Перешкоди у розвитку підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення.

На етапі макроекономічної стабілізації підприємницький сектор все більше придає економіці відповідну гнучкість, стає вирішальним фактором її розвитку. Однак, цей процес розвитку є неоднозначним і потребує постійної уваги і державної підтримки.

Існує цілий ряд проблем, які перешкоджають розвитку регіонального підприємництва як зовнішніх, так і внутрішніх.

Основними проблемами, які гальмують розвиток підприємництва в Україні, можна назвати наступні:

- недостатня досконалість та нестабільність нормативної бази по захисту і підтримці підприємництва;

- недосконалість та обтяжливість системи оподаткування (нестабільне законодавство, високі ставки на ряд податків, велика кількість податків, часті зміни податкової звітності);

- адміністративні перешкоди у сфері підприємництва (потреба в отриманні великої кількості дозволів та погоджень, велика кількість та тривалість перевірок: за даними Міжнародної фінансової корпорації (МФК) у 2004 році в середньому 9 перевірок одного підприємства у рік, середня тривалість всіх перевірок на одному підприємстві – 16 днів; недосконалість процедур ліцензування, сертифікації, реєстрації);

- неврегульованість питань фінансування і кредитування (зокрема мікрокредитування, законодавча неврегульованість створення і діяльності небанківського сектора, відсутність механізмів венчурного кредитування та інвестування);

- нестача кваліфікованих кадрів внаслідок недоліків у організації їх підготовки і перепідготовки;

- нерівність доступу суб’єктів підприємництва до фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів;

- слабкий розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва, в тому числі відсутність системи інформаційного забезпечення, недостатня кількість об’єктів інфраструктури, зокрема бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, нерозвиненість ринку консалтингових послуг, низький професійний рівень існуючих інституцій.

Крім того, існують й інші фактори загальнодержавного характеру, які негативно впливають на процес розвитку підприємництва в країні. Серед них можна виділити необхідність проведення реформ у кількох сферах, зокрема, в оподаткуванні, ліцензуванні, реєстрації права власності, регулюванні праці та щодо захисту прав інвесторів. Україна має одну з найбільш обтяжливих податкових систем у світі. Із 2185 годинами на рік, необхідними для виконання усіх процедур щодо сплати податків, Україна перебуває у кінці списку (за нею знаходиться лише Бразилія, де на сплату податків треба витратити 2600 годин) і за кількістю податкових платежів (84) входить до останнього десятку країн світу.

Вартість отримання ліцензій в Україні – одна з найвищих у Східній Європі; складними є також процедури, необхідні для отримання ліцензій.

Інша важлива сфера для здійснення реформ – реєстрація права власності. Загалом, процес забезпечення права на власність в Україні складається з 10 етапів і потребує 93 днів, а реєстрація власності коштує 3,8 відсотка від загальної вартості власності.

Україна та інші країни колишнього Радянського Союзу мають одні з найвищих у світі виплати у сфері соціального забезпечення, ці платежі навіть вищі, ніж у країнах Західної Європи. Роботодавець в Україні повинен сплачувати до фондів соціального забезпечення 36 відсотків від обсягу заробітної плати працівників. Крім того, звільнення працівників в Україні також потребує значних витрат (необхідно виплатити заробітну плату за 17 тижнів). Ці чинники зумовили високий рівень неофіційної зайнятості, яка взагалі не передбачає соціального захисту для найманих працівників.

За індексом захисту прав інвесторів Україна опинилася серед останніх за списком десяти країн світу. Слабкий захист прав інвесторів є типовим для багатьох країн з перехідною економікою.

З метою усунення проблем, що перешкоджають розвитку підприємництва, закріплення досягнутих позитивних тенденцій, опираючись на самоорганізацію суб’єктів підприємництва, активне включення у процес громадських об’єднань підприємців необхідно реалізувати ряд заходів у таких напрямках:

- державна політика щодо розвитку підприємництва (політика як центральної, так і місцевої влади, спрямована на спрощення регулятивних процедур);

- покращення підприємницького середовища (власні кроки підприємців щодо їхньої самоорганізації, ефективного функціонування, лобіювання власних інтересів у державних органах; громадська підтримка підприємницьких структур та регулювання їх діяльності; інфраструктурне забезпечення підприємництва).

Тема 2. Організаційні форми підприємницької діяльності.

Лекція №3.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічна свобода. Її суть та роль у розвитку підприємництва.	\|	Підприємство як організаційна структура підприємництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.