Номінативна функція слова. Слово і поняття

Основна функція повнозначних слів номінативна (від лат. nomіnа – назва, імена), тобто називна.

Дійсно, слово дає назву предметові, ознаці, дії, явищу, ситуації тощо– студент, аудиторія, оцінка, високий, вчити, розуміти, вчення, реформа і т.п. Слово називає не тільки предмет, але й поняття, що виникає у свідомості людини в зв’язку з цим предметом. Поняття – це форма мислення, відображення у свідомості загальних та суттєвих ознак предметів, реалій дійсності. Ці ознаки й дозволяють диференціювати зазначені явища. Характерною ознакою будь-чого може бути форма, колір, розмір, подібність до чого-небудь. Наприклад, понеділок має назву за часовою ознакою (по неділі – після неділі), смородина – за ознакою „гострий запах” (від давнього слова смород – сильний запах), озимі – за часом посіву зернових, велетень – за розміром (велика на зріст людина) і т.п.

Отже, поняття є результат узагальнення ознак та рис окремих одиничних предметів та явищ, у процесі якого людина абстрагується від конкретних ознак їх й узагальнює їх спільні характерні риси. Так, будь-яку людину, індивіда називають словом людина, будь-яку троянду – словом троянда, ріку – словом ріка тощо.

За ступенем такого узагальнення розрізняють слова з конкретним та абстрактним значенням.

Конкретне значення властиве словам, що називають предмети та явища, які сприймаються органами чуття людини: вікно, небо, дощ, будинок, ліс, книга, червоний, говорити, бігти. До слів з конкретним значенням належать також імена та прізвища людей (Франко, Валентин, Марія), назви установ (університет, держадміністрація, суд), назви видань, видавництв (тижневик „Київ”, видавництво „Либідь”), географічні та астрономічні назви (Україна, Десна, Місяць, Юпітер), назви просторових та часових понять (степ, площа, рік, місяць).

Абстрактне значення властиве тим словам, що називають поняття, які існують у свідомості людини, сприймаються її розумом, уявою: розум, думати, мислити, сприймати, освічений, дотепний, лагідний тощо.

Однак не кожне (всяке) слово виражає поняття. Не називають понять власні назви. Наприклад, ім’я Іван нічого суттєвого, важливого не повідомляє про людину. Але якщо назвати людину вчителем, то ця назва повідомляє про неї дещо конкретне, суттєве, тому що слово вчитель називає певне поняття. Так само не називають понять слова на зразок я, ти, він, ваш, цей, стільки, тобто ті, що лише вказують на предмети, ознаки, кількості (він вивчив, наш вибір, цей студент, стільки квітів). Не називають понять також слова, що виражають почуття та настрої (о, ой, ох).

Отже, основна функція слова – номінативна. Крім неї, важливою для багатьох слів є функція емоційно-експресивна: слово виражає емоції, почуття.

Крім того кожне повнозначне слово має узагальнюючий характер, суть якого вияаляється в тому, що слово, називаючи окремі одиничні реалії дійсності, узагальнює їх риси, особливості і формує таким чином поняття про них у свідомості людини.

Шляхом сполучення з іншими словами у реченні, у висловлюванні слово бере участь у комунікатиквному процесі, називаючи щоразу предмети, дії, ознаки, явища, про які повідомляється під час спілкування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слово як одна з основних одиниць мови. Ознаки слова	\|	Слова однозначні та багатозначні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.