• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Характеристика зовнішнього середовища непрямого впливу

Рис.2.3. Взаємодія внутрішнього, зовнішнього та міжнародного середовища організації.

Важливість навколишнього середовища для будь – якої організації є одним із фундаментальних положень теорії систем. Діяльність організації буде більш успішною, якщо вона діє як відкрита система, що знаходиться у безперервній системі взаємодії із зовнішнім середовищем і має з ним зворотний зв'язок.

Зовнішнє середовище організації – це сукупність змінних, що знаходяться за її межами, впливають на її діяльність, але не є сферою безпосереднього впливу з боку її менеджменту.

У зовнішньому середовищі можна виділити два сегменти: макро – і мікро середовище. Деякі дослідники розглядають зовнішнє середовище в управління організацією як сукупність двох самостійних підсистем:

· безпосереднього оточення (середовище прямого впливу);

· макрооточення (середовище непрямого впливу).

Середовище прямого впливу містить у собі елементи, що безпосередньо впливають на організацію та випробовують на собі прямий вплив операцій організації. До цих факторів належать:

¨ споживачі;

¨ постачальники;

¨ ресурси;

¨ закони й установи державного регулювання;

¨ конкуренти;

¨ партнери;

¨ громадські організації.

Під середовищем непрямого впливу розуміють фактори, що можуть не чинити прямого негайного впливу на операції організації, проте позначаються на них (опосередковано). До таких факторів належать:

w стан економіки;

w політичний стан;

w соціально – культурний стан;

w стан науково – технічного прогресу, технології;

w стан ринків (міжнародного, міждержавного, регіонального, місцевого);

w міжнародне середовище.

Середовище прямого впливу залежить від специфіки товарів і послуг, які організація має намір запропонувати, та від місць, обраних нею для підприємницької діяльності. Одна організація, як правило, не в змозі прямо впливати на все середовище, але досить успішно може впливати на середовище прямого впливу.

Вузловими елементами середовища прямого впливу виступають покупці та клієнти, конкуренти, постачальники, робоча сила, урядові установи.

Конкуренти – це організації, які або пропонують, або мають здатність запропонувати конкуруючі товари чи послуги. За ринкової економіки кожна організація має займатися детальним вивченням діяльності вже відомих конкурентів (що робить конкурент і скільки це йому коштує, якість його продукції тощо) та здійснювати огляд усієї арени, на якій можуть з’явитися новачки.

Постачальники– це ті організації та особи, що постачають ресурси (сировину, продукти та послуги), котрі необхідні підприємству для здійснення своєї діяльності. Серед економістів домінуючою є думка, що краще мати кілька постачальників, щоб зменшити залежність від якогось одного джерела постачання. Пропозиція робочої сили – це кадрово – постачальницькі організації, які включають осіб, що потенційно можуть найматися організацією. Здатність організації залучити, мотивувати, зберігати людські ресурси, необхідні для її функціонування, можна віднести до ключових елементів успішної роботи організації.

Урядові установи– це установи, які забезпечують послуги та нагляд за дотриманням законодавства на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях. На місцевому рівні організація взаємодіє з представниками таких організацій, як райдержадміністрація, фінансовий відділ, відділ міліції та ін.

Макросередовище (середовище непрямого впливу)відображає напрями процесів, що відбуваються у суспільстві (табл.2.4). воно включає такі основні елементи:

§ технологію;

§ економіку;

§ політику держави;

§ соціокультурне середовище;

§ міжнародний розвиток.

Таблиця 2.4.

Технологічний елемент- це частина основного середовища, що відображає нинішній стан науки про виробництво продукції та його обслуговування. Хоча специфічні організації можуть мати технічні знання й патенти, які дають їм змогу успішно конкурувати на деякий час, на більшість організацій технологічний процес справляє позитивний або негативний вплив.

Економічний елементє також часткою основного середовища і включає оточуючі системи виробництва, розподілу і споживання валового внутрішнього продукту. На конкретний зміст економічного середовища насамперед впливає те, якою є система в країні: капіталістична, соціалістична чи змішана. У межах економічних систем на організації впливають різні економічні фактори, такі як інфляція, ставка банківського відсотка, рівень безробіття та ін.

Правовий і політичний елемент- це частина основного середовища, що включає правову та урядову системи, у межах яких організація має функціонувати. Різні тенденції у сферах законодавства, судової справи, політики та державного регулювання й управління є особливо важливим аспектом правового і політичного елементу.

Соціально – культурний елемент– це елемент основного середовища, до якого належать відносини, цінності, норми (зразки), переконання (вірування), поведінка та загальні демографічні тенденції, властиві певному регіону. Оскільки соціально – культурний елемент є змінною величиною, дуже вадливо, щоб менеджери уважно спостерігали за його тенденціями, бо вони можуть містити в собі нові зручні можливості чи загрози. Культурне середовище – це явище конкретно – історичне. Його специфічні риси значною мірою визначаються особливостями соціально – економічного та політичного розвитку певного суспільства. Так, сімдесятирічне перебування України в умовах тоталітарного режиму, адміністративно – командного соціалізму з його принципом «загальної рівності в бідності» спричинило значні деформації в культурному середовищі українського суспільства, породило ряд негативних явищ у суспільній свідомості й у психології гнітючої більшості населення країни. Серед таких негативних рис, що мають потребу в рішучому подоланні й викорінюванні, можна відзначити таке:

w прагнення все робити за вказівкою керівництва;

w беззахисність перед сваволею місцевої влади;

w пияцтво;

w ледарство, неправда, заздрість, підступництво, хитрість, ворожнеча, жорстокість до супротивника, ненависть, озлоблення, самобичування, вічна приналежність, почуття провини, принизливість перед начальством, надія на рішення своїх проблем з чужого боку, занижене почуття власної гідності.

Міжнародний елемент – це елемент основного середовища, важливість якого постійно зростає. Він включає розвиток за межами країн перебування різних організацій і процесів, що мають іноді визначальний вплив на дану організацію. До них належать курс національних грошей та іноземної валюти, появу нових конкурентів тощо, особливістю дії міжнародних факторів полягає в тому, що вони охоплюють усі інші фактори зовнішнього середовища, які відображають умови певної країни, де функціонує організація. Варто враховувати, що для проникнення на міжнародні ринки існують такі шляхи:

· експорт (виробництво товару в одній країні, а реалізація – в іншій);

· імпорт (ввезення товару із – за кордону);

· ліцензування (продаж права (ліцензії) на виробництво власного продукту іноземній організації чи державі);

· спільне підприємництво (створення кількома організаціями різних держав спільних підприємств);

· формування багатонаціональних корпорацій.

Неважко помітити, що дана класифікація не є закінченою. Практично всі аспекти зовнішнього середовища можуть значною мірою перекривати один одного і взаємодіяти між собою. Фактори зовнішнього середовища прямого впливу безпосередньо пов’язані з основними функціями управління і впливають один на одного.

Типова характеристика,властива всім елементам зовнішнього середовища, включає:

¨ взаємозв’язок факторів зовнішнього середовища;

¨ складність зовнішнього середовища;

¨ рухливість зовнішнього середовища;

¨ невизначеність зовнішнього середовища.

Взаємозв’язок факторів зовнішнього середовища– це рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори.

Під складністю зовнішнього середовища розуміють кількість факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Звідси складність зовнішнього середовища, її оцінки, аналізу і прийняття рішень. Різні організації здійснюють свою діяльність у різних середовищах. Так, одні організації мають весь набір факторів зовнішнього середовища, а інші – тільки визначену їх частину.

Рухливість, динамічність середовища– це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації. Багато дослідників зауважили, що оточення сучасних організацій змінюється з наростаючою швидкістю. Рухливість середовища – явище загальне. Однак її значення залежить не тільки від конкретної організації (можливості організації швидко виробляти реакцію на появу факторів зовнішнього середовища), а здебільшого від її галузевої сфери діяльності і використовуваної технології до виду діяльності конкретних підрозділів організації.

Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, яку має організація (чи особа) із приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості у вірогідності цієї інформації.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
10. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
11. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
12. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу

Переглядів: 4050