Фрактура

Швабахер

В середині XV ст. в Німеччині під безпосереднім впливом і на основі текстури та бастардних видів письма виник новий вид шрифту — швабський шрифт (швабахер). Швабахер вважається шрифтом селянського руху і Реформації. В швабахері помітні елементи франкської бастарди. Виразно просліджується зв'язок з гравюрою на дереві. В цьому шрифті вже відсутня точність штрихів, властива текстурі. Картина шрифту стає більш простою і яснішою. Характерна особливість швабахеру — ліво- і правосторонні дуги, які закінчуються гострим кутом.

Шрифт зручно читається, має чітко виражені верхні та нижні виносні елементи, меншу кількість лігатур. Оригінальним є накреслення великих букв. Для писання використовувалось ширококонечне очеретяне або пташине перо.

Шрифт швабахер виконується під кутом пера 45. Особливістю швабського шрифту є наявність гострих кутів в округлих буквах. Широке співвідношення букв надає цьому шрифту розмашистого характеру.

Фрактура як вид письма з'явилася на початку XV ст. і була шрифтом німецького Ренесансу, похідним від текстури та швабахеру. Певний вплив на цей шрифт справила чеська бастарда. Від текстури фрактура перейняла високі букви, надлом, темну картину письма. Від швабахеру і чеської бастарди — одностороннє заокруглення. В XVI ст. фрактура розвивається як каліграфічний шрифт, який застосовується при написанні грамот і книг. Особливість фрактури — прикраси-закрутки ("слонові хобітки") і розчерки, які свідчать про вплив стилю барокко. Вплив книжкової текстури, бастарди і швабахеру привів до створення декоративного рисунку фрактури. Картина письма малих букв вузька, що зумовлено загостреним рисунком букв. Великі букви подібні до малих, однак вони більш орнаментовані та витончені.

Першим друкарським шрифтом фрактури був надрукований у 1513 році молитовник Максиміліана — імператора "Священної Римської імперії", бібліофіла і покровителя книжного та графічного мистецтва. Молитовник був віддрукований Гансом Шьонпергером, придворним друкарем.

Фрактурний шрифт часто використовував у своїх живописних і графічних працях Альбрехт Дюрер. Під його керівництвом було створено кілька варіантів фрактурного набору шрифту. В епоху Ренесансу рисунок фрактури відрізнявся від каліграфічних зразків, які багато прикрашалися та програвали від цього. До початку класицизму під впливом гравюри на міді виникають шрифти, що використовуються в друці і сьогодні, витончені, безбарвні, тендітні та неприродні.

Фрактура має схожі елементи як із текстурою (вертикальний штрих з надломом), так і з ротундою (округлий штрих). У шрифті використовується багато орнаментальних прикрас.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ротунда	\|	Гуманістичний мінускул

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.