Метонімія

Коливалося флейтами

Там, де сонце зайшло;

Гей над дорогою стоїть верба,

Дзвінкі дощові струни ловить. (П. Тичина)

Метонімія (від гр. перейменування) – це метафоричний троп, основу якого складає заміна одних назв іншими на ґрунті асоціації за суміжністю їх значень: золото у вухах (замість: золоті сережки чи сережки з золота), кришталь на столі (мають на увазі вироби з кришталю), столове срібло (прибори з срібла), вивчали Шевченка (твори Шевченка), подай математику (підручник з математики), зібралася вся школа (учні й учителі школи), відділ у відпустці (співробітники відділу), немає серця (жорстокий).

Метонімія справляє враження мовлення «навпростець» і є стильовою рисою живої розмовної мови. Як скомпресована, згорнена номінативна структура метонімія зручна для використання в усному мовленні, відповідно продуктивна, стилістично експресивна і не виходить за межі стильових норм. Нікого не дивують вирази на зразок: міністерство згодне, районзнайшов кошти, інститутпідтягнувся, його знає весь будинок, селоповчало тощо.

У художньому тексті метонімія цікава тим, що ніби вихоплює і висвітлює найважливіше слово, фокусує на ньому увагу. Наприклад: Кругом листочки обведу та й списую Сковороду (Т. Шевченко); Через сліпучу призму пекторалі тепер для нас всі скіфи золоті.Бо як вони свій епос не створили, чи нам його не трапилось гортать, – то що ж лишилось? Піднімати брили. Історію по золоту читать; Вони твій хист поклали під фуганок;В тіні олив, закохані в Елладу, де птиця фенікс ще раз ожила, ми, юні пташенята того Саду, пили мистецтвоз першоджерела(Л. Костенко).

Метонімія може поширюватися за допомогою епітета, який і вказує на предмет метонімічного переносу. Наприклад, чаїний жаль (замість крик): А десь же єі степові кринички, і степові озеречка, і чаїний жальнад ними (М. Стельмах).

Синекдоха (гр.) – це різновид метонімії, такий тропеїчний зворот, в якому ціле подається через назву його частини, загальне – через його часткове вираження: влаштувався на роботу, може, яку копійкузаробить; всі чекали вечері, бо досі не було й крихтив роті; не ступала людська нога;щоб і ногитвоєї там не було; він накинув оком;ділилися шматкомхліба [дружно жили]; має десь руку;не показує носа.

Метонімія і синекдоха пов'язані функцією заміщення назв на ґрунті асоціації за залежністю і суміжністю. Проте якщо метонімія заміщає назвою цілі його частини (слухав Шопена), то синекдоха заміщає назвою частини ціле, що складається з таких частин. Наприклад: Ніхто з нас ще не написав «Реве та стогне...»,тобто ніхто ще не може писати так, як писав Шевченко; Старий Мартин, жебрацький покровитель, з тобою тут поділиться плащем[дасть притулок і догляд]; Човни ж везли у десять пар волів, явивши тільки вуса з-під брилів(Л. Костенко).

У риториках такі тропи називають фігурами заміщення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Демократіє свободи	\|	Риторичне запитання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.