійно очікують неприємностей від оточення.

“Безбарвні”, здається, розчиняються в навколишньому середовищі, вони нічим не помітні, не залишають сліду в пам’яті.

Визначивши, до якого типу належить діловий партнер, можна побудувати тактику спілкування з ним, не створюючи ситуацій, за яких би йому довелося вийти за межі свого психологічного типу. Так “черепаху” не слід викликати на відвертість, “дикобраза” – тривожити негативними прогнозами розвитку явищ тощо. Слід пам’ятати, що людина може належати до будь-якого типу і водночас поєднувати риси інших типів.

Дуже важливо звернути увагу на те, що один і той самий співрозмовник часто міняє свій “класифікаційний тип” залежно від ходу бесіди, позиції своїх ділових партнерів, загальних та особистих інтересів, які вони представляють і відстоюють.

Основними критеріями, відповідно до яких складена наступна класифікація типів ділових співрозмовників, є: компетентність; відвертість та щирість співбесідника; володіння прийомами спілкування з іншими учасниками розмови; зацікавленість у темі й успіху бесіди.

5. Типи ділових співрозмовників

“Абстрактними типами” співрозмовників є наступні:

1. Сварлива людина, “нігіліст”. Такий співрозмовник часто виходить за професійні рамки бесіди. У ході бесіди він нетерплячий, нестриманий і збуджений. Своєю позицією та підходом він знічує співбесідників і несвідомо наводить їх на те, щоб вони не погодилися з його тезами й переконаннями. По відношенню до нього слід себе поводити так:

- обговорити з ним та обґрунтувати суперечливі моменти, якщо вони відомі, до початку бесіди;

- завжди залишатися холоднокровним і компетентним;

- ретельно стежити за тим, щоб по можливості рішення формулювалися його словами;

- якщо можна, надати іншим можливість спростувати його твердження, а потім відхилити їх.

- притягнути його на сій бік, спробувати зробити з нього позитивну людину;

- говорити з ним віч-на-віч у перервах і паузах переговорів, щоб дізнатися про істинні причини його негативної позиції.

- в екстремальних випадках наполягати на тому, щоб ділова бесіда була призупинена, і продовжити її пізніше;

- за столом або в приміщенні посадити його в “мертвий кут”.

2. Позитивна людина.Це, звичайно, найприємніший тип співрозмовника, добродушний і працелюбний, він дозволяє разом з ним зробити висновки і спокійно провести дискусію. По відношенню до нього слід зайняти таку позицію:

– разом з’ясовувати і закінчувати розгляд окремих випадків;

- стежити за тим, щоб усі інші співрозмовники були згодні з цим позитивним підходом в даній діловій бесіді;

- у важких і суперечливих питаннях, ситуаціях шукати допомогу й підтримку у співрозмовника цього типу;

- у групі співбесідників посадити його там, де є вільне місце.

3. Усезнайка.Цей думає, що він усе знає найкраще. Про все в нього є своя думка, він завжди вимагає слова. У спілкуванні з ним слід дотримуватися таких правил:

- посадити його з тим, хто веде бесіду;

- час від часу нагадувати йому, що інші також хочуть висловитися.;

- дати йому можливість зробити проміжні висновки;

- у разі сміливих та ризикованих тверджень дайте можливість іншим співрозмовникам виробити й висловити свій погляд;

- іноді ставити йому складні спеціальні питання , на які за необхідності може відповісти той, хто веде бесіду.

4. Базіка.Часто безтактно й безпричинно перериває хід бесіди. Не зважає на час, який витрачає на свої випади. Як до нього ставитися:

– як до всезнайки, посадити його поближче до того, хто веде бесіду або до іншої авторитетної особи;

– з максимальним тактом зупиняти;

– коли він відхилиться від теми бесіди, спитати його, у чому він бачить зв’язок з предметом бесіди.

– Спитати поіменно учасників бесіди, яка їхня думка.

5. Боягуз.Цей тип співрозмовника відрізняється недостатньою впевненістю в публічних виступах. Він швидше промовчить, аніж висловить думку, в якій невпевнений. З такою людиною слід поводитися делікатно:

– задавати йому легкі інформаційні питання;

– похвалити його, щоб він розвинув свої зауваження;

– допомагати йому формулювати думки;

– спеціально подякувати йому за його внесок у бесіду.

6. Холоднокровний недоступний співрозмовник.Така людина закрита, часто відчуває себе поза часом і простором, поза темою конкретної ділової бесіди, оскільки усе йому здається недостойним уваги й зусиль. Будь-яким чином слід:

- зацікавити його в обміні досвідом;

- спитати його: “Здається, Ви не зовсім згодні з тим, що сказано. Звичайно, нам усім було б цікаво дізнатися, чому?”;

- у перервах та паузах бесіди спробувати з’ясувати причини такої поведінки.

7. Незацікавлений співрозмовник. Тема бесіди його взагалі не цікавить. Тому требі:

– ставити йому питання інформативного характеру;

– надати темі бесіди цікавої й привабливої форми;

– ставити стимулюючі питання;

– намагатися з’ясувати, що цікавить його особисто.

8. “Велике цабе”.Такий співрозмовник не витримує критики – ні прямої, ні непрямої. Він поводить себе зверхньо. Тому позиція повинна бути така:

- не можна дозволити грати роль гостя під час бесіди;

- треба дати можливість зайняти рівноправну позицію;

- не допускати ніякої критики на його адресу в присутності інших;

- завжди чітко розуміти, що йдеться про одну ділову бесіду, і розуміти, хто є ініціатором цієї бесіди;

- відпрацювати метод діалогу “так – але”.

9. Чомучка.Здається, що цей співрозмовник тільки для того й створений, щоб придумувати й задавати питання. Як з ним упоратися:

- усі його питання відразу спрямовувати до всіх співрозмовників, а якщо він один, то йому самому;

- визнавати його правоту, якщо немає можливості дати йому потрібну відповідь.

Читайте також:

1. Абсолютність і відносність практики як критерія істини.
2. Антропогенез – процес виділення людини з тваринного святу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
3. Антропогенез – процес виділення людини з тваринного святу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
4. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
5. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
6. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
7. Від інших форм об'єднань людей держава відрізняється тим, що
8. Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей як до своїх.
9. Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей як до своїх.
10. Внесок римських юристів у світову юридичну теорію та юридичну практику
11. Вплив глобалістики на державно-правову практику.
12. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров'я людей.

Переглядів: 1849