Макс Вебер як вчений-енциклопедист та його внесок у соціологію

Макс Вебер (1864-1920 рр.) - енциклопедичний вчений, найбільш знана фігура в історії соціології, економіці, праві, політології, релігієзнавстві, культурології, етиці. Дослідники творчості М.Вебера називають його Талілеєм соціально-наукового пізнання" або "буржуазним Марксом".

Маштабність і глибина наукових досліджень вченого ускладнюють визначення пріоритету тієї галузі знань в науці, в яку він зробив найбільший внесок.

Директор дослідницького Національного Центру у Парижі М.Доган зазначає, що "М.Вебер і К.Маркс - обидва "гібридні" вчені, найбільш плодовиті генератори концепцій. З ними може зрівнятися лише Арістотель".

Він є засновником "розуміючої соціології, яка вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На думку М.Вебера, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси – зрозумілі людиною. "Розуміючу соціологію" пізніше стали називати суб'єктивною, якісною, мікросоціологією або інтерпретивною соціологією. Соціолог - "якісник" якраз і намагається зрозуміти суб'єктивний сенс дій людей, вияснивши мотивацію, суб'єктивні наміри тощо.

У руслі "розуміючої соціології" М.Вебер створює концепцію соціальної дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що ґрунтується на почуттях, цілераціональну та ціннісно-раціональну, які засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню. Раціоналізація соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного розвитку.

М.Вебер є засновником економічної соціології, яка починає займати домінуючі позиції у соціології вже після смерті вченого. За цією теорією провідну роль у появі капіталізму відігравали не лише суто економічні чинники, як вважав його опонент К.Маркс, а й значною мірою культурно- етнічні та релігійні. На думку вченого, протестантизм як релігія є тією ідеологічною основою, з якої пізніше з'являється "дух капіталізму". Автором поняття "дух капіталізму" є німецький економіст В. Зомбарт. М.Вебер помітив та визначив тенденцію до співвідносності господарського статусу людини та її релігійної приналежності. Учений довів, що виховання у колі протестантів, керуючись нормами протестантської етики, які носили переважно аскетичний характер, зумовлює у подальшому тенденції раціональної поведінки і успіхи у бізнесі. Норми протестантизм вимагають від віруючого пуританської, аскетичної поведінки, відмови від життєвих насолод, які можуть бути здобуті за гроші і вкладання грошей у виробництво, накопичення їх, що і призведе до багатства однієї людини, а згодом, - і до багатства всього суспільства.

Капіталізм, на думку М.Вебера, може бути і раціонально-продуктивним, і авантюрним, орієнтованим на війну, на політику, пов'язану з можливостями наживи.

М.Вебер вважається фундатором політичної соціології. Він рішуче виступав проти революційних методів перетворення суспільства і вибудував еволюційний шлях впровадження раціонально-бюрократичного типу управління. Йому належить створення концепції легітимних типів панування, серед яких він виокремив такі:

• традиційний тип, заснований на звичаях і традиціях;

• раціонально-легальний тип (або раціонально-правовий), заснований на законах, праві;

• харизматичний тип, заснований на афектах та на вірі.

Дана типологія з часом не втрачає актуальності і широко використовується у сучасних дослідженнях. Цінними є рекомендації М.Вебера для тих, хто йде у велику політику.

На відміну від О.Конта, Г.Спенсера та інших вчених, які не провели жодного емпіричного соціологічного дослідження, М.Вебер брав активну участь у шести дослідженнях, що були започатковані урядом Німеччини. Використовуючи методи статистики, спостереження, опитування, він досліджував умови праці, ціннісні орієнтації німецьких селян та промисловців, чинники напруженості між урядом і робітниками- соціалістами, причини еміграції у Прусію польських селян.

Суттєвим є внесок М.Вебера у розробку низки галузевих соціологій:

соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмета викладання	\|	Становлення і розвиток соціології в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.