Селянська реформа у західноукраїнських землях

Скасування кріпосного права, реформи 1848р., 1861 р.

Криза феодально-кріпосницьких відносин у І пол. ХІХ ст. примусила царський уряд скасувати кріпосне право. 19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав “Маніфест і Положення про скасування кріпосного права”. Відміна кріпосного права включала такі основні положення:

1) скасування особистої залежності селян від поміщиків;

2) наділення селян землею і визначення за неї повинностей;

3) викуп селянських наділів.

Таким чином, селяни одержали волю і право розпоряджатися власним майном, займатися деякою діяльністю і вести підприємницьку діяльність. Але їх незалежність була обмеженою.

Наділення селян землею було недобровільним, а обов'язковим і залежало від бажання поміщиків. Розміри польових наділів залежали від якості землі: на родючих – менше (2-6 дес.), неродючих – більше (3-7 дес.). У степовій смузі встановився один розмір наділу – від 3 до 6,5 дес. При цьому поміщики зганяли селян з їх земель і виділяли землі в гірших місцях, а також відрізали землю.

Викупна операція також відповідала інтересам поміщиків і залежала від суми оброку. Викупна ціна визначалась шляхом капіталізації оброку із розрахунку 6% річного прибутку. Селяни не могли відразу розрахуватися за наділ, тому посередником ставав банк. Селяни протягом 49 років повинні були щорічно платити за землю, і це було втроє більше від ціни за землю.

Таким чином, реформа 1861 р. була грабіжницькою, на користь поміщиків, але вона все ж таки створювала умови розвитку капіталістичного господарства.

Своєрідно відбувалось скасування кріпацтва в Західній Україні. Там також була поміщицька і селянська землі. У руках поміщиків було більше половини землі (в Галичині – 51,1 %, у Північній Буковині – 58,1 %). У І пол. ХІХ ст. сільське господарство поступово втягується у ринкові відносини. Однак відбувалось це не дуже швидко. В той же час зростала кількість мало і зовсім безземельних селян.

Феодальні відносини гальмували не тільки розвиток сільського господарства, а й промисловість, яка знаходилась в руках поміщиків.

Феодально-кріпосницьке господарство в І пол. ХІХ ст. переростало в кризу, яка призвела до загострення соціальних суперечностей та посилення антифеодальної боротьби селян (так, наприклад, у Галичині 1846 р.).

Таким чином, стало питання про скасування кріпацтва. Буржуазна революція 1848 р. у Західній Європі прискорила цей процес. 17 квітня 1848 р. австрійський уряд видав указ, за яким у Галичині скасували феодальні повинності селян господарств, халупників і комірників. 9 серпня 1848 р. указ від 17 квітня про скасування панщини поширився на Буковину. 27 березня 1848 р. закон угорського сейму скасував кріпацтво та феодальні повинності. Реформа включала такі положення:

1) ліквідація юридичної залежності селянина від поміщика;

2) наділення селян землею;

3) сплата поміщикам вартості кріпосних повинностей.

Селяни мали зберігати за собою землі, якими користувались до реформи. Але під час роздачі наділів поміщикам відводились найкращі угіддя, а також забирали частину селянських земель. Якщо селяни забажають користуватися сервітутами, вони повинні за це платити поміщикам, в решті селянин потрапляв у економічну залежність. У цілому від реформи 1848 р. виграли насамперед поміщики. Вони втратили владу над селянином, але зберегли землю як умову для економічної кабали.

Однак скасування кріпосного права в Росії та Україні мало велике історичне значення.

Воно відкрило нові можливості для розвитку товарно-грошових відносин у господарстві українських земель.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема І. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ у 60-х рр.	\|	Розвиток капіталізму в сільському господарстві.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.