Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 3. Суб’єкти господарського права

Господарське законодавство є зовнішньою формою господарського права й характеризується наступними ознаками:

1) єдність регулювання господарських відносин по горизонталі й вертикалі;

2) використання єдиного методу правового регулювання;

3) реалізація в нормативних актах принципів господарського права.

Господарське законодавство - це сукупність нормативних актів, які відповідно до закону є інституційними джерелами господарського права. Основними джерелами господарського права є закони й інші нормативні акти. Такі форми права як звичай, судовий прецедент у цій сфері застосовуються вкрай рідко.

Предметом регулювання господарського законодавства є господарські відносини, що виникають у процесі організації й здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами й іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У поняття господарського законодавства однією групою вчених включалися всі джерела господарського права, а іншої - тільки нормативно-правові акти.

Під джереламирозуміється спосіб вираження й існування правових правил поведінки суб'єктів господарських відносин.

Види:

1) нормативно-правові акти;

2) договори нормативного змісту (типові);

3) загальноправові принципи;

4) наукові ідеї й концепції;

5) правові звичаї (біржова діяльність);

6) прецеденти;

7) фіксовані результати народного волевиявлення.

Все-таки переважної залишається точка зору, відповідно до якої система НПА становить систему законодавства.

У процесі становлення й розвитку господарського законодавства виявився вплив різних інтересів, різних методологічних підходів.

Останнім часом у стратегії розвитку намітилося більше розуміння неадекватності радикально-ліберального підходу до сучасної економіки й необхідності продуманого державного регулювання, яке б, з одного боку, приборкувало стихію дикого ринку, запобігало антигромадському підприємництву, криміналізації економіки, розгарбуванню ресурсів, а з іншого боку - відгороджувало б підприємства, інших господарюючих суб'єктів від відомчого свавілля, бюрократичної зарегульованості господарської діяльності, корупції.

Основи нового власного господарського законодавства були закладені в 90-91 р.р. після прийняття 16.07.90 р. Декларації про державний суверенітет України Закону «Про економічну самостійність УРСР» від 03.08.90 р.

В 90-91 р. г. був прийнятий I пакет актів господарського законодавства: «Про підприємництво», «Про підприємства в УРСР», «Про власність», «Про ціни й ціноутворення», «Про банки й банківську діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про систему оподатковування», «Про цінні папери й фондову біржу».

По змісту цей пакет звертався до ідей змішаної економіки, а не до ринкового фундаменталізму.

Потім намітилася тенденція до радикальної лібералізації економіки. Основні напрямки реформування законодавства були визначені Програмою економічних реформ і політики України, затвердженої КМУ на початку 1992 р.

Далі з'явилися пакети нормативно-правових актів, спрямованих на кампанію по приватизації державної власності й реалізацію ідеї згортання ролі держави в керуванні економікою. Пакети законодавчих актів розглядалися як інструменти зламування сформованого господарського порядку й заміни його так званим вільним підприємництвом. Це привело до дезорганізації господарства, катастрофічному падінню економіки.

У Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р. було зазначено на необхідність забезпечення соціальної орієнтації економіки, розробки програм соціально-економічного розвитку як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

У розвиток цих положень Конституції України в березні 2000 р. прийнятий Закон України «Про державне прогнозування й розробку програм економічного й соціального розвитку України».

На самому початку процесу формування нового законодавства України 28.04.92 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію судово-правової реформи. Відповідно до цієї Концепції Кабінетом Міністрів України були створені робочі групи по підготовці проектів нового Цивільного й Господарського кодексів.

Проект Кодексу готувався в 1992-95 р.р. У березні 1996 р. проект був внесений на розгляд ВРУ. Поки він там вивчався, наприкінці 1996 р. був підготовлений і внесений проект Цивільного кодексу, що дублював багато положень Господарського кодексу.

Після тривалих дискусій, тільки 29 грудня 2001 р. ВРУ прийняла кодекси. Президент повернув на доробку.16.01.03 р. ВРУ прийняла кодекси в 2-й раз.

Прийняття Господарського кодексу - перший етап кодифікації господарського законодавства, він виконує функцію його стрижневого акту. Деякі юристи оцінюють його як «два кроки до порядку», як основу для подальшого вдосконалювання господарського законодавства. Господарський кодекс може сприяти системному підходу в законотворчості, оскільки з ним зв'язано більше 500 інших нормативно-правових актів. Зараз початі робота з компактної систематизації цього великого матеріалу для того, щоб забезпечити нарощування розділів, глав, статей Господарського кодексу новими більше важливими нормами.

Удосконалюванню законодавства покликаний служити також вступив у чинність із січня 2004 р. Закон від 11.09.03 р. «Про принципи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». Ціль зазначеного документа - упорядкувати саму законотворчу діяльність. Він вимагає обов'язкового серйозного обґрунтування законопроектів, якого поки, як правило, немає. Якщо даний Закон буде виконуватися, то можна буде перебороти закономанію й підвищити якість інших законів, їхня стабільність.

Систематизація в господарському праві як загальноправове поняття – це діяльність законодавця й інших суб'єктів по об'єднанню господарсько-правових норм у єдину, внутрішньо погоджену систему.

Проблеми:

1) довга відсутність єдиного системоутворюючого акту, що забезпечував би єдність господарсько-правових норм;

2) багато норм господарського права включені в акти інших галузей права або в так називані комплексні (міжгалузеві) акти.

Метою кодифікації господарського законодавства є систематизація, компактизація, взаємозв’язок різних інститутів, забезпечення їхньої подальшої взаємодії (як між собою, так і з інститутами інших галузей законодавства) і тим самим посилення порядку в економіці України.

3) є акти, що регулюють нерозвинені відносини;

4) є пережитки старого;

5) не все є, що було в СРСР.

Господарське законодавство складається з великого масиву взаємопов'язаних між собою нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють господарські відносини. В своїй сукупності ці нормативно-правові акти складають систему господарського законодавства.

Система господарського законодавства - це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей.

Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різними критеріями:

а) за юридичною силою актів, у яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна систематизація);

б) за предметом правового регулювання (горизонтальна систематизація): за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (економіки).

Критерій юридичної сили застосував законодавець у ст. 7 ГК - "Нормативно-правове регулювання господарської діяльності". За юридичною силою нормативних актів система господарсько-правових актів складається з:

- положень Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України (ст. ІЗ), права громадин на підприємницьку діяльність (ст. 42) та приватну власність (ст. 41), щодо основних засад державного регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (ч. 4 ст. 13, статті 42, 92);

- законів України, що регулюють господарські відносини, провідне місце серед яких посідають кодифіковані акти: Господарський кодекс України (визначає основні засади господарювання, правовий статус її суб'єктів, правовий режим майна суб'єктів господарювання, основні засади зобов'язальних відносин і відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, а також визначає особливості правового регулювання в окремих галузях і сферах господарювання), положення Цивільного кодексу, що мають застосовуватися на субсидіарних засадах (якщо Господарським кодексом не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання; наприклад, щодо договору факторингу), Кодекс торговельного мореплавства та ін.; закони: "Про концесії" від 16.07.1999 р.; "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. та ін.;

- постанов Верховної Ради України, таких як, наприклад, Постанова від 01.11.1990 р. "Про Концепцію переходу Української РСР до ринкової економіки"; Постанова від 12.09.1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР";

- указів Президента України: від 11.05.1994 р. "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації"та інші;

- актів Уряду України, що поділяються та такі види:

а) декрети Кабінету Міністрів України, що видавалися протягом 6 місяців -з грудня 1992 р. по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою Уряду повноважень щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам (від 19.02.1993 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавні)! власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів"; від 17.03.1993 р. "Про довірчі товариства" та ін.;

б) постанови Кабінету Міністрів України (наприклад, постанова КМУ від 28.12.1992 р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади");

- відомчих нормативних актів, що видаються компетентними міністерствами та відомствами щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства або певної сфери економіки (наприклад, Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат, затверджене наказом Міністерства юстиції від 08.06.1998 р. № 35/5; Положення про порядок відчуження основних фондів, що є у державній власності, затверджено наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № М77); накази Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87і від 29.1 1.1999 р. № 290 "Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку");

- регіональних нормативних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень і встановленого порядку (регіональні правила забудови населених пунктів і територій області, затвердження яких входить до компетенції обласної ради народних депутатів відповідно до ст. 11 Закону України від 16.11.1992 р. "Про основи містобудування"; регіональні будівельні норми та правила;

- локальних нормативних актів, що приймаються (укладаються) безпосередньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (установчі та внутрішні правові документи суб'єктів господарських відносин).

Відповідно до систематизації нормативних актів за предметним критерієм розрізняють:

- компетенційні нормативні акти, тобто такі нормативно-правові акти різної юридичної сили, що визначають правове становище суб'єктів господарських відносин (розділ II "Суб'єкти господарювання" Господарського кодексу України; закони "Про товарну біржу", "Про холдингові компанії в Україні", укази Президента України "Про корпоратизацію підприємств", "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" та ін.);

- договірне право як інститут господарського законодавства, що регулює зобов'язальні відносини у сфері господарювання. До джерел цього інституту належать норми Господарського кодексу України (глава 20 "Господарські договори", глави 30-36); Цивільного кодексу (глави 52-54, 56, 58, 60-77), закони "Про інвестиційну діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про концесії", "Про угоди про розподіл продукції"; постанова Кабінету Міністрів від 18.01.2000 р. № 72 "Про реєстр концесійних договорів"; Примірний договір фінансового лізингу, затв. наказом Міністерства у справах науки та техніки від 03.03.1998 р. № 59; Положення про форму зовнішньоекономічного договору (контракту), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2000 р. №201.

- До окремих інститутів господарського законодавства належать нормативні акти, що регулюють ринок капіталів, страхування, інвестиційну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських спорів тощо.

1. Поняття суб'єкта господарського права. Ознаки й види суб'єктів господарського права.

2. Створення та припинення суб’єктів господарювання.

3. Характеристика окремих видів суб’єктів господарювання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Господарське законодавство.	\|	Державна реєстрація юридичних осіб

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.