МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Школа України після Другої Світової війниГуманізація виховання, використання нових форм організації самоуправління: рада учнів, шкільні ради Q Запровадження диференціації навчання Девіз школи XX століття “Стратегія майбутнього – диференціація нявчання”. Вона вводиться різними шляхами: · диференціація у змісті освіти - надання ґрунтовної освіти за єдиною обов’язковою програмою, що передбачає мінімум базової підготовки, з одночасним вивченням окремих предметів, до яких діти виявляють нахили і здібності; · диференціація в різноманітних середніх навчальних закладах: - гуманітарна освіта надається в: · коледжах США і Японії; · граматичних і публічних школах Англії; · гімназіях ФРН; · загальноосвітніх ліцеях Франції; - фізико-математична, природничо-наукова освіта надається в: · технічних коледжах США і Японії; · сучасних школах Англії; · реальних училищах ФРН; · технічних ліцеях Франції. Диференціація у зарубіжній школі починалася після отримання початкової освіти. Тепер цей процес дещо перенесений на пізніший термін. У 30-х роках у США, в 50-х у Японії, а в 60 - 80-х роках - у Західній Європі відбулось становлення проміжних шкіл між початковими і середніми. У них знаходились діти з 11-12 до 15-16 років з метою отримання єдиної освіти в перші три роки і надання можливостей подальшої диференціації в середній школі; · створення спеціальних шкіл для талановитих дітей, з одного боку, та введення компенсуючого навчання для дітей з вадами та з низьким розумовим розвитком, з іншого. 3. Необхідність широкого використання технічних засобів навчання в шкільній освіті (від технічних засобів навчання до комп’ютерів) На сучасному етапі змінюється мета застосування комп’ютерів у шкільній освіті. Вони перестали бути засобом словесного викладання (а власне його унаочнення) та перетворюються в спосіб самоосвіти. 4. Удосконалення трудової підготовки і професійної орієнтації Після Другої Світової війни школа в Україні почала розвиватися швидкими темпами. Першочерговим завданням після визволення України від німецько-фашистських загарбників стала відбудова зруйнованих шкіл, будівництво нових, охоплення дітей навчанням. Основна увага спрямовувалася на охоплення дітей обов’язковим навчанням (у 1944 - 1945 роках запропоноване обов’язкове навчання дітей з 7-ми річного віку) та на перехід до обов’язкової семирічної освіти (1949 рік). УРСР, перебуваючи у складі Радянського Союзу, практично була усунута від своєї власної політики в галузі освіти, яка будувалась на основі рішень з’їздів КПРС, постанов і нормативних актів у галузі шкільництва. Школа була перетворена в ідеологічну установу комуністичної партії, що привело до денаціоналізації освіти, її русифікації. Перша спроба оновити школу була зроблена у1958 році Розпочалась перебудова системи освіти у відповідності доЗакону “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР”.Ним передбачалось покращити характер політехнічної освіти в середній школі шляхом вивчення наукових основ сучасного виробництва у навчальних предметах фізико-математичного і біолого-географічного циклів; навчання ручній праці у початкових класах, праці в шкільних майстернях і на пришкільній ділянці, вивчення курсу "Основи виробництва" у старших класах, посильну участь школярів у виробничій праці на підприємствах і у сільському господарстві. Таким чином, першочерговим завданням школи сталапідготовка учнів до виробничої праці. Але реформа школи 1958 року не дала позитивних результатів, так як, по-перше, у більшості шкіл не були створені необхідні умови для продуктивної праці, а по-друге, практичне спрямування освіти негативно відбилось на рівні знань, умінь та розумового розвитку учнів. У 1972 році була прийнята постанова“Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і подальший розвиток загальної школи”, якою вводилась обов’язкова середня освіта. Але це завдання виявилось нереальним: внаслідок відсутності необхідної матеріальної бази, відповідних нових програм, форм і методів навчання. Обов’язкова середня освіта не могла бути засвоєна всіма учнями. Вчитель був змушений робити встигаючими і тих, хто не бажав і не міг учитися в старших класах. Це привело до таких негативних явищ, як процентоманія, формалізм, надмірної централізації управління школою. У 70 - 80 роки відбувалась денаціоналізація освіти. Школа стала важливою установою русифікації української молоді. Постанова 1972 року не покращила діяльність школи. У 70 - 80 роках радянській школі властиві всі негативні явища, що були притаманні хворому суспільству. У 1984 році партія і уряд прийняли рішення про реформування загальноосвітньої і професійної школи. Здійснення реформи школи передбачало удосконалення змісту освіти, методів і засобів навчання та виховання, подальше зміцнення зв'язків школи з життям. З цією метою продовжується термін навчання. Середня школа стала одинадцятирічною. Основними завданнями реформування освіти були: · введення більш раннього терміну навчання. Підготовка вчителів до роботи з шестилітками; · поліпшення трудового виховання, навчання і професійної орієнтації; · подальше зміцнення навчально-матеріальної бази освіти. Реформа 1984 року не дала позитивних наслідків, вона була приречена з самого початку, так як не передбачала докорінного оновлення освіти. Висновок: Спроби реформування освіти не давали бажаних результатів, вони не передбачали докорінного оновлення і перебудови освіти, а лише пристосовувались до існуючого комуністичного суспільства. Читайте також:
|
||||||||
|