Становлення теорії оперативно-розшукової тактики

Оперативно-розшукова ситуація посідає центральне місце у структурітактики,оскільки прийоми тактики в ОРД застосовуються з обов'язковим урахуванням існуючої реальності, відповідних умов, що склалися або штучностворені. Саме умови, в яких діє оперативний підрозділ і застосовує тактичні прийоми, засоби, методи, визначає суть оперативно-розшукової ситуації.

До складових частин оперативно-розшукової ситуації входять:

- оперативно-тактична характеристика відповідної криміногенної чи кримінальної події, у зв'язку з чим проводяться оперативно- розшукові заходи;

- характеристика умов, у яких проявилася ця подія;

- реальні можливості оперативного підрозділу, котрому необхідно здійснити відповідні заходи для вирішення завдання, що виникло.

Оперативно-розшукова ситуація - є реально існуючий на даний момент стан конкретної криміногенної чи кримінальної події, у зв'язку з яким здійснюються оперативно-розшукові заходи, умови, в яких вони проводяться, і спроможності оперативного підрозділу (працівника) здійснити ці заходи.

3.2. Оперативно-тактичне рішення.

Будь-яка людська діяльність характеризується певною цілеспрямованістю. Визначивши ціль, суб'єкт обирає спосіб та захід її досягнення. У зв'язку з цим прийняття рішення являє собою, перш за все, вольовий акт.

Детально проаналізувавши оперативно-розшукову ситуацію, оперативний працівник податкової міліції повинен прийняти рішення, яке буде направлене на ефективне виконання поставленого завдання.

Оперативно-тактичне рішення є елементом структури тактики та включає:

- вибір дій, їх послідовність, поєднання (сполучення);

- період проведення дій (наприклад, візуальне спостереження);

- забезпечення конспірації та законності здійснюваних дій, залучених сил, використовування засобів, методів ОРД тощо.

Оперативно-тактичне рішення передбачає постановку цілі, яку необхідно досягнути, та вибір способу дій що може бути вироблений для даного випадку або запозичений у теорії та практиці ОРД.

Рішення оперативного працівника можуть бути різні. Вони залежать від складності завдання, яке потрібно виконати, і тому можуть бути простими або складними.

Простим є таке рішення, яке приймається в умовах повної інформаційної визначеності, коли достатньо інформації про елементи оперативно-розшукової ситуації (відомі умови, в яких необхідно буде діяти, чітко видно мету, яку необхідно буде досягти, є необхідні засоби й очевидні методи, що можна застосувати). Під складним рішенням розуміється рішення, що приймається в умовах інформаційної невизначеності, коли завдання дуже складне, складається з декількох підзавдань, кожне з яких потребує певного обсягу інформації.

У цьому випадку нерідко виникає необхідність здійснення наступних заходів:

- поділу завдання на підзавдання;

- додаткового збору інформації, яка вноситься до кожного із завдань чи окремо з них;

- розумової чи реальної реконструкції події, яка вивчається, чи окремих її елементів;

- імітація думок і дій осіб, які перевіряються (розробляються) при одночасному аналізі власних роздумів (як би я повів себе на місці особи, яка розробляється) тощо.

Прийняття оперативно-тактичного рішення починається з аналізу існуючої інформації та її оцінки.

Практика свідчить, що інформація може бути повною або неповною, достовірною або недостовірною. Тому оперативний працівник податкової міліції на цьому етапі повинен вирішити дане питання. Крім того, йому потрібно вибрати тільки ту інформацію, яка зможе забезпечити вибір оптимального рішення.

У більшості випадків має місце декілька варіантів рішень або, як говорять, їх конкуренція.

Прийняття рішення у даному випадку пов'язано з тим, що віддається перевага одному з підготовлених варіантів. Воно відбивається на їхній оцінці з урахуванням таких обставин: по-перше, який з варіантів рішення може з більшим успіхом привести до досягнення поставленої мети за умови його простоти, найменших затрат зусиль, засобу і часу; по-друге, наскільки кожен з варіантів відповідає пред'явленим до нього вимогам.

Прийняте оперативно-тактичне рішення може бути уявним або письмово оформленим. Уявним воно буває при вирішенні простих завдань, а письмового оформлення потребують складні оперативно-тактичні завдання (плани проведення оперативно-тактичних комбінацій, введення негласних працівників у злочинне угруповання, вивід негласних працівників з оперативної розробки тощо).

Але,яким би рішення не було,воно повинне відповідати ряду вимог і,перш за все,бути своєчасним,реальним для виконання,законним.

3.3. Оперативно- тактичне моделювання.

Моделювання в структурі сучасного наукового знання розглядається як один із методів пізнання та відображення дійсності, що сприяє розкриттю закономірностей природи й суспільства. Цей ефективний метод пізнання використовується різними науками та галузями знань, і якщо раніше існувала думка про те, що місце моделювання – лише технічні та природні науки, то тепер використання цього методу у суспільних науках вважається доцільним і перспективним.

Особливо слід зазначити, що проникнення моделювання в науки юридичного циклу в гносеологічному аспекті варто розглядати як об’єктивний і закономірний процес подальшого розвитку їхньої методології.

Найбільше поширення цей метод отримав у сфері кримінального судочинства для вирішення різноманітних криміналістичних завдань.

Зростання ролі моделювання під час наукового пізнання можна пов’язати з внутрішньою логікою розвитку методології конкурентної науки, необхідністю в більшості випадків опосередкованого пізнання об’єктивної реальності. У цьому плані можна констатувати, що поява і розвиток моделювання викликана переходом сучасних наук з описово-емпіричного рівня на рівень абстрактно-теоретичний.

Оперативно-тактичне моделювання – це метод дослідження різноманітних систем, побудови їх моделей з їх переносом на предмет дослідження.

При підготовці та здійсненні оперативно-тактичних заходів оперативний працівник податкової міліції уявно або письмово моделює обставину, в якій йому доведеться діяти, можливі ситуації розвитку подій, варіанти зашифровки

оперативно-розшукових заходів, варіанти зміни своєї поведінки залежно від виникнення різних ситуацій.

Структура моделювання, являє собою:

- чітку систематизацію інформації про процес, що досліджується, викладення її в упорядкованому вигляді;

- пояснення та ілюстрацію найбільш суттєвих властивостей і складних залежностей за допомогою більш простих, апробованих понять (наприклад, виділення і пояснення таких організаційно-тактичних форм, як оперативний пошук, оперативна розробка, оперативно-розшукова профілактика);

- одержання нової інформації про властивості досліджуваного процесу чи явища шляхом поглибленого аналізу та розумового експериментування, здійснення на цій основі прогнозу про можливості зміни його стану (наприклад, встановлення неадекватності реальних організаційно-тактичних форм характеру злочинності);

- перевірку реальності раніше висунутих прогнозів та уточнення нових, про розвиток процесів і явищ в ОРД (наприклад, передбачення можливих практичних заходів щодо удосконалення системи оперативного обслуговування об'єктів (території) шляхом оптимального поєднання різноманітних організаційно-тактичних форм оперативно-розшукової діяльності).

Оперативно-тактичне моделювання поділяється на:

1) Мислене моделювання.

2) Фізичне (матеріальне) моделювання.

Мислене моделювання. Оперативний працівник податкової міліції при одержанні первинної інформації про злочин обов'язково здійснює мислене моделювання самої події, тактики проведення оперативних заходів та необхідність застосування засобів ОРД, які планується використати для його розкриття.

Моделювання на початковому етапі розкриття злочину диктує постановку й вирішення конкретних завдань, зміст яких визначає характер діяльності оперативного працівника, його досвід і спеціальні знання, обсяг оперативно- розшукової (доказової) інформації про подію податкового злочину. Вже на цьому етапі розкриття злочину виникає необхідність використання деяких типових пояснень події злочину. Вони розглядають можливі версії і до певного часу виступають зумовлюючими елементами уявної моделі події. Такі типові моделі (версії) можуть дати пояснення причинної залежності обставин, які входять до складу злочину, походження окремих криміногенних явищ. При накопиченні інформації уявна модель поступово матеріалізується. Чисельність версій, характерних для початкового етапу розкриття злочину, змінюється однозначним поясненням події відповідно до дійсності, а уявна модель з моменту формування підлягає коригуванню.

У випадку, коли зміст інформації свідчить про підготування злочину або про осіб, які протягом деякого часу вже вчинюють злочинні дії оперативний працівник податкової міліції здійснює мислене моделювання використовування методів, сил, форм та засобів ОРД з метою ефективного документування злочинної діяльності підозрюваних осіб.

Процес моделювання до порушення кримінальної справи при документуванні дій підозрюваних у вчиненні злочину здійснюється інакше ніж на початковому етапі.

Моделювання процесу документування злочинних дій спрямовано на отримання фактичних даних негласним шляхом:

а) моделюються об'єкти, які необхідно зафіксувати в оперативно- розшукових документах;

б) ведеться оперативне (гласне або зашифроване) опитування громадян як майбутніх свідків у кримінальній справі;

в) негласно беруться на дослідження зразки продукції чи інших матеріалів, що несуть на собі сліди злочину з тим, щоб потім процесуально провести їх експертне дослідження, а також виявити і зафіксувати їх шляхом обшуку, виїмки чи інших слідчих дій.

Найбільш відповідальний етап для оперативного працівника податкової міліції - це реалізація напрацьованих оперативним шляхом матеріалів або введення їх у кримінальний процес у якості доказів. На цьому етапі оперативний працівник уявно зображує хід дій (наприклад, зміст плану проведення першочергових оперативно-слідчих дій, порядок та черговість затримання членів злочинного угруповання, забезпечення їхньої внутрікамерної розробки, підготовка для цього негласних працівників тощо).

У процесі реалізації оперативно-розшукових даних негласно отримана інформація порівнюється з гласною інформацією, процесуально отриманими доказами та їх джерелами, результатами провадження додаткових оперативно- розшукових, слідчих і судових дій. Саме тому побудова тактики розкриття злочину знаходиться у площині формування моделей оперативно-розшукового документування та реалізації негласно отриманої інформації.

Процес моделювання в оперативно-розшуковій тактиці має відповідну структуру, яка включає в себе:

1) ознайомлення з початковими фактичними даними (інформацією);

2) пошук найбільш правильного пояснення суті підготовки чи вчинення злочину (кримінальної події у сфері оподаткування);

3) формування певного висновку про подію злочину чи його підготовку;

4) конкретизацію уявної моделі на основі додатково отриманої оперативно-розшукової інформації;

5) оцінку оперативно-розшукової ситуації, яка склалася у процесі моделювання.

Фізичне (матеріальне) моделювання. Під таким моделюванням розуміється створення матеріальних моделей відповідних натурі. Тобто, створення матеріалізованих моделей, які відповідають дійсності.

Оперативні працівники податкової міліції у боротьбі зі злочинністю змушені іноді діяти в непередбачених умовах. Але вони повинні чітко знати, якіфакти у процесі розробки їм потрібно задокументувати у матеріальному вигляді.

В оперативно-розшуковій тактиці фізичними моделями документування злочинної діяльності та реалізації оперативно-розшукових даних найчастіше виступають матеріали фото-, кіно-, і відеозйомки, візуального спостереження, застосування оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів. Ці матеріали можуть відтворювати не тільки зовнішні ознаки об'єкта, а й процеси, які протікали в часі і були недоступні безпосередньому сприйняттю.

Як показує практика, оперативний працівник податкової міліції у процесі розшуку злочинців, як правило, використовує фотографії, фотороботи, портрети, малюнки розшукуваних осіб та інше. Це теж матеріальні моделі.

Часто оперативний працівник податкової міліції у боротьбі зі злочинністю проводить негласні оперативно-розшукові заходи (наприклад, впровадження штатного негласного співробітника у злочинне угруповання, з відповідним плануванням, підготовка матеріалів для здійснення камерної розробки, оперативних комбінацій тощо). Це теж фізичні (матеріальні) моделі.

До таких матеріальних моделей належать:

а) схеми розташування об'єктів, які підлягають негласному огляду, схеми житлових приміщень, до яких планується негласне проникнення з метою документування правопорушення;

б) макети (муляжі) предметів, виробів, речовин, подібних до оригіналу;

в) макети (муляжі) предметів, документів, технічних засобів, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів.

3.4. Оперативно-тактичне прогнозування

Прогноз - наукове передбачення на основі певних даних щодо напряму, характеру і особливостей розвитку явища і процесів у природі та суспільстві. Широко використовується у всіх сферах суспільного і державного життя, у тому числі, для розробкиперспектив розвитку правової системи країни, визначення завдань довгострокової законодавчої політики. Прогноз є засобомобґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої і виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.

Сучасна юридична наука розглядає термін «прогнозування» як адміністративно-управлінську діяльність керівництва правоохоронного органу, що здійснюється на основі аналізу стану оперативної обстановки. При цьому без цієї діяльності науково організувати роботу органу неможливо. Аналіз стану оперативної обстановки надає можливість своєчасно виявити проблеми, тенденції, протиріччя в організації боротьби зі злочинністю, правильно оцінювати і вести пошук шляхів і засобів їх вирішення, обґрунтувати прийняття управлінських рішень. Прогнозування використовується також для вироблення правильної програми дій і прийняття управлінських рішень, що забезпечують досягнення найкращих результатів при виконанні поставлених завдань.

Прогнозування злочинності є одним із провідних засобів ефективної боротьби оперативних працівників податкової міліції зі злочинністю як на індивідуальному рівні, так і на рівні протидії організованій злочинності. По суті, прогнозування було і є важливішим елементом оперативно-розшукової діяльності «та її основної категорії - оперативно-розшукової тактики».

В структурі аналітичної роботи ОРД обов'язково присутні елементи передбачення, оскільки будь-яке рішення (включаючи тактичне) звернено в майбутнє, відповідає на запитання : «як треба діяти». Прогнозування - це різновид передбачення, він базується на раніше зібраній впорядкованій (систематизованій) інформації, на знаннях закономірностей розвитку злочинної поведінки осіб, які представляють оперативний інтерес, особливостей умов, в яких діють негласні співробітники або застосовуються методи ОРД, на оцінюванні тактичних можливостей оперативників тощо.

Оперативно-тактичне прогнозування є результатоммислення оперативного співробітника, пошуку ним відповідей на питання про те, як може змінитися оперативно-тактична ситуація, як потрібно діяти в очікуваній ситуації, як поведе себе протиборча сторона.

Сутність та поняття прогнозування необхідно розглядати з урахуванням історії його появи. На основі наукових досліджень, ми знаємо, що наука оперативно-розшукова діяльність своє походження бере від такої науки як криміналістика та частково кримінології.

У криміналістиці криміналістичне прогнозування - це один із видів галузевого прогнозування, що ґрунтується на базі загальної прогностики, результатом якого є прогноз у формі наукового передбачення подальшого розвитку криміналістики як науки , цілеспрямованого коригування усіх видів практичної криміналістичної діяльності в умовах імовірної зміни і появи нових видів злочинної діяльності.

Дослідник В. Журавель визначає криміналістичне прогнозування як спеціальну науково-практичну діяльність, здійснювану з метою одержання інформації про основні тенденції, напрямки, шляхи розвитку криміналістичних об'єктів, їх стан у майбутньому.

Як показало вивчення проблеми сутності та поняття « прогнозування» з точки зору такої науки як кримінологія, розвиток цього поняття почався з так званого «індивідуального прогнозування».

Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки є самостійним видом прогнозування, під яким розуміють визначення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конкретною особою.

В кримінологічній науці тезис про принципові можливості та необхідність індивідуального прогнозування як стверджує P.M. Абызов, вперше сформулював у своїй праці «Актуальні проблеми радянської кримінології» у 1967р. А.А. Герцензон.

Продовжуючи свої дослідження з піднятої проблеми вже у 1982 році P.M. Абызов писав, що проблема індивідуального кримінологічного прогнозування привертає до себе в наш час увагу багатьох представників теорії і практики, якіприймають участь у боротьбі зі злочинністю. Необхідність індивідуального прогнозування треба розуміти в плані соціальної потреби, оскільки без наукового передбачення неможливе наукове управління суспільством. Ця необхідність диктується ще й тим, що у виявлений і пізнаний ланцюг причин і слідства можна було активно втручатися і впливати на хід майбутніх подій.

Прогнозування злочинної поведінки має важливе значення для організації і здійснення індивідуального попередження злочинності. Передбачення можливої поведінки особистості служить передумовою для прийняття багатьох організаційних і правових рішень.

Авторський колектив О.М. Джужа, В.В. Василевич, Ю.Ф. Іванов та інші зазначають.

Кримінологічний прогноз - це ймовірне судження про майбутній стан (рівень, структуру, динаміку) злочинності та її детермінанти, можливості профілактики й інші засоби впливу на злочинність у певний період часу. Кримінологічне прогнозування має такі мету і завдання:

- з'ясування показників, що характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямі;

- з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;

- розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку правоохоронних органів;

- встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому і виявлення обставин, що сприяють таким змінам.

Але темою піднятої нами проблеми є сутність та поняття «оперативно- тактичного прогнозування».

Одним з перших про те, що прогнозування є «істотним елементом оперативно-розшукової тактики», відзначив у своїх наукових працях С.С. Овчинський, який писав.

Індивідуальна профілактика - неодноразовий акт, його результатів досягають не відразу і не швидко. Це тривалий процес перевиховання, супроводжений успіхами і поразками, який випробовується під час серйозними протиріччями і вихованців, і мікрогруп. Тому точна «вибірка», яка виконується з використанням прогностичних методик, є істотним елементом оперативно- розшукової тактики виявлення і оперативного спостереження за кримінально- активними індивідами і групами, в які вони входять.

Вчений також пише, що по суті прогнозування було і є важливим елементом оперативно-розшукової діяльності, що припускає класифікацію правопорушників та вибір форм адекватного реагування на різні види відхиляючої до злочинної поведінки.

На початку 70-х років В.А. Лукашов в дисертаційному дослідженні на отримання ступеня доктора юридичних наук вперше запропонував, а потім С.С. Овчинський в статті: «Прогнозування в теорії та практиці в ОРД» розвинув та сформулював точку зору, згідно якої в ОРД на ряду з емпіричним рівнем прогнозування все більшого значення набуває вірогідне прогнозування. Мова йшла про прогнозування в ОРД як нової організаційно тактичної категорії.

На думку вчених оперативно-тактичне прогнозування - категорія складна та різноманітна. Певно, цим пояснюється те, що в оперативно-розшуковій теорії здійснюються дуже несміливі спроби з'ясувати сутність цієї найважливішої тактичної категорії, визначити поняття та місце у системі категорій оперативно-розшукової тактики.

Ретроспективна оцінка нормативних актів, які регламентують спеціальну оперативну роботу, узгодження спеціальної літератури, дисертаційних досліджень дозволяє зробити висновок про те, що прогнозування як тактична категорія є:

· результатом розумової діяльності оперативного працівника у зв'язку з чим прогнозування є найважливішим елементом тактичного мислення;

· інформаційно-логічним процесом, який ґрунтується на початковій інформації, прийнятті тактичних рішень для виконання завдань;

· позитивним впливом на зміст найбільш доцільних у конкретній ситуації конкретних рішень;

· раціональним вибором засобів та методів, необхідних для ефективної реалізації прийнятих рішень у оперативно-розшукових заходах та успішних досягнень цілей ОРД.

У прогностиці як науці термін «прогнозування» розуміється як передбачення майбутнього, у якому оперують ймовірністю або, навпаки, категорично певною структурою минулого досвіду та інформацією про наявну ситуацію. Минулий досвід і наявна ситуація дають підставу для створення гіпотез щодо майбутнього, причому кожній з них характерна певна ймовірність. Відповідно до такого прогнозу здійснюється підготовка до дій у майбутній ситуації, що із більшою ймовірністю призводить до досягнення певної мети.

На основі вищевикладеного, ми пропонуємо таке визначення оперативно- тактичного прогнозування.

Оперативно-тактичне-прогнозування - елемент оперативно-розшукової тактики, один з видів галузевого прогнозування та різновид наукового передбачення майбутньої поведінки особи, групи осіб, що представляють оперативний інтерес для податкової міліції, яке базується на основі аналізу оперативної обстановки (оперативно-тактичної ситуації) на певний період часу та здійснюється з метою недопущення особою, групою осіб до якої вона належить, вчинення злочину.

3.5. Тактичний прийом.

Прийом - спосіб виконання або здійснення чого-небудь. Певний захід для здійснення чого-небудь, досягнення якоїсь мети.

В основі тактики проведення оперативно-розшукових заходів знаходяться тактичні прийоми - найбільш раціональні способи дій суб'єктів оперативно- розшукової тактики, основані на такому поєднанні ОРЗ які в найбільшій ступені забезпечують рішення поставлених завдань.

Тактичний прийом є одним з основних елементів оперативно-розшукової тактики, оскільки це поняття визначає найбільш доцільний та ефективний спосіб дій або найбільш придатну у даних умовах лінію поведінки оперативного працівника у процесі боротьби зі злочинністю, або у конкретній оперативно-розшуковій ситуації. Для більш чіткого розуміння природи та сутності тактичного прийому розглянемо це поняття з погляду вчених криміналістів. Як ми з'ясували раніше, оперативно-розшукова діяльність виникла на основі такої науки як криміналістика. У зв'язку з цим сутність елементів оперативно-розшукової тактики та слідчої тактики подібні за своїм змістом.

В існуючих багаточисельних визначеннях тактичного прийому, окрім загального поняття, відокремлюються та підкреслюються будь-які його сторони та риси.

Особливо виділяються науковий та рекомендуючий характер тактичного прийому.

Науковість тактичного прийому обумовлена його походженням від спеціальних наук та узагальнення слідчої практики, що також є одним із наукових методів.

Рекомендуючий характер полягає у тому, що оперативний працівник податкової міліції повинен мати можливість вибору того чи іншого тактичного прийому залежно від ситуації, яка склалася. Тактичному прийому притаманні такі властивості: структурна форма, тобто належність його до системи прийомів; законність у розумінні необхідності точно додержуватися усіх процесуальних правил, у межах яких застосовується тактичний прийом, відповідність етичним нормам.

Тактичний прийом з точки зору криміналістичної тактики - це прийоми організації та планування розслідування в цілому, підготовки та проведення окремих слідчих дій, а також вибір та здійснення особою, яка проводе розслідування найбільш доцільної лінії поведінки.

Тактичний прийом має три рівні:

· технологічний

· тактичний

· стратегічний

Технологічний - складають технологічні операції, що входять у якості складових частин в ту чи іншу оперативно-слідчу дію. Тактичний рівень припускає прийняття та здійснення рішень планування підготовки та проведення оперативно-слідчих дій, для досягнення тактичних, тобто проміжних цілей та проведення тактичних операцій у цих цілях. Стратегічний рівень - це рівень розслідування у цілому, на якому здійснюється оцінка оперативно-розшукової ситуації, прогнозування її змін, підготовка та планування управлінських рішень, висунення версії тощо.

Тактичний прийом це найбільш цілеспрямований та ефективний в даній оперативно-розшуковій ситуації спосіб дій, який забезпечує вирішення тактичного завдання та оптимальне використання для цього технічних методів.

Як було вже зазначено раніше, оперативно-розшукова діяльність, як наука та дисципліна, вийшла з криміналістичної науки. У зв'язку з цим і вивчення тактичного прийому в ОРД ми почали з поняття тактичного прийому, яке існує в криміналістиці.

Серед вчених існує таке поняття тактичного прийому. У криміналістиці це науково обґрунтований та експериментально обґрунтований, раціональний та допустимий спосіб дії або таку ж лінію поведінки при зборі, дослідженні та використанні доказової інформації суб'єктом відповідного виду криміналістичної тактики в умовах потенційної та реальної, безпосередньої або опосередкованої протидії з боку осіб та (або) органів, які мають інші чим даний суб'єкт професійні інтереси у кримінальному судочинстві.

Аналіз робіт вчених та практиків в галузі криміналістики та оперативно- розшукової діяльності показує, що поняття тактичного прийому як в ОРД, так і в криміналістиці дуже близькі за своїм змістом.

Наприклад, тактичному прийому в ОРД також притаманні такі риси як науковість і рекомендуючий характер, технологічний, тактичний і стратегічний рівень тощо.

Як приклад, оперативний працівник податкової міліції на технологічному рівні приймає рішення по застосуванню того чи іншого методу, засобу або сил ОРД у конкретній оперативно-розшуковій ситуації, що склалася.

На тактичному рівні він приймає рішення та здійснює його при плануванні та проведенні якогось оперативного заходу тощо.

Стратегічний рівень - це прийняття рішень у кожній оперативно- розшуковій ситуації керівником оперативного підрозділу податкової міліції.

Тактичні прийоми поділяються на закріплені у правових нормах та на прийоми які не містяться у правових нормах.

Тактичні прийоми закріплені у правових нормах ОРД, підрозділяються на обов'язкові та факультативні. Обов'язкові прийоми повинні застосовуватись таким чином та в такому порядку, як це передбачено нормативним актом.

До них, наприклад, відносяться тимчасове вилучення у процесі документування предметів та документів з метою їх негласного дослідження тільки при умові, що у ході дослідження не буде якісно змінено їх стан, а їх тимчасову відсутність не буде встановлено розроблюваним.

Факультативні прийоми використовуються за власним розсудом оперативного працівника. Він має право застосовувати рекомендуємий прийом або відмовитись від нього, та замінити його іншим. До таких прийомів можна віднести зашифровку зв'язку з агентом, який утримується в ІТТ. У нормативному акті вказано, що для виклику агента використовуються приводи які відповідають легенді і використовуються обставини що склалися. Таким чином, оперативний працівник сам вибирає конкретний прийом зашифровки зв'язку з негласним співробітником. Але час та мета і обставини виклику повинні відповідати загальному порядку, щоб у розроблюваного та осіб які утримуються у приміщенні ІТТ не виникло підозри по відношенню до агента.

Вибір конкретного тактичного прийому проходе з урахуванням оперативно-розшукової характеристики злочинів та ситуації яка склалася. Оперативно-розшукова характеристика це наукова розроблена система найбільш істотних, типових для визначеної категорії злочинів (боротьба зякими віднесена до компетенції оперативних підрозділів), рис, властивостей, ознак, які відображаються у об'єктивній дійсності.