Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Поняття про інфекційні хвороби

ТАБЛИЦЯ ПРОТИОТРУТ

АНТИДОТНА ТЕРАПІЯ

ВИДИ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОЇ ДЕТОКСИКАЦІЇ

Детоксикаційна ШВЛ

Використовується як метод детоксикації при отруєнні токсичними речовинами, які виводяться через легені – це переважно токсичні гази (СО, NH3, H2S, метан, шахтний газ, бутан, пропан тощо).

ШВЛ проводиться через інтубаційну трубку в режимі помірної гіпервентиляції (рСО2 = 34-36 мм рт.ст.)

Операція замінного переливання крові (ОЗК)

Проводиться в об’ємі від 0,5 до 1 ОЦК: катетеризують 2 вени, з яких одна – центральна. З неї випускають кров в мірний посуд, а в другу з такою ж самою швидкістю проводять замісну трансфузію кристалоїдних і колоїдних розчинів. В разі, коли замінюють більше 30% ОЦК, до них додають еритроцитарну масу та СЗП. Вся операція супроводжується моніторингом ЧСС, ЦВТ та АТ.


МЕМБРАННА:

1. Гемодіаліз

2. Ультрафільтрація

3. Гемофільтрація

4. Гемодіафільтрація

5. Плазмофільтрація

6. Перитонеальний діаліз

ГРАВІТАЦІЙНА:

1. Плазмаферез:

а) дискретний

б) апаратний

2. Лейкоцитаферез

3. Тромбоцитаферез

4. Еритроцитаферез



СОРБЦІЙНА:

1. Гемосорбція

2. Плазмосорбція

3. Лімфосорбція

4. Ксеноперфузія:

а) спленоперфузія

б) гепатоперфузія

5. Іммуносорбція

ЗАМІСНА:

1. Обмінне (замінне)

переливання крові

2. ШВЛ

3. Лімфодренаж

4. Гемоксигенація:

а) малопотічна

б) високопотічна


Класифікація антидотів (Міжнародна програма з хімічної безпеки ВООЗ, 1993):

1. Хімічні токсикотропні – вступають з отрутою у фізико-хімічні зв’язки в ШКТ або в гуморальному середовищі організму:

ü неспецифічні – ентеросорбенти, активоване вугілля, біла глина, KMgO4, NaHCO3

ü специфічні – унітіол, мекаптид – солі важких металів, протамін – гепарин)

2. Імунологічні - зв’язують отрути реакцією антиген-антитіло (антитоксичні сироватки – отрути комах і змій, антидігоксинова сироватка, антидігоксин – серцеві глікозиди)

3. Біохімічні (токсикокінетичні) – змінюють метаболізм отрут або напрям біохімічних реакцій, в яких вони беруть участь (реактиватори ХЕ – ФОС, ліпоєва кислота – аманітини, метиленовий синій – метНв, етанол – метанол, етиленгліколь, налоксон – опіати, цитохроми – СО, нітрати і натрію тіосульфат – ціаніди, ацетилцистеїн – хлоровані вуглеводні)

4. Фармакологічні (симптоматичні) – мають протилежну фармакологічну дію на одні й ті самі функціональні системи організму (атропін – прозерин, АХ, глюкагон – інсулін, прозерин – пахікарпін, калію хлорид – серцеві глікозиди)


Отрути Антидоти
Алкалоїди Калію перманганат (марганцевокислий калій). Використовується у вигляді водного розчину 1:10000 для промивання шлунка. Розчин готується шляхом рочинення 1 г (на кінчику ножа) в 100 мл води і доводиться до 10 л. При приготуванні розчину слідкувати за ретельністю розчинення, щоб уникнути припікаючої дії на слизові оболонки кристалів, які не розчинились. Молоко використовується в розведенні водою 1:1 для промивання шлунка або вводиться в зонд 1—1,5 склянки молока, а потім проводиться промивання. Білок 10 курячих яєць дають випити або вводять через зонд в шлунок, потім обов'язково проводять промивання шлунка.
Амітриптилін Фізостигмін (езерін, прозерін) вводиться внутрішньовенно повільно 0,5-2 мг. Якщо є необхідність, вводиться повторно ще двічі в тій же дозі з інтервалом в 20 хв.
Атропін Фізостигмін (див. «Амітриптилін»).
Броміди Натрію хлорид (кухонна сіль): 1 чайна ложка на 1000 мл води для промивання шлунка, а потім по 100 мл цього розчину всередину кожну годину, поки не зникнуть ознаки отруєння.
Дистиляти нафти Парафінове масло всередину 200-300 мл до і по 100—200 мл після промивання шлунка.
Метиловий спирт Етиловий спирт вволиться всередину по 100 мл 30% розчину кожні 4 год протягом 1-3 днів або внутрішньовенно спочатку 0,6 г/кг на 10% глюкозі, а потім в дозі 110,0 мг/кг/год.
Етиленглі коль Етиловий спирт (див. отруєння метиловим спиртом)
Морфін та його група Налоксон гідрохлорид (нарканті, інтренон) вводиться у співвідношенні 1 мг налоксону на 3-4 мг морфію або по 0,4–2,0 мг в/в (в/м) по мірі необхідності
Скополамін Фізостигмін (див. "Амітриптилін").
Снодійні Натрію гідрокарбонат. Використовується у вигляді 5% розчину для внутрішньовенного введення в кількості 200-400 мл і більше до одержання лужної реакції сечі (за лакмусовим папером).
Стрихнін Настійка йоду в дозі 15 крапель на 0,5 склянки води всередину або через зонд в шлунок з наступним його промиванням водою.
Хінін Настійка йоду (див. "Стрихнін").
Ізоніазид Піридоксин (віт В6) – в/в в дозі, яка дорівнює кількості прийнятого ізоніазиду, однак не більше 5,0 г за першу годину, решта дози крапельно протягом наступних 2-х год
Залізо Дефероксамін-мезилат (десферал) – всередину або через зонд після промивання шлунка 50-100 мл 10% розчину, в/м або в/в по 10 мл 10% розчину тричі за першу добу і по 5 мл 2 рази на добу протягом декількох днів.
ФОР Атропін вводиться в/в повільно 1-4 мл 0,1% розчину, потім по 1-5 мл кожні 10-15 хв до появи ознак атропінізації (сухість в роті, висихання і потепління шкіри, мідріаз, помірна тахікардія ). Загальна доза може досягати 80 -100 мг на добу і залежить від важкості отруєння. Реактиватори холінестерази: діпіроксим (ТМВ-4) по 1- 2 мл 15% розчину (15-30 мг) в/в або в/м, повторно, але не більше 1,0 г на добу; ізонітрозин по 2-3 мл 40% розчину (800-1200 мг) в/в, в/м в загальній добовій дозі не більше 4 г.
Йод Крохмаль в дозі 1/3 склянки (80 г) на 1 л води для промивання шлунка до зникнення синього кольору промивних вод або натрію тіосульфат по 1-2 ст. ложки 10% розчину всередину кожні 5-10 хв
Мідь Етилендіамінтетраацетат (ЕДТА) в/в по 10 мл 10% розчину на 250 мл 5% глюкози 2—3 рази на день. Д-пеніціламін — всередину по 2—4 капсули або 1—3 таблетки кожні 6 год.
Миш'як Дімеркаптопропанол (димекаптол) по 2,5–5,0 мг в/м кожні 4-6 год
Нікель Етилендіамінтетраацетат – ЕДТА (див. "Мідь").
Ртуть Дімеркаптопропанол (див. "Миш'як"), Д-пеніциламін (див. "Мідь").
Селен Бромбензол в дозі до 1 г на промивання шлунка
Срібло Настійка йоду (див. "Стрихнін").
Барій Магній сірчанокислий по 1-3 ст. ложки на 1 л води для проми-вання шлунка і по 2 ст. ложки (30,0 г) на 1 склянку води всередину
Свинець Магній сірчанокислий (див. "Солі барію"). Етилендіамінтетраацетат (див. "Мідь"). Д-пеніциламін (див. "Мідь"). Сукцимер (ДМS) – по 10 мг/кг всередину 3 рази на добу протягом 5 днів
Метгемогло бінутворювачі Метиленовий синій (хромосмон) - 1-2 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг 1% розчину) в/в протягом 5 хв., повторювати кожну годину по мірі необхідності. Аскорбінова кислота – 1,0 г на добу.
Ацетамінофен (парацетамол) N-ацетилцистеїн (пралідоксим) – 140 мг/кг всередину, потім по 70 мг/кг кожні 4 год, всього 17 доз (аналоги – мукоміст, флуімуцил, екзомюк).
СО Кисень – інгаляції 100% кисню або ГБО
Ціаніди Амілнітрит – дають вдихати з ампули на ватці або в ніздрю вводять гранулу протягом 15-30 сек, повторюють кожні 2-3 хв. В\в вводять 10 мл 2% розчину натрію нітрита, 50 мл хромосмона і 50 мл 25% розчину натрію тіосульфата. Через 2 год введення вказаних ліків повторюють в половинних дозах.
Бензодіазепіни (сібазон, седуксен) Флумазеніл – 0,2 мг (2,0 мл) в/в за 30 сек, потім 0,3 мг через 1 хв., потім по 0,5 мг кожну хвилину до загальної дози не більше 3,0 мг
Непрямі анти- коагулянти Віт. К (вікасол) – по 10 мг в/в, в/м або п/ш тричі на добу та свіжозаморожену плазму або кріопреципітат
Бліда поганка Бензилпеніцилін натрієва сіль – в/в 250 мг/кг/добу впродовж перших 3-х діб, далі доза знижується до загальнотерапевтичної
Дігоксин Антидігоксин: число флаконів = (доза дігоксину, мг х 4 / 3. Розводять в 0,9% NaCl і вводять д/в впродовж 15-30 хв., при необхідності дозу повторюють
Інгібітори ХЕ (прозерин) Атропін по 1-5 мг д/в, в/м або п/шк кожні 15 хв. до припинення бронхореї, гіперсалівації і помірної тахікардії
Гепарин Протаміну сульфат: д/в повільно вводять 5 мл 1% розчину або в/м 1 мл 5% розчину (1 мг протаміну нейтралізує 1 мг або 130 МО гепарину)

 

Інфекційні хвороби вирізняються серед інших захворювань тим, що вони викликані певним живим збудником, передаються від зараженого організму здоровому і мають тенденцію до масового (епідемічного) поширення. Збудниками інфекцій є мікроби — бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, а також грибки і найпростіші.

Бактерії— це група одноклітинних мікроорганізмів, що мають форму: паличок (збудники черевного тифу, паратифів А і В), кулясту (стрептококи, стафілококи), скручених ниток (спіріли) або вигнутих паличок (холерний вібріон).

До вірусівналежать дрібні мікроорганізми, видимі тільки в електронний мікроскоп (збудники грипу, ящура, поліомієліту, натуральної віспи, енцефалітів, кору та ін.).

Проміжне положення між бактеріями і вірусами займають рикетсії— збудники висипного тифу, лихоманки Ку та ін.

Спірохети(збудники поворотного тифу) мають форму тонких, штопороподібних мікроорганізмів.

Грибкиможуть викликати деякі інфекційні захворювання (глибокі мікози, парші та ін.).

Деякі мікроби можуть перебувати в організмі, не заподіюючи йому шкоди (кишкова паличка, стафілококи, протей), — це умовно-патогенні мікроорганізми. При зниженні захисних сил організму вони можуть викликати захворювання (фурункульоз, холецистит, пієлонефрит). Окремі види хвороботворних мікроорганізмів виділяють отруйні речовини — токсини, що значно ускладнюють перебіг інфекційної хвороби.

Причиною виникнення інфекційного захворювання є проникнення хвороботворного мікроорганізму в сприйнятливий організм у достатній кількості та специфічним для нього шляхом через так звані вхідні ворота інфекції.

Безперервний ланцюг заражень і захворювань називають епідемічним процесом, він розвивається за наявності таких трьох обов'язкових ланок: джерело інфекції, механізм (шляхи) передачі інфекції, сприйнятливі до захворювання люди.

Масове поширення однойменних інфекційних захворювань, що мають спільні джерела інфекції, називається епідемією. Епідемії, що охоплюють кілька країн або материків, називаються пандемією.

Механізм передачі інфекції неоднаковий при різних захворюваннях і прямо залежить від локалізації збудника в живому організмі. Наприклад, грип, кір, скарлатина передаються здоровій людині повітряним шляхом із краплинами слизу, що виділилися з організму хворого при кашлі, чханні, розмові. Холера, черевний тиф, дизентерія і можуть поширюватися через воду або харчові продукти, забруднені руками хворих, мухами тощо.

При всіх інфекційних захворюваннях від моменту зараження до появи перших видимих ознак захворювання минає певний час, названий інкубаційним періодом, протягом якого людина залишається зовні здоровою. Тривалість цього періоду при різних інфекціях неоднакова — від кількох годин до кількох місяців; кожна хвороба має свій інкубаційний період. Від тривалості інкубаційного періоду залежить термін карантину, ізоляції осіб, які були в контакті із захворілим, та ін.

Відповідно до загальних характерних ознак інфекційних хвороб, пов'язаних з локалізацією збудника в ор­ганізмі людини, і механізму передачі інфекції, інфек­ційні захворювання підрозділяються на чотири основні групи (див. табл.).


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. Анамнез хвороби
  9. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  10. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  11. Аутосомно-рецесивні хвороби
  12. Базове поняття земле оціночної діяльності.




Переглядів: 787

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Методика детоксикації методом непрямого електрохімічного окислення крові | Основні групи інфекційних захворювань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.