Походження релігії

Походження міфів

ДУХОВНА КУЛЬТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Виробництво, що було основною умовою існування людей, з необхідністю припускало нагромадження знань про навколишній світ.

Безсумнівним є існування в пізньому палеоліті різних форм мистецтва: образотворчого, музики, танців, пісень тощо.

У первісну епоху виникли твори словесності, серед яких особливо важливе місце займали міфи. У своїй вихідній формі міф є оповіданням, у якому певні природні або соціальні явища пояснюються як наслідки дій героїв цього оповідання. Першим об’єктом такого пояснення були дії людей, але не повсякденні, всім зрозумілі, а обрядові, ритуальні, що передавалися з покоління в покоління та існували в силу традицій.

Первісні міфи виникли з обрядів. Перші міфи були тотемістичними. Виконувані членами колективу, рядженими під тотемну тварину, ритуальні тотемістичні танці стали витлумачуватися як сцени з життя далеких предків, а ці предки почали розглядатися як істоти, що були одночасно й людьми й тваринами. Описи та пояснення цих обрядів, переходячи від покоління до покоління, стали розвиватися в оповідання про життя та пригоди тотемістичних предків. Коли становлення тотемістичних міфів завершилося, обряди, що були їхньою основою, перетворилися на драматичні ілюстрації до них.

Надалі міфи стали виникати також незалежно від обрядів. У них діями тих чи інших істот стали пояснюватися різноманітні явища. Широке поширення здобули міфи про культурних героїв - істот, які запровадили звичаї, норми поведінки, суспільні інститути, елементи матеріальної культури. Первісні уявлення про культурних героїв були дуже близькі до тотемістичних. Але на відміну від них культурні герої індивідуалізовані, вони мають власні імена.

Вихідним пунктом еволюції релігії була магія. Якщо магія дії проявляється в обрядах, то словесна магія - у заклинаннях, замовляннях тощо. Якщо спочатку надприродний вплив приписувався тільки певним людським діям, то надалі ним почали наділятися й об’єктивні події. Так виникла віра в прикмети - оменалізм (від лат. omen - прикмета), а разом з нею постала ворожильна магія (мантика). Наступним кроком на шляху розвитку релігії стало наділення надприродним впливом певних предметів - фетишів, включаючи амулети й талісмани. Виник фетишизм. Магія й фетишизм, зародилися ще в епоху палеоантропів.

Згодом надприродна сила почала мислитися як така, що була здатна передаватися від людини до людини, від предмета до предмета. Цю форму релігії називають еманізмом. І, нарешті, надприродна сила стала представлятися у вигляді особливих самостійних істот. Так виникла віра в демонів або духів. Останній термін явно невдалий. Особливі надприродні істоти мислилися аж ніяк не як духовні, а як тілесні об’єкти. Прикладами демонів можуть послужити домовики, лісовики, водяники, русалки. Своєрідною категорією демонів є душі померлих, які теж розумілися як тілесні істоти. Ця форма релігії називається демонізмом або анімізмом. Спочатку надприродні істоти - демони - мислилися як такі, що живуть поруч із людьми у тому ж самому світі. І лише пізніше оформилося уявлення про особливий світ надприродних істот, відмінний від природного світу.

Своєрідним синтезом фетишизму й демонізму є ідолопоклонство, коли неможливо точно встановити, чи наділяється надприродною силою зображення демона або власне зображений демон. Подібний характер має культ рослин і тварин. Неможливо, наприклад, визначити, кому саме приписується надприродна сила: дереву або пов’язаному з ним (сущому в ньому) демонові.

У міру розвитку релігії виділяються люди, які, як вважалося, були здатні успішніше за інших використати надприродну силу. Спочатку це були чаклуни. З переходом до демонізму з’явилися фахівці зі спілкування з надприродними істотами. До них відносилися шамани - особливі люди, яким приписується здатність, приводячи себе за допомогою різних засобів (спів, танець, удари в бубон тощо) у несамовитість, вступати у пряме спілкування з духами (демонами). Систему вірувань, у центрі якої перебувають шамани, називають шаманізмом.

Наступний крок у розвитку релігії пов’язаний з переходом від первісного суспільства до класового. Розшарування суспільства, виділення із середовища общинників могутньої аристократії знаходить своє відбиття в розшаруванні надприродного миру, у виділенні із середовища надприродних істот декількох особливо могутніх - богів. Зароджується багатобожжя або політеїзм. Разом з цим з’являються жерці - посередники між людьми й богами. Остаточне оформлення політеїзму відноситься до епохи класового суспільства, де боги здобувають вигляд грізних владик, що правлять миром і розпоряджаються долями людей. Подальший розвиток релігії в класовому суспільстві приводить до виникнення єдинобожжя, або монотеїзму.

З появою демонізму й особливо політеїзму поряд з міфами нерелігійними виникли міфи релігійні, в яких розповідалося про діяння демонів і богів.

Загалом на стадії первісного суспільства усі явища духовного життя були тісно пов’язані, взаємно перепліталися та проникали одне в одне. Усе це дає підставу говорити про синкретизм - злитість, не розчленованість духовної культури первісності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЕРЕДКЛАСОВЕ СУСПІЛЬСТВО	\|	Вади розвитку хребта

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.049 сек.