МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Проблема особистості у філософіїПроблема значення життя людини. Життя, смерть і безсмертя Цінності і ціннісні орієнтації особистості. Проблема особистості в філософії.
Різноманіття компонентів, що становлять природу людини, обумовлює існування у філософії і науці цілого ряду понять, що відображають ті або інші характеристики людини: «людина» – родове поняття, тобто таке, що виражає риси, властиві всьому людському роду; «індивід» – це окрема людина, носій загальних і одиничних рис; «особа» – сукупність соціо-психічних якостей людини як члена суспільства; «індивідуальність»,«особистість» –окрема особа, як сукупність спільних з іншими людьми, так і неповторних людських якостей.Таким чином, кожен конкретний окремий представник людського роду («індивід») завжди є і «людиною», і «особою», і «індивідуальністю».
У історії світової філософії склалися два підходи до розуміння феномена «особистості». (1) Перший з них трактує особистість як єдина соціальну реальність, суспільство при цьому виступає всього лише як механічна сукупність осіб (екзистенціалізм, персоналізм та ін.). (2) Другий підхід полягає у розумінні особистості як носія людської культури, «персоніфікації» суспільства (марксизм). У світлі викладеної в попередній темі концепції другий підхід є більш обґрунтованим. Проте, мабуть, не варто повністю виключати значущість індивідуально-особистісні основи у соціальних процесах.
У сучасному суспільствознавстві поширено дві основні концепції феноменону особистості: особа як функціональна (рольова) характеристика людини і особистість як її сутнісна характеристика. (1) Перша концепція спирається на поняття соціальної функції людини, а точніше, на поняття соціальної ролі. При всій значущості цього аспекту розуміння особи (що має велике значення в сучасній прикладній соціології) він не дозволяє розкрити внутрішній, глибинний світ людини, фіксуючи тільки її поведінку, яка не завжди і не обов’язково виражає дійсну сутність людини. (2) Більш глибока інтерпретація поняття особистості розкриває її вже не у функціональному, а в сутнісному аспекті: вона тут – згусток її регулятивно-духовних потенцій, центр самосвідомості, джерело волі і ядро характеру, суб’єкт вільних дій і «верховної влади» внутрішнього життя людини. Особистість – індивідуальне зосередження і вираження суспільних відносин і функцій людей, суб’єкт пізнання і перетворення світу, прав і обов'язків, етичних, естетичних і всіх інших соціальних норм. Особисті якості людини у такому разі є похідними від її способу життя і самосвідомого розуму. Особистістю тому є завжди духовно розвинута людина.
Читайте також:
|
||||||||
|