Право притулку щодо біженців

В науці міжнародного права вважається, що інститут права притулку виник у період Великої французької революції. При цьому одні вчені (Л.Д. Тимченко) ведуть мову про інститут у цілому, інші (Л.М. Шестаков) - лише про окрему норму. Дослідження відомого алжирського вченого М. Мустафи переконливо доводить, що цей інститут у досить розвинутому вигляді (притулок релігійний, політичний і т. д.) функціонував уже в давні часи.

Сьогодні практично немає держави, яка б у конституційному чи іншому законодавчому порядку не закріпила «права притулку. Різниця полягає лише в розумінні цього права: одні держави (Італія, Франція тощо) вважають, що право особи одержати притулок, інші (деякі азійські, африканські держави та ін.) - що це право держави надавати чи ні притулок. Останню концепцію активно захищав СРСР.

Серед найважливіших міжнародних актів, які закріплюють право притулку, слід указати на Загальну декларацію прав людини (ст. 14: «Кожен має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використано в разі кримінального переслідування, що дійсно викликане вчиненням неполітичних злочинів або діянь, які суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй»), Декларацію про територіальний притулок (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1967 p.- резолюція 2312/ХХП). Питання притулку вирішуються в деяких регіональних і численних двохсторонніх міжнародно-правових угодах.

Право притулку – сукупність норм які визначають порядок надання конкретною державою будь-якій особі можливості сховатись від переслідувань, яких вона зазнала в країні свого громадянства або постійного місця проживання.

Серед найважливіших міжнародних актів, які закріплюють право притулку, слід вказати на:

- Загальну декларацію прав людини (ст. 14: "Кожен має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. ....),

- Декларацію про територіальний притулок (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1967 р.)

Питання притулку вирішуються в деяких регіональних і численних двосторонніх міжнародно-правових угодах.

Заступництво охоплює:

- гарантії безпеки особи, що отримала на території даної держави притулок.

- Невидачу і невислання такої особи в країну переслідування

- Надання особі державою притульницею основних прав і свобод.

Основні принципи надання притулку:

- кожна держава виходячи із свого суверенітету має право надавати притулок

- притулок є мирним і гуманним актом, і тому не може розглядатися іншими державами як недружній акт.

- Кожна людина має право шукати в інших країнах притулок від переслідувань і користуватися ним.

- Держава сама оцінює підстави надання та ненадання притулку

Види:

1-дипломатичний притулок – надається біженцям на території дипломатичного представництва

2 - територіальний притулок – надається біженцям на території іншої держави

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародно-правовий статус біженців.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.