Особливості розвитку процесуального права в Україні в період будівництва соціалізму (1917 р. по 1935 рр.).

ВУЦВК затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Він закріплював демократичні приципи судочинства в кримінальних справах. КПК УСРР встановлював порядок впровадження слідства, порядок впровадження справи в народному суді, в раді народних суддів, реглементував судочинство ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків.

20 липня 1927 р. був затверджений новий КПК. Зміст нового КПК відображав тенденцію посилення силового тиску держави на суспільство. Право на захист було ліквідоване на стадіях попереднього слідства і дізання. Захисник був присутній лише на стадії судового розгляду. Значне коло справ підлягало розгляду надзвичайних судів і ревтрибуналів.

Демокр. Принципи судочинства в кремінальних справах були ідентичними і для цивільного судочинства, але порушувалися в меньшій мірі. ЦПК УСРР було прийнято 1924р. посилилося втручання держави у справи громадян. Зміни в адмін.тер. поділі республіки зумовили необхідність прийняття налогу ЦПК. Він був прийнятий 11 вересня 1929р. В ньому з`явилися нові статті, що регламентували справи про неспроможність фіз. і юрид. осіб.ЦПК передбачав слухання деяких справ в закритому засіданні.

Як у кримінальному так і в цивільному процесі діяв тільки касаційний порядок перегляду судових рішень.

83. Характерні ознаки цивільного законодавства в Україні в період будівництва соціалізму (1917 по 1935 р.р.).

Цивільне законодавство було спрямоване на розширення і зміцнення державної власності як основи радянського ладу. Так, Рада Народних Комісарів УСРР у 1921 році приймає постанову “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості, підвищенню і розвитку виробництва”, у відповідності до якої державні органи отримували право створювати на засадах госпрозрахунку особливі об’єднання великих державних підприємств.
В умовах непу дозволялася діяльність кооперативних і приватних підприємств, запроваджувалися плати за користування транспортом, поштою, телефоном, телеграфом, за комунальні послуги, надавалося власникам право відчужувати власність (за винятком сільських будівель).
З 1923 року в Україні набуває чинності Цивільний кодекс РРФСР 1922 року. Структурно він складався з чотирьох частин. У загальній частині визначалися основні положення, суб’єкти та об’єкти цивільних прав, угоди, давалося поняття позовної давності. Право власності регулювалося нормами, що вміщувалися в розділі “Речове право”, а розділ “Зобов’язальне право” містив норми, що регулювали зобов’язання з договорів і зобов’язання з безпідставного збагачення та завдання шкоди. Забезпечувалася певна свобода договорів. Визначалися загальні умови, за якими укладалися угоди. Зверніть увагу, що однією з особливостей зобов’язального права було застосування статей Кримінального кодексу за порушення цивільних договірних відносин.
Цивільний кодекс дозволяв приватну власність на ненаціоналізоване майно, але свобода розпорядження ним обмежувалася інтересами держави, яка могла розірвати невигідний для неї договір. Приватна власність мала три форми: одноособова власність фізичних осіб; власність декількох осіб, які не складають об’єднання (загальна власність); власність приватних юридичних осіб.
Четвертий розділ вміщував норми спадкового права. Право спадщини по закону і заповіту допускалось у межах 10 тис. крб. вартості майна. Та частина майна, що перевищувала встановлену вартість, переходила у власність держави.
В наступні роки було прийнято ряд важливих нормативних актів: положення про державні промислові трести, про належні державні будинки в містах і селищах міського типу та про порядок використання житлових приміщень у цих будинках; постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 6 лютого 1929 року “Про авторське право” тощо.

84. Характерні ознаки кримінального законодавства в період будівництва соціалізму(1917-1935 р.р.)

На початку 30 років у зв’язку з жорсткими, незаконними методами індустріалізації і колективізації, опору їм з боку суспільства стає більш жорстким законодавство щодо відповідальності за виконання чи порушення розпоряджень уряду у кримінальному порядку.Санкції стають неадекватно жорстокими, засоби впливу починаються з крайніх. Словесна незгода з режимом, критика вождів, або відмовчування, коли всі їх славили, розцінювалися як зрада, шкідництво, шпигунство, підбурювання до повалення ладу, прихована ворожість і як результат – притягнення до суду або позасудових органів та кара.Підвищено рівень відповідальності за злочини у сфері економіки, службової діяльності, виробничих відносин. Закони приймалися в Москві, а в Україні лише дублювалися.7 серпня ухвалено постанову уряду, яку називали «закон про п’ять колосків», згідно якого злочинець, що посягнув на громадське добро оголошувався ворогом народу і карався розстрілом. За пом’якшувальних обставин- конфіскація майна і позбавлення волі не менш ніжна 10 років без застосування амністії жменя зернят з колгоспного поля була підставою для кримінальної справи.Кримінальна відповідальність встановлювалася за випуск недоброякісної продукції, погрози на адресу влади чи керівництву. Невиконання в термін планових завдань. Втеча чи перліт за кордон вважалися зрадою і каралися смертю. Недонесення каралося терміном до 10 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміни в діяльності правоохоронних органів УРСР у воєнних умовах (1941-1945 р.р.).	\|	Судова реформа 1864 року в Російській імперії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.