Припливна вентиляція

Загальнообмінна вентиляція

Штучна вентиляція

Природна вентиляція

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору.

Тепловий напір – різниця температури, а значить густини внутрішнього та зовнішнього повітря;

Вітровий напір – з навітряної сторони підвищений тиск, а підвітряної – розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.

Неорганізована природна вентиляція наз інфільтрацією – просочування повітря через нещільності вікон, дверей, перекриттях

Провітрювання – при відкриванні вікон, кватирок.

Організована природна вентиляція – аерація.

При аерації роблять в стінах будівлі отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху або у верхній частині будівлі (ліхтарі) пристрої для видалення відпрацьованого повітря.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки – дефлектори. Дія дефлектора , при його обтіканні вітром приблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному каналі збільшується тяга.

Діаметр дефлектора визначають за формулою:

D = 0,0188ÖL_д/(0,4*V_В)

Де L_д – продуктивність дефлектора, м³/год;

V_В – швидкість вітру, м/сек.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Недолік – приміщення надходить без попереднього очищення, а відпрацьоване не очищається і забруднює довкілля.

Механічна вентиляція – дозволяє очищувати повітря перед викидом в атмосферу, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати),

цілеспрямовано подавати на робоче місце.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітря у всій робочій зоні.

Якщо у виробничому приміщенні виділяються гази та пари з густиною, що перевищує густину повітря, то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% з верхньої. Якщо густина газів менша за густину повітря, то видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.

Припливна вентиляція включає: фільтр очищення повітря, калорифер, вентилятор, мережу повітропроводів, припливні патрубки з насадками

Повітрозабірні пристрої потрібно розташовувати у місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись не нижче 2м від рівня землі, а від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі – нижче 6 м, по горизонталі – не ближче 25 м.

Витяжна вентиляція

Витяжна вентиляція складається: очисний пристрій, вентилятора, центрального та відсмоктуючих повітропроводів.

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

В умовах промислового в-ва найбільш поширена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин з місць утворення.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялися у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

Місцева вентиляція

Місцева припливна вентиляція здійснюється, коли концентроване припливне повітря подається у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація систем вентиляції	\|	Місцева витяжна вентиляція – місцеві витяжні зонти, всмоктуючі панелі, витяжні шафи, бортові відсмоктувачі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.