Студопедия
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Економічне середовище міжнародного маркетингу

Плануючи вихід на зовнішні ринки необхідно вивчити економіку кожної країни. Ринкова привабливість країни визначається чотирма факторами:

1) господарською структурою, що визначає потреби в тих чи інших товарах і послугах, рівнем виробництва ВНП на душу населення, часткою експорту і т.п.
2) особливостями розподілу доходів серед основних груп населення;
3) темпами економічного росту національної економіки;
4) стабільністю курсу національної валюти.
За господарською структурою країни світу поділяються на чотири типи.

1) Країни з економікою типу натурального господарства. У рамках економіки типу натурального господарства більшість населення займається сільськогосподарським виробництвом. Велику частину виробництва вони споживають самі, а інше обмінюють на прості товари і послуги. У цих умовах для розвитку експорту відкривається не так багато можливостей. Серед країн з подібною системою господарювання можна назвати Бангладеш, Ефіопію і більшість країн Африки.

2) Країни-експортери сировини. Такі країни багаті одним чи декількома видами природних ресурсів, проте обділені в інших відносинах. Велику частину засобів вони одержують від експорту цих ресурсів.

Приклад 1

Чилі – селітра і мідь, Заїр – кольорові метали, Саудівська Аравія, Кувейт, Оман, ОАЕ – нафта.
Подібні країни є гарними ринками для збуту гірничодобувного устаткування і т.д.

3)Нові індустріальні країни. У нових індустріальних країнах обробна промисловість створює значну частину валового національного продукту країни.

Приклад 2

Бразилія, Гонконг, Індія, Південна  Корея, Малайзія, Мексика, Сінгапур, Таїланд,  Єгипет, Філіппіни.

У міру розвитку обробної промисловості така країна усе більш покладається на імпорт текстильної сировини, сталі і виробів важкого машинобудування й усе менше – на імпорт готових текстильних виробів, паперових товарів і автомобілів. Індустріалізація викликає появу нового класу багатіїв і невеликого, але постійно зростаючого середнього класу, яким стають потрібні товари нових типів, причому частина товарів може  задовольнити потреби тільки за рахунок імпорту.

4) Промислово розвинуті країни. Промислово розвинуті країни є основними експортерами промислових товарів. Вони торгують промисловими товарами між собою, а також вивозять ці товари в країни з іншими типами господарської структури в обмін на сировину і напівфабрикати . Великий розмах і розмаїтість виробничої діяльності роблять промислово розвинуті країни з їх значним середнім класом багатими ринками збуту для будь-яких товарів.

Приклад 3

До промислово розвинутих країн відносяться США і країни Західної Європи. Промисловоразвинуті  країни – це:  Австрія,  Австралія, Бельгія, Люксембург, Канада, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Фінляндія, Італія, Японія, Нідерланди, Нова  Зеландія, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція,  Швейцарія, Великобританія, США.

Другим важливим індикатором стану економіки країни є рівень життя населення. Рівень життя характеризує середня кількість і якість товарів і послуг споживаних у країні. Один зі шляхів його виміру – визначення тривалості часу, необхідного середній працюючій людині в країні для того, щоб заробити на різні товари, такі як продукти харчування, одяг.

За  характером розподілу  доходу  розрізняють  країни:  з  дуже  низьким  доходом;    з  переважно  низьким  доходом;    з  дуже  низьким  і  в  той самий час  з  дуже  високим  доходом;  з  низьким,  із  середнім  і  з  високим  рівнем  доходу;   з  переважно  середнім  рівнем  доходу.

Валовий національний продукт (ВНП) означає загальну вартість товарів і послуг, створену в країні за рік. Загальний розмір і розмір ВНП на душу населення – найбільш часто використовувані індикатори добробуту країни, оскільки вони регулярно публікуються, прості для розрахунку і порівнянні з показниками інших країн.

Примітка

Країни за розмірами ВНП  на  душу  населення розподіляються таким чином:

1) високий  рівень  (25  країн) - 6 тис. $;
2) середній  рівень  (54  країни) - від  545 $  до  6 тис. $;
3) вищий  середній  рівень  (37  країн) - від  2,2 тис. $  до  6 тис. $;
4) нижчий  середній  рівень  (17  країн) - від  545 $  до 
2,2 тис. $;
5) низький  рівень  доходу  (42  країни) - менше  545 $.

Однак, дані про розмір ВНП на душу населення можуть бути оманою. По-перше, ці цифри показують середнє значення, а не розподіл доходу. Кілька багатих людей можуть підняти значення цього показника, навіть якщо велика частина населення має низькі доходи. По-друге, однаковий доход унаслідок різної купівельної спроможності валюти забезпечує різний рівень життя в кожній країні.

Темпи економічного зростання країни – важливий фактор у міжнародному маркетингу. Невеликі можливості для проникнення і розгортання діяльності закордонної фірми, звичайно, мають місце в розвинутих країнах у силу більш високого рівня життя. Чисельність населення в цих країнах, як правило, стабільна, а збут деяких видів продукції, можливо, досяг рівня насичення. Населення в країнах що розвиваються і менш розвинутих країнах навпаки зростае, але в даний час ці держави здатні закуповувати обмежені обсяги імпортних товарів. Однак, у цих країнах існує довгостроковий потенціал росту як імпорту, так і виробництва.

Ще один фактор, який необхідно враховувати в міжнародному маркетингу – це стабільність валюти, оскільки коливання іноземної валюти стосовно національної валюти фірми можуть у значній мірі впливати на збут і  розміри прибутку.

Аналізуючи економічне середовище, необхідно враховувати основні  тенденції   розвитку  світової  економіки:
1) активне  зростання  обсягів  міжнародної  торгівлі  і, особливо,   збільшення  закордонних інвестицій;
2) втрата  домінуючого  положення  США  і  зростання  виробничої  і  торгової  потужності ЄС і Японії;
3)  становлення  міжнародної  валютно-фінансової  системи;
4) ріст  торгових  бар'єрів,  прагнення  захистити  внутрішній  ринок  від  конкуренції й одночасне зняття торгових бар'єрів внаслідок збільшення членства у СОТ;
5) відкриття  нових  великих  ринків у Східній Європі й  у країнах СНД.

Переглядів: 4607

Повернутися до змісту: Міжнародний маркетинг

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.