• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 1.21. Cудимість

Дисципліна Кримінальне право

Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності (Кш л) обчислюється як відношення грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати ДтЗ) та інших оборотних активів (ІнОА) до величини поточних зобов 'язань

3.

2.

1.

Аналіз фінансової стійкості, ліквідності підприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства.

Взаємозв'язок фінансового стану підприємства й результативного виробничої та збутової діяльності.

ТЕМА 4.Аналіз фінансового стану підприємств.

Рекомендована література:

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 416 с.

2. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. лисп. - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

3. Ларкитян З.Л. Украинские экономисты первой трети XX столетия: Очерки истории экономической науки и экономического образования. - Харьков, 1995.-188 с.

4. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч посіб – 2-ге вид., - К.: Знання, 2005. – 662 с.

5. Яцків МЛ. Теорія економічного аналізу. -Львів: Світ, 1993. -216 с.

6. Завьялова З.М. Теория экономического анализа. Курс лекций. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 192 с.

Під фінансовим станомрозуміють сукупність показників, які відображають здатність (спроможність) підприємства розрахуватися за борговими зобов'язаннями. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність підприємства, його імідж, потенціал у діловому співробітництві.

Оскільки в умовах ринку підприємства несуть повну економічну відповідальність за результати своєї діяльності, за недопущення банкрутства, значно зростає роль і значення аналізу фінансового стану суб'єктів господарювання різноманітних форм власності, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

В об'єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об'єднані в три основні групи:

У процесі проведення аналітичної роботи слід уміло поєднувати різні види аналізу, які забезпечують підвищення її ефективності.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук шляхів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Визначимо першочергові завдання аналізу. Це, зокрема, такі:

· Загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють.

· Вивчення відповідності між: коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання.

· Визначення причинно-наслідкових зв'язків міме різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану надходження фінансових ресурсів та їх використання для зміцнення фінансового стану підприємства.

· Оцінка дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни.

· Визначення платоспроможності, ліквідності, фінансової та ринкової стабільності підприємства.

· Аналіз ефективності використання капіталу. Оцінка ділової активності підприємства.

· Прогнозування фінансового стану, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розроблення моделей фінансового стану прирізних варіантах використання ресурсів.

· Розроблення конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Слід зазначити, що завдання аналізу фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так, наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру прибутку та його розподіл.

Акціонерів, котрі вклали свої кошти у власний капітал підприємства, цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і держателів облігацій, які випускає підприємство.

Оскільки банки зацікавлені в повноті та своєчасності погашення одержаних підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які купують і продають акції та облігації підприємства для одержання прибутку у формі курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі вивчають та аналізують фінансовий стан підприємства, перспективи їх розвитку в майбутньому.

Для вивчення тенденцій розвитку окремих галузей народного господарства і розроблення рекомендацій із регулювання економіки країни статистичні органи вивчають і дають оцінку змінам низки аналітичних показників фінансової діяльності підприємств за кілька років.

Рис. 8.3. Система показників оцінки фінансового стану підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників (рис. 8.2. ірис. 8.З.).

Для аналізу фінансового стану підприємства використовують внутрішні і зовнішні джерела інформації.

Основним джерелом інформації є бухгалтерський баланс. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 87, затвердженим Міністерством фінансів України 31.03.99 р., бухгалтерський баланс має форму зображену вище.

В активі балансу відображається вартість майна і боргових прав (господарські ресурси), якими розпоряджається і які контролює підприємство.

У пасиві балансу - джерела утворення господарських засобів: власний капітал, зобов'язання за позиками і кредиторською заборгованістю.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою читання балансу.

Під читанням балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом.

Для загальної оцінки фінансового стану доцільно використовувати показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізу.

У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансута різних його статей за звітний період, а також темпи зростання,що важливо для характеристики фінансового стану підприємства.

Для цього підсумок балансу на кінець періоду, який аналізують, порівнюють з підсумком балансу на початок цього періоду. Це дає змогу визначити масштабність підприємства, загальний напрям руху балансу.

Після визначення динаміки зміни валюти балансу потрібно встановити її відповідність динаміці обсягів виробництва і реалізації продукції, прибутку.

Більш швидкі темпи зростання обсягів виробництва, реалізації продукції і прибутку порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчать про поліпшення використання коштів наданому підприємстві, і навпаки - відставання темпів зростання виробництва, реалізації і прибутку від темпів зростання валюти балансу вказує на погіршення використання коштів.

Наступним етапом читання балансу є визначення показників прибутку і обсягу реалізованої продукції в розрахунку на одну гривню середньорічної вартості майна.Цей показник порівнюється з даними попередніх років, з аналогічними показниками інших підприємств, середньогалузевими даними. Ці показники при ринковій економіці використовуються для характеристики ділової активності керівників підприємств.

Показник виторгу від реалізації продукції (послуг) у розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу або скільки реалізованої продукції дає кожна гривня господарських коштів.

Показники прибутку в розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна характеризують рентабельність усього майна підприємства.

Читання бухгалтерського балансу передбачає також визначення характеру змін окремих статей і розділів балансу. Позитивно оцінюється збільшення в активі балансу залишків грошових коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних засобів, капітальних вкладень, нематеріальних активів І виробничих запасів; а у пасиві балансу -збільшення підсумку першого розділу. Негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської заборгованості в активі і кредиторської заборгованості в пасиві балансу.

Потрібно зазначити, що в умовах ринкової економіки переглядається оцінка характеру змін деяких статей балансу. Наприклад, якщо раніше в усіх випадках позитивно оцінювалося збільшення залишків грошових коштів на розрахунковому та валютному рахунках, то тепер підприємства повинні намагатися більш раціонально використовувати вільні грошові кошти (надавати позику іншим підприємствам, купувати короткострокові цінні папери). Підприємства, які орієнтуються на ринкову економіку, переважно здійснюють короткострокові фінансові вкладення капітальні вкладення, купують патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, яка відображається в статті «Нематеріальні активи».

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення:

Ø питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду;

Ø змін у питомій вазі;

Ø зміну відсотках до розміру статей балансу на початок періоду (темп приросту статті балансу);

Ø зміну відсотках до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін - показник динаміки структурних змін);

Ø ціни одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті - відношення розміру абсолютної зміни ^Ідо відсотка абсолютної зміни на початок періоду.

Зіставляючи структурні зміни в активі та пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела найчастіше відбувався приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти здебільшого вкладено.

При порівняльному аналізі проводять зіставлення з планом, з базисними періодами, з показниками конкурентів, середньогалу-зевими показниками.

Інтегральний аналіз базується на Дюпонівській моделі фінансового стану - використанні в аналізі окремих показників для прийняття оперативних управлінських рішень.

Для коригування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу.

При трендовому аналізі використовуються спеціальні економіко-математичні методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис «поведінки» даної статті балансу, та інше).

Ознаками «доброго» балансу щодо підвищення (зростання) ефективності можна вважати такі показники:

• коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0;

• забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом та його зростання;

• немає різких змін в окремих статтях балансу;

• дебіторська заборгованість на рівні розмірів кредиторської заборгованості;

За рік капітал підприємства збільшився на 8 328 тис. грн. і становить 21 367 тис. грн. Ця зміна на 67% (5 570 : 8 328 х 100) зумовлена збільшенням оборотних (мобільних) коштів і на 33% (2 749 : 8 328 х 100) - необоротних активів. Наприкінці року питома вага основних засобів та інших необоротних активів у майні підприємства збільшилася на 3,1% і становить 28,0%, питома вага оборотних активів зменшилася на 2,9 і становить 71,4%.

Збільшення майна підприємства на 8 328 тис. грн. було забезпечене зростанням власних коштів на 86,4%, а на 13,6% покривалося збільшенням залучених коштів. Частка майна, що покривається власними коштами, збільшилася зі 72,2% до 77,8%, або на 5,6%. Питома вага залучених коштів зменшилася на 5,6% і становить 22,2%.

• у балансі відсутні «хворі» статті (непокриті збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);

• на підприємстві запаси і затрати не перевищують розмір мінімальних джерел їх формування (власний оборотний капітан, довгострокові та короткострокові кредити і позики).

Найбільш повну й глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Уперше поняття і загальну форму цього балансу запропонував засновник балансоведення Н. А. Блатов у 1920-х роках. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів (табл. 8.1.).

Однією з найважливіших умов функціонування суб'єктів господарської діяльності в умовах ринку є їх платоспроможність. Ринкові умови господарювання зобов'язують підприємства в будь-який час зуміти розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Під платоспроможністюрозуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, тобто це здатність підприємства виконувати свої зобов'язання.

Платоспроможність підприємства- це зовнішня оцінка його фінансової стійкості, обумовлена рівнем забезпечення оборотних активів довгостроковими джерелами.

Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банкові, бюджетові, постачальникам, робітникам та службовцям.

Розрізняють поточнута перспективнуплатоспроможність підприємства.

При аналізі поточноїплатоспроможності платіжні засоби порівнюють зі строковими зобов'язаннями. Перевищення платіжних

Цей платіжний календар показує, що в першій декаді грудня підприємство не може забезпечити своєчасних платежів за рахунок очікуваних надходжень грошових коштів, за другу декаду йому не тільки не вдається знизити дефіцит коштів, що створився в першій декаді, а й навпаки - нестача коштів для покриття боргів й усіх поточних платежів у цій декаді дещо збільшується. Розробляючи календар на третю декаду, підприємство запланувало одержання досить значної суми банківського кредиту, без допомоги якого воно не зможе вийти з дефіциту грошових коштів за місяць у цілому.

Під ліквідністюпідприємств розуміють спроможність підприємства перетворювати свої активи на гроші без втрат їх ринкової вартості для покриття всіх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього перетворення.

Для об'єктивної оцінки ступеня ліквідності підприємства передусім проводять аналіз ліквідності балансу.

Для того, щоб визначити ліквідність балансу, потрібно порівняти у активи, згруповані залежно від швидкості перетворення їх у грошові засоби, із пасивами, згрупованими за ступенем терміновості їх оплати.

Проведемо дослідження ліквідності балансу аналізованого підприємства на прикладі нижченаведеної табл. 8.32. Абсолютно ліквідним вважають баланс, коли є така ситуація:

• найбільш ліквідні активи перевищують найбільш термінові зобов 'язання

або дорівнюють їм;

• активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим

пасивам або перевищують їх;

• повільнореалізовувані активи дорівнюють довгостроковим пасивам або

перевищують їх;

• важкореапізовувані активи менші за постійні пасиви.

Оскільки в нашому випадку баланс в основному задовольняє вищеперелічені умови, його можна вважати ліквідним.

Для оцінки можливостей підприємства виконати свої зобов'язання перед кредиторами на другому етапі аналізу ліквідностіобчислюють:

Ø коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Ø коефіцієнт швидкої (проміжної, критичної) ліквідності або коефіцієнт«лакмусового папірця»;

Ø коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття).

Слід зазначити, що в Україні розроблено методики аналізу фінансового стану підприємства: Методика №81, Методика № 22, Положення № 323, згідно з якими і визначено орієнтовні значення вищезгаданих коефіцієнтів.

Розглянемо кожний із цих показників.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_{абсол.лікв})- це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів: грошових коштів та їх еквівалентів (ГК), а також поточних фінансових інвестицій (ПФІ),до поточних зобов'язань (ПЗ).

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. За Положенням № 323 його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,20 - 0,25. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 25% погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Коефіцієнтабсолютної ліквідності в нашому прикладі становить:

Як бачимо з розрахунків, коефіцієнт абсолютної ліквідності як на початок, так і кінець року значно нижчий від його теоретичного значення. На початок року підприємство могло негайно погасити лише 9,7% короткострокових зобов'язань, на кінець року - 12,3%.

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитись його значенням 0,8-0,9.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на підприємстві, взятому для прикладу, становить:

Як показують результати обчислень, фактичне значення К_ш.л відповідає його нормативному, теоретичному значенню.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) (коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт ліквідності).

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань:

Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов'язань у тій частині, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов'язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

або К_пл = [А₁ + А₂ + А₃]:[П₁ + П₂].

Цей коефіцієнт поточної ліквідності дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають поточні зобов'язання. Світова обліково-аналітична практика визначає нормативне значення для цього показника - 2. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів.

У нашому прикладі коефіцієнт покриття перевищує його теоретичне значення:

Як бачимо, мобілізувавши всі оборотні кошти, підприємство на звітну дату може повністю погасити всі поточні зобов'язання за кредитами та розрахунками, після чого в активі підприємства залишиться оборотних коштів на 11 453 тис. грн. (15 375 - 3 922), які можуть бути спрямовані на погашення довгострокових кредитів банку (830 тис. грн.) і на інші цілі. Підприємство володіє значним розміром вільних ресурсів, які формуються за рахунок власних джерел.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, потрібно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з їх фактичними значеннями:

• за попередній рік, а також: за кілька попередніх років;

• із нормативами, які прийняті підприємством;

• з показниками іьчатоспроможності конкуруючих підприємств;

• з галузевими показниками.

Аналіз платоспроможності передбачає вивчення та оцінку причин фінансових утруднень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Здебільшого, причинами неплатоспроможності бувають:

Ø необґрунтованість планових завдань із випуску та реалізації продукції;

Ø невиконання плану з виробництва продукції за обсягом, порушення її структури та асортименту продукції;

Ø випуск неконкурентоспроможної продукції;

Ø недотримання режиму економії, перевитрати зі собівартості;

Ø невиконання планових завдань із реалізації продукції через втрату постійних покупців, замовників;

Ø неплатоспроможність покупців;

Ø недовиконання плану прибутків і як результат- - брак власних джерел самофінансування;

Ø високий процент оподаткування;

Ø іммобілізація коштів у дебіторську заборгованість, надлишкові виробничі запаси;

Ø сповільнення оборотності оборотного капіталу.

З метою розроблення прогнозу платоспроможності підприємства розраховуютькоефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Розрахунок проводиться за формулою:

де: Кп.л.п., Кп.л.к. - коефіцієнти поточної ліквідності відповідно на початок і кінець періоду;

6 (3) - період відновлення (втрати) платоспроможності (місяці), за період відновлення платоспроможності прийнято 6 місяців, період втрат - 3 місяці;

Т- тривалість звітного періоду, місяці.

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможностібільше 1, то це свідчить про наявність тенденції відновлення платоспроможності підприємства протягом 6 місяців. Значення коефіцієнта менше 1 вказує на відсутність можливості відновити платоспроможність протягом 6 місяців.

Коефіцієнт втрати платоспроможності менше 1 свідчить про наявність тенденцій втрати платоспроможності протягом 3 місяців, а більше 1 - про відсутність такої тенденції.

Переглядів: 979