Початок Великої Вітчизняної війни

22 червня 1941 р. Німеччина напала на Радянський Союз. Ще 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву № 21 «Барбаросса» (від імені німецького імператора XII ст., який бесславно загинув під час Третього хрестового походу). Відповідно до цього плану війна повинна була тривати 1,5-2 місяці і за цей час війська мали вийти на рубіж Архангельськ-Волга-Астрахань. Фашистська армія налічувала на той час 190 дивізій, з них 157 німецьких, 47 тис. гармат, 4,3 тис. танків, 5 тис. літаків. У союзі з Німеччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. Загальна чисельність Червоної Армії складала понад 5 млн людей. У західних прикордонних округах зосереджувалось 170 дивізій та 2 бригади, які мали 2,9 млн людей, 9,2 тис. танків, 8,5 тис. літаків і 468 тис. гармат і мінометів.

Український напрям за планом «Барбаросса» був одним з найголовніших. Ставилося завдання оволодіти розвиненою економічною базою України, її багатими сировинними та паливними ресурсами, щоб послабити військово-промисловий потенціал СРСР і зміцнити власний, створити вигідний плацдарм для подальшої війни і перемоги над СРСР. Саме тому найбільша частина німецьких сил — група армій «Південь» (57 дивізій і 13 бригад) — мала завдання протягом короткого часу завдати головного удару у напрямку на Київ, зайняти переправи, підготувавши наступ далі на схід. В Україні німецьким військам протистояли два фронти: Швденно-Захід-ний (командуючий — генерал М. П. Кирпонос); Південний (командуючий — генерал І. В. Тюленєв). З сухопутними військами взаємодіяли моряки Чорноморського флоту (командуючий — адмірал П. С. Октябрьський), Дунайська і Пінська військові флотилії. У прикордонних боях, незважаючи на мужність радянських воїнів, Червона армія зазнала поразки. За перші три тижні війни вона втратила 850 тис. людей, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат. Німецькі втрати були у 10 разів меншими.

30 червня 1941 р. німецькі війська увійшли у Львів. Разом з ними увійшли частини ОУН. Цього ж дня представники українських національних політичних сил на чолі з ОУН прийняли «Акт відновлення Української держави”, а також декрет, за яким Я. Стецька було призначено головою уряду — Українського державного правління (з 26 міністрів). Українська держава оголошувалась союзницею Німеччини. Але Німеччина зреагувала на Акт відновлення Української держави негативно. С. Бандера і Я. Отецько були інтерновані.

5 липня 1941 р. радянський уряд України прийняв рішення про евакуацію промислових і сільськогосподарських об'єктів, населення України. У ході евакуації, переважно в Росію та Казахстан, було вивезено 550 великих заводів, 3,5 млн населення. В армію мобілізували 2 млн жителів республіки (з них 200 тис. добровольців), 2 млн людей створювали оборонні споруди. На 1 листопада 1941 р. від населення України у фонд оборони надійшло близько 1 млрд крб, багато коштовностей.

73 дні тривала героїчна оборона Одеси. Тут загарбники втратили 200 тис. людей. Проте швидко, незважаючи на опір Червоної Армії, німцям вдалося захопити більшу частину території України, взяти у полон у районі Києва 650 тис. солдатів і офіцерів.

25 жовтня 1941 р. німецькі війська захопили Харків. До кінця 1941 р. німці контролювали територію, де до війни проживало 80 млн людей (42 % населення СРСР). Крім того, у полон потрапило 3,8 млн радянських військових (з них 1,3 млн українців).

Причини поразок Червоної Армії у початковий період війни:

1) репресії командного складу Червоної Армії, знищення маршалів і генералів (40 тис. командирів), на зміну яким прийшли недостатньо досвідчені (з них лише 7 % офіцерів мали вищу освіту);

2) прорахунки Сталіна в оцінюванні военно-політичної ситуації та терміну нападу Німеччини на СРСР;

3) неправильна воєнна доктрина СРСР, коли планувалося воювати на «чужій території» і «малою кров'ю», війська не навчалися оборони і відходу;

4) СРСР не встиг повністю переозброїтись, нові кордони не були захищені укріпленнями;

5) Німеччина ще задовго до нападу на СРСР перевела свою економіку на військовий лад, на неї працювала вся Європа;

6) німецькі війська мали досвід ведення сучасної війни, якого вони набули у Європі;

7) були допущені прорахунки у визначенні напрямку головного удару Німеччини (головним вважався Південно-Західний, тоді як німці зосередили головні сили на Західному).

Велику Вітчизняну війну можна розділити на такі періоди:

1. 22 червня 1941р. - 18 листопада 1942 р. — початковий;

2. 18 листопада 1942 р. — кінець 1943 р. — рік корінного перелому;

3. 1944 р.- 8 травня 1945 р. — час завершальних операцій. Весною 1942 р. після перемоги під Москвою радянські війська

спробували здійснити наступ на території України у районі Харкова, але внаслідок прорахунків командування зазнали поразки. У полон потрапили 240 тис. солдатів. 22 липня 1942 р. Червона Армія залишила м. Свердловськ Луганської області. Таким чином, вся Україна була окупована ворогом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приєднання Західної України до УРСР у складі СРСР	\|	Становище на окупованій українській території. Рух Опору. Визволення України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.