Тенденції і принципи профорієнтації та їх взаємозв’язок. Рекомендації ЮНЕСКО щодо профорієнтації.

4.1. Тенденції професійної орієнтації:

Сучасна наука ще не виявила законів і закономірностей професійної орієнтації особистості. Але в ній напрацьовано деякі тенденції, які в подальшому можуть стати закономірностями. Розглянемо їх суть.

1. Відповідність змісту, форм, методів профорієнтації рівню розвитку виробничих сил і виробничих відносин;

2. Єдність інтересів особистості і виробництва в адекватному (повністю відповідному до чогось) професійному самовизначенні кожної особистості.

4.2. Принципи професійної орієнтації.

Виділяють три основні групи принципів профорієнтації: теоретико-методологічні, загальнопедагогічні та спеціальні.

I. Теоретико-методологічні:

1) принцип системності профорієнтаційного знання;

2) принцип єдності загальної і часткових теорій профорієнтації;

3) принцип ідейно-політичного виховання, формування світогляду;

II. Загальнопедагогічні:

1) зв’язок теорії і практики в профорієнтації;

2) виховний характер профорієнтації – у відповідності із завданнями формування гармонійної особистості, в єдності з політичним, трудовим, правовим, екологічним, естетичним, фізичним та іншим вихованням;

3) принцип політехнізму в профорієнтації – у взаємозв’язку з політехнічною освітою; ознайомленням з науковими основами сучасного виробництва та відповідними видами трудової діяльності;

4) доступність і свідомість в профорієнтації – свідоме ознайомлення учнів на різних етапах навчання з професіями, вимогами до професій, професійним зростанням та інше; проба своїх сил в обраній професії;

5) систематичність і наступність в профорієнтації – з I по XI класи;

6) принцип багатоаспектності (комплексності) – в різних напрямах: ідейно-політичному, правовому, соціально-економічному, виробничо-технічному, психолого-педагогічному, медико-фізіологічному і професійному;

7) врахування вікових та індивідуальних особливостей в профорієнтації.

III. Окрема група – це специфічні принципи профорієнтації:

1) взаємозв’язок школи, сім’ї, виробництва і громадськості в профорієнтації учнів – в тісному контакті;

2) принцип самостійності: завчасне виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів разом із школою, сім’єю, професійно-навчальними закладами, виробництвом і громадськістю; потім рекомендують відповідну йому професію, однак кінцеве право в обранні професії залишається за самим школярем;

3) принцип вільного вибору професії передбачає врахування потреб суспільства в кадрах, індивідуально-психологічних особливостей, стану здоров’я та бажання особистості. Але не повинно бути самопливу і стихійності. Все під безпосереднім контролем, управлінням педагогів-профорієнтаторів і психологів на основі вивчення особистості. Необхідно формувати визначені професійні наміри – як розвиток “рефлексу мети” у молоді. Це складний процес;

4) принцип дієво-активної спрямованості в профорієнтації – активний пошук своєї професій;

5) принцип розвитку – можливість підвищення кваліфікації, заробітної плати, професійної майстерності і т. д.

6) рівної поваги до різних видів праці, соціальної рівності трудових постів у суспільстві;

7) принцип оптимального поєднання масових, групових та індивідуальних форм профорієнтаційної роботи з учнями та їх батьками.

4.3. Рекомендації ЮНЕСКО щодо профорієнтації.

Міжнародна організація ЮНЕСКО дала свої рекомендації щодо профорієнтаційної роботи: І) людина повинна мати право самостійно вибрати професію без будь-якого тиску на неї; ІІ) державі потрібно потурбуватись, щоб забезпечити людині право вільно вибрати професію або приймати рішення, які ведуть до цього вибору; ІІІ) всі громадяни, незалежно від раси, віросповідання мають право користуватись послугами профорієнтаційних служб та професійних консультаційних центрів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методологічні основи профорієнтації.	\|	Діагностичний, виховний і розвивальний характер профорієнтації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.