Види повноваження

Характеристика основних категорій організування.

Повноваження визначаються політикою, процедурами, правилами тощо і є ширшими на високих рівнях управління. Повноваження залежать також від традицій, моралі, культури, звичок, обрядів, особливостей побудови організації тощо.

У менеджменті розрізняють лінійні і функціональні повноваження. Лінійні повноваженняпередаються безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих. Вони дають узаконену владу. Керівник в межах лінійних повноважень може розв'язувати проблеми без з'ясування з вищими керівниками, виходячи при цьому з наказів, розпоряджень, настанов, законів, звичаїв тощо.

Керівник, що володіє лінійними повноваженнями, має право приймати певні рішення й діяти в певних питаннях без узгодження з іншими керівниками в межах, які встановлені організацією, законом або звичаєм. Наприклад, директор заводу, що володіє лінійними повноваженнями за розпорядженням ресурсами, може використовувати засоби заводу на покупку будь-якого товару шляхом простого розпорядження бухгалтерові здійснити платіж. Він може мати право приймати рішення, яких працівників варто прийняти на роботу, який оклад повинен встановлюватися для кожної посади.

Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління підприємством. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом. Завершена ієрархія — це скалярний ланцюг або ланцюг команд (рис. 3.1). Прикладом може бути ієрархія звань у військових, ступенів і звань у науковців, рангів (категорій) у державних службовців тощо. Графічна модель (див. рис. 1) показує процес делегування лінійних повноважень. Наприклад, повноваження можуть передаватись від рівня А до рівня Д шляхами А — Б₂ — В₃ — Г₃ — Д₂, А — Б₃ — В₄ — Г₆ — Д₉ та ін.

Рис. 3.1. Схематичне зображення скалярного ланцюга

(різні букви означають різні рівні підлеглих)

Ефективність лінійних повноважень залежить від:

- єдиновладдя, коли свої повноваження даний керівник отримує тільки від одного вищого керівника;

- регламентування кількості працівників, які безпосередньо підпорядковані даному керівникові (установлення норми управління);

- вибору ефективного стилю керівництва.

Різновиди штабних повноваженьдосить різноманітні.

Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією. Наприклад, начальник планового відділу підприємства делегує функціональні повноваження в галузі планування начальнику планового бюро цеху, хоча останній знаходиться у лінійному підпорядкуванні начальника цеху.

Можна виділити такі види функціональних повноважень:

- узаконені, коли функціональний керівник діє в межах законодавчих актів, статутних документів, наказів тощо, виконуючи їх без узгодження будь з ким;

- рекомендаційні, тобто спрямовані на вироблення конкретних рекомендації. Повноваження адміністративного апарата були спочатку обмежені консультаціями лінійного керівника, коли він звертався за порадою. Лінійні керівники при такому рівні повноважень апарата можуть за своїм вибором вирішити проблему, опираючись на отримані рекомендації, не зважати на них або навіть не ставити апарат у популярність про наявність й рішення проблем. Таке положення може привести до конфліктів між керівництвом і адміністративно-управлінським апаратом.

- обов'язкові з'ясування, коли функціональний керівник з'ясовує свої рішення з лінійними керівниками різного рівня. Оскільки апарат може зазнавати труднощів у роботі з лінійним керівництвом, організації іноді розширюють повноваження апарата до обов'язкового узгодження з ним яких-небудь рішень. У цьому випадку лінійне керівництво повинне обговорювати відповідні ситуації з апаратом, перш ніж почати дії або представити пропозиції вищому керівництву. Однак насправді лінійні керівники не зобов'язані додержуватися рекомендацій апарата. Наприклад, часто правила підприємства пропонують проведення досліджень ринку перед ухваленням рішення про виробництво нового продукту. Провівши дослідження, фахівці апарата дадуть рекомендації, тільки після ознайомлення з ними лінійне керівництво прийме рішення, що не обов'язково буде враховувати рекомендації маркетологів.

- паралельні, при яких рішення функціонального керівника діють незалежно і одночасно з рішеннями лінійних керівників. Вище керівництво може розширити обсяг повноважень апарата, даючи йому право відхиляти рішення лінійного керівництва. Метою паралельних повноважень є формування системи контролю, необхідного для зрівноважування влади й запобігання грубих помилок. Найбільше широко використовуються паралельні повноваження в урядових організаціях. Наприклад, і Державна Дума, і Рада Федерації повинні схвалити всі закони, перш ніж їх затвердить Президент Росії й вони придбають офіційний статус. Паралельні повноваження часто використовують для контролю витрат, для чого потрібні два підписи на документах, що направляють у банк.

Делегування лінійних і функціональних повноважень вимагає ефективних мотивацій, впливу, керівництва (лідерства), комунікацій, контролю тощо.

У деяких ситуаціях лінійні повноваження не можуть забезпечити потреби організації. Адміністративний апарат уперше, очевидно, з'явився в армії. Важко, а часом і неможливо, командирові в запалі бою ефективно командувати своїми людьми й одночасно розробляти стратегічні плани. Але, оскільки й планування, і управління необхідні для перемоги в будь-якій воєнній операції, то повинен бути знайдений спосіб їхнього забезпечення.

У результаті було ухвалене рішення розділити завдання досягнення перемоги у війнах між двома видами військових фахівців: штабними офіцерами, які становлять плани, і офіцерами, які командують солдатами в бою. При цьому повноваження командування людьми були відібрані в штабних офіцерів, але їх зобов'язали допомагати старшим офіцерам лінійної організації. Штабні офіцери могли рекомендувати стратегію й одержати можливість її реалізації військами, але не могли безпосередньо віддавати їм команди офіцерів, які боролися на лінії вогню, стали називати стройовими.

У зв'язку з мінливістю зовнішнього середовища концепція штабу була розширена, модифікована й перенесена в різні організації. У цей час існує безліч типів адміністративних апаратів – штабів і варіантів повноважень. Адміністративний, тобто штабний апарат виконує безліч функцій. Звичайно штабний апарат класифікують по двох або трьох основних типах з урахуванням цих функцій.

Тому у підпорядкуванні керівника можуть знаходитись чотири типи апарату:

· обслуговуючий, який виконує певні конкретні функції (плановий відділ, відділ кадрів, конструкторський відділ, відділ праці та заробітної плати, бухгалтерія, відділ збуту, відділ постачання тощо);

· консультативний, який формується з консультантів керівника, що спеціально запрошені на постійну або тимчасову роботу;

· особистий, тобто працівники, які безпосередньо співпрацюють з керівником (секретар, референт, помічник та ін.);

· інформаційний, який надає керівнику усі необхідні комунікаційні послуги.

Недоліки у менеджменті часто визначаються, з одного боку, небажанням керівників делегувати свої повноваження, з іншого, небажанням підлеглих брати на себе відповідальність. Американський економіст Ньюмен наводить 5 причин небажання керівників делегувати повноваження та 6 причин відмови підлеглих від відповідальності.

Обслуговуючий апарат. Функції апарата часто поширюються на виконання певних послуг. Наприклад, управління або відділи кадрів, наявні в більшості організацій, ведуть особисті справи співробітників, знаходять і перевіряють потенційних кандидатів на роботу, підшукують необхідні кадри для лінійних керівників. Обслуговуючий персонал використовується в багатьох сферах, до яких, зокрема, належать зв'язки із громадськістю, маркетингові дослідження, планування, матеріально-технічне постачання. Функціональні підрозділи надають керівництву інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень.

Консультативний апарат. Якщо лінійний керівник зіштовхується із проблемою, що вимагає спеціальної кваліфікації, він може запросити відповідних фахівців на тимчасовій або постійній основі й у такий спосіб сформувати консультативний апарат. Обов'язок цих фахівців — консультувати лінійного керівника. Часто консультативний апарат використовується в області права, нової або спеціальної технології, навчання й підвищення кваліфікації, у роботі з кадрами.

Особистий апарат — це різновид обслуговуючого апарата. У нього входять, як правило, секретар, помічник керівника. В обов'язки особистого апарата входить виконання того, що вимагає керівник. В організації цей апарат не має ніяких повноважень, він діє з доручення керівника. Але за допомогою планування призначень і фільтрування інформації він може контролювати доступ до керівника. Якщо керівник прислухається до порад свого особистого апарата або залежить від нього, то влада цього апарата може бути дуже велика.

Функціональні повноваження апарата полягають у наданні йому можливості як запропонувати, так і заборонити якісь дії в області своєї компетенції. Лінійні повноваження вищого керівника в організації реалізуються через апарат, даючи йому право діяти в певних питаннях. Таким чином, функціональні повноваження почасти усувають розходження між лінійними й штабними обов'язками. Функціональні повноваження широко поширені через глибоку спеціалізацію в сучасних організаціях.

Лінійні повноваження усередині апарата необхідні у великих організаціях, адміністративний апарат який може складатися з великої кількості людей. У таких ситуаціях апарат являє собою підрозділ з більш ніж одним рівнем управління. Таким чином, сам штабний апарат має лінійну організацію й звичайний ланцюг команд усередині себе.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Способи вдосконалення організаційних структур управління	\|	Концепції повноваження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.