Тема 2.

Внутрішній аналіз — процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку організації, тобто факторів, які є результатом діяльності чи бездіяльності її керівництва.

Довгострокові плани — це плани організації, розраховані на перспективу 3-5 років і які враховують зміни у її зовнішньому середовищі та вчасну реакцію на них.

Задачі організації — це заяви організації про те, як та з допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.

Зовнішній аналіз — процес оцінки ввпливу зовнішніх факторів організації .

Конкурентні переваги — визначені й використовувані унікальні, особливі властивості організації, які надають їй переваги у бізнесі проти інших організацій.

Короткострокові плани — це плани організації, які складаються на період до 1 року і які конкретизують і деталізують довгострокові плани.

Мета — це конкретний кінцевий стан окремого параметру організації, якого вона прагне досягти в певний момент у майбутньому.

Місія — це твердження про призначення, покликання даної організації, про причину її існування, в якому з'ясовується, що собою являє організація і якою вона прагне стати, а також розкриваються її особливості та відмінності проти інших аналогічних організацій.

Надання стратегії конкретної форми — це процес впровадження стратегії, перетворення стратегії у конкретні дії організації.

Оперативні плани — плани, в яких стратегія організації деталізується у розрахованих на короткий термін рішеннях щодо змісту, виконавців та способів виконання певних дій.

Операційні бюджети — це плани, в яких визначені обсяги ресурсів, необхідних підрозділам організації для виконання поставлених перед ними на певний період часу завдань.

Планування— це одна із загальних функцій управління, яка полягає у визначенні цілей діяльності організації та виборі способів (шляхів) їх досягнення.

Політика — загальне керівництво для дій та прийняття рішень, своєрідний «кодекс законів організації», який визначає напрям дій.

Правила — опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Сутність будь-якого правила полягає в тому, що воно вказує варто чи не варто виконувати певні дії.

Програми — плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому.

Проекти — плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Звичайно проекти є складовою частиною більш широкої програми.

Розподіл ресурсів — спосіб розподілу обмежених ресурсів організації між окремими підрозділами. Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.

Сильні сторони — особливі, унікальні, оригінальні властивості, якості організації, які відрізняють її від конкурентів.

Синергія — це ефект цілісності, можливість отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх елементів стратегії.

Слабкі сторони — риси, яких не вистачає організації у порівнянні з успішними конкурентами.

Стратегічні плани — плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Стратегія — розрахований на перспективу спосіб дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей.

Стратегія диференціації спрямована на надання товарам або послугам властивостей, привабливіших для споживачів порівняно з продукцією конкурентів.

Стратегія контролю за витратами ґрунтується на зменшенні власних витрат на виробництво продукції порівняно з витратами конкурентів.

Стратегія фокусування — зосередження виробництва продукції
або надання послуг для окремих сегментів ринку.

Сфера стратегії — засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища.

Управління за цілями (МВО-процес) — це метод планування й контролю, який передбачає визначення і встановлення менеджерами у взаємодії із підлеглими цілей діяльності кожного виконавця на певний період часу, забезпечення взаємоузгодженості таких цілей, контроль та
оцінку досягнення виконавцями поставлених перед ними цілей.

SWOT-аналіз — це метод дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, який дозволяє встановити лінії зв'язків між сильними та слабкими сторонами організації, з одного боку, та зовнішніми загрозами та сприятливими можливостями — з другого.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1.	\|	ТИПИ ТА ВАРІАНТИ ЗАГАЛЬНОКОРПОРАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.