• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

У 1990 році було відновлено діяльність УГКЦ , а з 1991 року –УПЦ.

І все ж справа дисидентів не пропала даром. Рух опору в Україні з часом здобув широкого розголосу. Важливіші його публікації дісталися за кордон, і були перекладені на іноземні мови, таким чином «українська проблема» набула певного розголосу. Гуманні політичні позиції українського руху, демократичні методи боротьби, наближені до міжнародних норм ХХ століття, здобули прихильність видатних політиків світу. Дисиденти зайняли помітне місце у світогляді населення. У громадський свідомості поступово стверджувалася думка, про можливе створення незалежної держави. Завдяки самовідданій боротьбі опозиціонерів вдалося наблизити проголошення незалежності України.

Лекція 19. Культура і духовне життя (1965-1985 рр.)

1. Народна освіта

Середня і спеціальна школа

Освіта залишалася достатньо благополучною сферою радянського суспільства (в Конституції УРСР 1978 року: «безкоштовність, обов’язковість») і мала досить високий рівень (це довели брейн-ринги середини 80-х років радянських і американських школярів). Освіта була пристосована до завдань партії стосовно будівництва комуністичного суспільства, яке повинні будувати лише високоосвічені люди.

У 1966 році відбувся перехід на обов’язкову 10-річну освіту. Учні, які по закінченні 8 класу обрали навчання у технікумі чи в ПТУ, повинні були за 2-3 роки вивчати й загальноосвітні предмети старшої школи. На кінець 60-х років міністерство освіти добилося 100% охоплення середньою освітою дітей. У 1980 році середню школу в УРСР закінчило 734 тисячі юнаків і дівчат. Ті люди, які до 45 років з-за якоїсь причини не мали середньої освіти, могли відвідувати вечірні школи.

Піонери середньої школи Комсомольці старших класів

В зв’язку зі зростанням ролі НТР в суспільстві, в радянській школі відбулося декілька важливих змін:

- в нові навчальні програми вводяться вивчення анатомії, генетики, кібернетики, елементи яких входили в курси біології, фізики;

- почали вивчати основні засади філософії і політекономії, в рамках загального курсу для старшокласників «Суспільствознавство»;

- було відмінено обов’язкове вивчення курсу історії КПРС у школі, замість неї почали вивчати «Історію СРСР» і «Історію УРСР»;

- у 8 класах ввели обов’язковий курс «Основи радянської держави і права»;

- було введено початкову військову підготовку в школах і вузах;

- продовжували приділяти увагу трудовому вихованню учнів( уроки праці в шкільних майстернях, у начально-виробничих комбінатах; разом з атестатами випускники отримували посвідчення про спеціальність і при бажанні могли йти працювати на виробництво).

Уроки праці в шкільних майстернях Початкова військова підготовка

Над школами , технікумами і ПТУ брали шефство великі підприємства, які допомагали коштами, харчуванням, знаряддям, здійснювали ремонт.

Активно зростала професійно-технічна освіта. Розширився перелік спеціальностей, навчально-технічна база.

Проблеми освіти

Водночас, всеохоплююче навчання дещо ускладнювали роботу навчальних закладів. Великий бум народжуваності призвів до нестачі навчальних закладів, спорядження. Школи часто працювали в 2 зміни. Тому якість навчання, особливо у сільських школах, була не дуже високою. Не вистачало профільних навчальних закладів, і тому діти часто були позбавлені змоги вибирати між технічним і гуманітарним профілями. Велику шкоду навчанню нанесла так звана «боротьба з другорічництвом», коли роботу школи і директора оцінювали за кількісними показниками. Це принижувало гідність вчителя, коли керівництво примушувало ставити «трійки» нерадивим учням, яких просто «перетягували» з класу до класу. Не могло сприяти покращанню навчання й невисока зарплата педагогів, численні громадські доручення, які не стосувалися основної роботи вчителя, переповненість класів.

Збір піонерської дружини Студенти 70-х років

Розпочата, ще у 60-х роках русифікація українських шкіл продовжувалася.

У 1978 році, а згодом, у 1983 році, за спеціальними директивами МО УРСР, почалося «удосконалення вивчення російської мови». На неї відводилося значно більше годин, а вчителі отримували надбавку за «поширення російської мови у складних умовах». Популярне було гасло про «злиття націй». І хоча українська мова теж вивчалася, кількість годин була меншою. Катастрофічно зменшувалася кількість україномовних шкіл. Наприклад, в обласних центрах, україномовних шкіл було лише 28%, в той час російськомовних – 78%. У Донецьку, деяких містах Криму взагалі не залишилося українських шкіл. Стало звичайним явище звільнення учнів від вивчення української мови за письмовими заявами батьків.

Більшість газет і журналів теж виходило російською мовою. Трохи могло заспокоїти лише те, що у книгарнях і в бібліотеках ще можна було зустріти певну кількість українських книжок.

Вищі навчальні заклади

У 60-80- ті роки розширилася і зміцнилася матеріально-технічна база вузів. Були побудовані нові начальні корпуси, гуртожитки. На основі педінститутів було засновано Запорозький і Сімферопольський університети. Зростає кількість студентів ( у 1980 році їх навчалося 680 тисяч). До 1980 року близько 3 мільйонів українцівмали вищу освіту.

Але все ж в українській вищій освіті було більше теоретичної підготовки і мало практики. Більше було спостережень студентів збоку за процесом і мало участі самого студента в роботі. Не вистачало кваліфікованих фахівців – викладачів, відчувалося відставання в плані НТР. Задля формування марксистського світогляду, студент був часто змушений вчити і здавати різні додаткові курси(наприклад, історію КПРС), які часто не стосувалися його основної спеціальності.

2. Розвиток науки

Технічні і природничі науки

Михайло Янгель Іван Францевич Василь Ремесло Микола Амосов

У таких галузях, як електрозварювання, електрошлакова переплавка, обробка металів під високим тиском, ракетобудування, матеріалознавство українські радянські вчені вийшли на світовий рівень. Всесвітньовідомим став Інститут електрозварювання імені Є.Патона, який перетворився на науково-виробниче об'єднання, куди входили науково-дослідний інститут, конструкторське бюро, два дослідних заводи. Його очолював всесвітньовідомий вчений Борис Патон. Тут було запатентовано понад 400 винаходів, розроблені методи зварювання і різання електронним променем, лазерної обробки. При створенні англо-французького літака «Конкорд» була використана патонівська технологія виплавки сталі особливо високої якості.

Електрозварювання у космосі Зустріч з Борисом Патоном Ракета КБ «Південне»

У 1969 році було проведено сміливий експеримент - здійснено електрозварюванняалюмінію, титану і нержавіючої сталі на радянському космічному кораблі «Союз-6». Київським Інститутом надтвердих матеріалів були розроблені карбоніт, кіборит. Їх промислове виготовлення було налагоджене на Львівському заводі штучних алмазів. Крім того, в Києві створена перша в історії людства «Енциклопедія кібернетики»(видана у 1973 році українською мовою), в Харківському відділенні АН України зразу ж за американськими вченими Чиказького центру, розщеплено атом. З початком космічної ери кращі машинобудівні підприємства України стають частиною ракетно-космічного комплексу. Ракетно-космічна техніка, що створюється Дніпропетровському КБ «Південне» спільно з «ВО Південмаш ім. О. М. Макарова» та іншими суміжними підприємствами, добре відома в багатьох країнах світу. Стратегічні ракетні комплекси, розроблені Дніпропетровським КБ «Південне» під керівництвом Михайла Янгеля, стали технічною базою для створення Ракетних військ стратегічного призначення СРСР. Серед них — не маючі аналогів у світовій практиці комплекси на базі важких рідинних ракет з моноблочними, та орбітальними головними частинами, а також бойовий залізничний ракетний комплекс з твердопаливною ракетою, які відіграли важливу роль у досягненні стратегічного паритету з США .

У сфері порошкової металургії вдало працював академік Іван Францевич. Величезний внесок у розвиток фундаментальних і прикладних наук внесли математик М. Боголюбов, математик і кібернетик В. Глушков, конструктори космічних апаратів С.Корольов (генеральний конструктор), М.Янгель, генетик І. Шмальгаузен, кардіолог М. Амосов, селекціонер В.Ремесло(нові сорти пшениці), інші.

Однак збереження чисто адміністративного централізованого управління, системи оцінки тільки по кількості виробленої продукції — так званому «валу» приводили до повної економічної незацікавленості підприємств у технічних новинках. Тому дуже часто виходило, що винаходи, зроблені в нашій країні, за кордоном знаходили більш широке застосування. Кращі наукові сили, величезні кошти, передові технології концентрувалися у військово-промисловому комплексі. Обмеженим був доступ до зарубіжної інформації. Деяке науково-технічне відставання України, як і в цілому СРСР, з середини 70-х років перетворилося на стадіальне, оскільки у розвиткові найбільших капіталістичних країн, передусім США, почалася нова ера, для визначення якої використовують різні терміни — постіндустріальна, інформаційна, комп'ютерна.

Петро Тронько Борис Мозолевський Петро Толочко

Гуманітарні науки

Величезним досягненням було наполеглива багаторічна робота великого колективу авторів під керівництвом історика -краєзнавця, академіка Петра Тронька – унікальна 26 томна «Історія міст і сіл України», яка у 1976 році була відзначена Державною премією СРСР. Крім того Інститут історії АН СРСР підготував багатотомну «Історію Української РСР»- за тих часів – фундаментальну працю (хоч і не позбавлену «білих плям» та ідеологічних штампів).

Скіфська нагрудна прикраса золота пектораль та її фрагменти

Видатним українським археологом був Борис Мозолевський. Він досліджував кургани на півдні України – скіфські і сарматські поховання. 21 червня 1971 року - експедиція під керівництвом Б.Мозолевського під час археологічних досліджень кургану Товстої Могили зробила сенсаційну знахідку - багате скіфське поховання, серед скарбів якого була славнозвісна пектораль – нагрудна прикраса. Одягнувши її на шию і замаскувавши старою тілогрійкою, Мозолевський інкогніто доставив безцінну знахідку до Києва. Зараз вона відома у всьому світі, як і інші знамениті знахідки археологів.

Видатний історик, професор Петро Толочко зробив вагомий внесок у розв’язання актуальних проблем історії східних слов’я н, Київської Русі та українського середньовіччя. Він автор близько 400 наукових праць, у тому числі 25 монографій, серед яких «Історична топографія стародавнього Києва» (1970), «Древний Киев» (1983), «Історичні портрети» (1991). За цикл робіт з історії та археології Києва П. П. Толочко отримав Державну премію УРСР у галузі науки і техніки. Серед праць відомих істориків варто відзначити монографії М.Брайчевського ( з походження слов’янства), О.Опанович (з історії козацтва), М.Ковальського(з історіографії) інших.

Досягнення літератури

Поступально, але суперечливо розвивалися всі сфери художньої творчості. Найбільш повно характерні риси епохи відобразила література. 60-80-і роки, за оцінкою авторів «Історії української літератури ХХ століття», були періодом «плідним, хоч і суперечливим, періодом поглиблення її гуманістичних основ, посилення аналітичного й синтезуючого начал, утвердження нових форм, стилів, засобів». На повний голос заявили про себе поети Іван Драч, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Віталій Коротич, Дмитро Павличко. Склалася школа українського літературного перекладу, яка має високий міжнародний авторитет. В художній прозі стали утверджуватися аналітичність, проблемність, відхід від описовості, звернення до сфери тонких почуттів, співвідношення морального і духовного. Насамперед це стосується творчості Олеся Гончара і Павла Загребельного. Серед творів Олеся Гончара варто відзначити романи «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), ряд цікавих психологічних новел і оповідань. В багатьох творах письменника, відзначених престижними літературними преміями, майстерно змальовано портрети наших сучасників, людей пристрасних, творчо натхненних, будівників нашого життя. Водночас, в творах Гончара ми можемо побачити й аналіз негативних явищ того часу(прикладом є визначний соціально-психологічний роман «Собор», який буде заборонений цензурою).

Визначні прозові твори

О.Гончар Бригантина О.Гончар Собор Збірка П.Загребельного М. Стельмах Гуси… П.Загребельний Я, Богдан

Одним із значних здобутків творчості Павла Загребельного став історичний роман «Диво» (1968), у якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. У центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом руської державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI століття присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою П. Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII століття, зупиняючись також і на подробицях його особистого життя.

Письменник Михайло Стельмах виступає з епічними, життєвими творами «Дума про тебе», «Чотири броди» (Шевченківська премія), пише дилогію про дитинство «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір».

Визначним письменником, лауреатом Шевченківської премії став Василь Земляк. Кращий його роман «Лебедина зграя». Це втілена в образі села Вавилон історія українського Побужжя, показана з точки зору післяреволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба. З одного боку, показані бідняки, яких об'єднують у комуну, а на другому полюсі — багатії, колишні власники. Над ними усіма височіє образ народного філософа Левка. В романі багато й трагічних сторінок, але є й народний гумор, елементи фантастики. Також виходив цікавий журнал сатири і гумору «Перець», в якому працювали талановиті гумористи Ф.Маківчук, І.Ковінька, А.Василенко, І.Сочивець, В.Свинцов, Ю.Ячейкін, М.Білкун та багато інших.

Додаток.Різножанрова література

Проблеми літератури У той же час творчість продовжувала жорстко регламентуватися, зазнавати цензури, новаторство часто діставало негативну оцінку у офіційній критиці. Практикувалися твори на замовлення верхів(за які платили високі гонорари), насаджувалися штампи «соціалістичного реалізму». Суворій критиці було піддано роман О.Гончара «Собор», в якому дано глибокий аналіз деформацій суспільного життя. 1 секретар Дніпропетровського обкому О.Ватченко немовби впізнав в одному з негативних образів роману самого себе. Це стало приводом для цькування роману(критика його назвала «ідейно хибним», «пасквільним»).

Різножанрова література різних авторів

Іван Білик Олесь Бердник Микола Дашкієв Ростислав Самбук Юрій Бедзик

Суворій критиці було піддано історичні романи Р.Іванчука «Мальви», І.Білика «Меч Арея». Важко пробивалися до читача твори прозаїка Ю.Дрозда(«Мертва зона»), поета В.Стуса. Фантастичні романи-феєрії Олеся Бердника «Чаша амріти», «Зоряний корсар», «Подвиг Вайвасвати» вийшли в світ, але після активної участі автора у русі дисидентів( в УГС), були фактично забороненіі вилучені з бібліотек. За активну участь у дисидентському русі також переслідували письменників В.Стуса, І.Світличного, М.Руденка, І.Дзюбу.

Мало друкували й поетесу Ліну Костенко. Поетичний роман «Маруся Чурай» багато років пролежав у редакціях і лише у 1979 році вийшов окремим виданням. Зняті з виробництва збірки «Княжа гора», «Зоряний інтеграл».

Літературний процес цього періоду, попри всі досягнення, був суперечливим і неоднозначним.

4. Українське мистецтво

Музика

1960 - 70 - ті роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. 214 композиторів входить до Спілки композиторів УРСР. Серед них такі імена, як П. Майборода, О. Білаш, І. Шамо, А Філіппенко, Є.Станкович, М.Скорик. У Києві створюється група митців «Київський авангард», яка, однак, офіційно не визнається. Визначною подією музичного життя стала постановка опери Д. Шостаковича «Катерина Ізмайлова» у Києві 1965 року. Серед нових оперних творів: «Т.Шевченко», «Я.Мудрий» Г.Майбороди, «Вій», «Шельменко – денщик» В.Губаренка, «Украдене щастя» Ю.Мейтуса, «Назар Стодоля" К. Данькевича, «Княгиня Ольга» Є.Станковича. В нелегких умовах загальної русифікації, чимало мистецьких колективів зберегли свій національний колорит. На весь світ стали відомі хор імені Вірьовки, академічна хорова капела «Думка», заслужений ансамбль танцю УРСР ім. Вірського, вокальне тріо «Маренич».

Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени — Анатолій Солов'яненко, Дмитро Гнатюк, Євгенія Мірошниченко, Гізела Ципола.

Анатолій Солов’яненко диск Володимира Івасюка диск Софії Ротару Василь Зінкевич

Українські композитори створили низку яскравих пісень, які стали народними. Серед них пісні О.Білаша «Два кольори», «Прилетіла ластівка», «Білий сніг на зеленому листі», «Мати». Було написано ряд пісень на вірші відомих поетів: «Пісня про рушник»(А.Малишко), «Чорнобривці»(М.Сінгаївський), «Степом, степом»(М.Негода).

70-ті роки стали значним проривом у сфері молодіжної музики. Велике значення в цьому направленні мали пісні композитора Володимира Івасюка. Він почав співпрацювати з молодою співачкою Софією Ротару та іншими виконавцями. В результаті народилися пісні, які співала вся Україна та за її межами: «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Я піду в далекі гори» інші. На жаль, за трагічних обставин, В.Івасюк загинув. Але з його легкої руки в УРСР почалася естрадна кар’єра молодих виконавців Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Софії Ротару.

Додаток. Молодіжна музика

Захар Беркут Білий птах з чорною ознакою Вавілон ХХ Дума про Ковпака

Кінематограф і театр

Особливого розвитку в ці роки досяг український кінематограф. В ті роки працювали три кіностудії : Київська (імені О.Довженка), Одеська і Ялтинська. Вершинами кіномистецтва стали фільми так званого «поетичного кіно»: Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», Леоніда Осики «Захар Беркут», Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», «Лісова пісня. Мавка», Івана Миколайчука «Вавілон ХХ» , Миколи Мащенка «Комісари», «Овід». Майже усі названі фільми мали призи на престижних кінофорумах. Особливо варто виділити фільм «Білий птах з чорною ознакою» Ю.Іллєнка (приз Московського міжнародного фестивалю), який оповідав про складні, інколи трагічні процеси встановлення радянської влади на західноукраїнських землях і різноманітність сприйняття народом цих процесів. Не втратила актуальності до сьогоднішнього дня й філософсько-поетична, трагедійна стрічка І.Миколайчука «Вавілон ХХ» про долю українського села після революції 1917 року і громадянської війни. Однак лавина найчастіше несправедливої, неконструктивної критики стосовно задач, форм і приймів «поетичного кіно» згодом призвела до майже повної відмови режисерів знімати фільми цього направлення. У той же час, на екранах з’являється ряд військово-патріотичних фільмів, деякі з них були досить високого ґатунку, містили окремі відтінки і прийоми «поетичного кіно». Серед кращих: « В бій йдуть лише «старики», «Ати-бати, йшли солдати» Леоніда Бикова, трилогія «Дума про Ковпака» Тимофія Левчука (з К.Степанковим у головній ролі), які були присвячені подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні; «Гадюка» Віктора Івченка(з Н.Мишковою у головній ролі), яка розповідала про долю жінки, скалічену революцією та громадянською війною.

Додаток. Популярне українське кіно

Серед кращих українських кіноакторівможна назвати Івана Миколайчука, Костянтина Степанкова, Леоніда Бикова, Аду Роговцеву, Антоніну Лефтій, Михайла Голубовича, Богдана Ступку, Ларису Кадочникову, Івана Гаврилюка, Людмилу Єфименко, Володимира Талашко, Борислава Брондукова, Миколу Гринька, інших.

Іван Миколайчук Леонід Биков Костянтин Степанков Людмила Єфименко

Театр у 70-80 рр. охопила хвиля русифікації. Лише 30% театральних постановок здійснювалися українською мовою(подібна ситуація була і в кіно). В Києві провідною установою залишався театр імені Франка.

Образотворче мистецтво

Український живопис характеризувався народницьким академічним стилем, реалістичними тенденціями, переважанням зображувальністі над виразністю. Рівень його мав би бути більш високим, якби не заважали догматичний підхід до творчості художників з боку офіційних властей. Адже відповідно до гасла про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам трудящих», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Але талановиті живописці продовжували демонструвати досить високий професійний рівень.

М.Дерегус Народження пісні К.Білокур Хата в Богданівці К.Білокур Натюрморт О.Шовкуненко С.Ковпак

Художник Михайло Дерегус працював над серією «шевченкіани», ілюстрував твори І.Котляревського, М. Гоголя, Л.Українки, Н.Рибака.

Талановита народна художниця Катерина Білокур з села Богданівка на Киівщині малювала чудові натюрморти і пейзажі. Художник Олексій Шовкуненко — автор численних портретів письменників (Ю. Яновського, П. Тичини, М. Рильського, Л. Первомайського), героїв війни(С.Ковпака), видатних акторів, митців. Відомі його краєвидиУкраїни («Повінь. Конча Заспа», «Дуби»), Молдавії, Кавказу, Уралу, Башкирії, натюрморти.

Георгій Малаков прославився як талановитий графік, ілюстратор пригодницьких, науково-фантастичних, військово-патріотичних творів, вітчизняної і зарубіжної класики. У його творчому доробку серія малюнків, присвячених Великій Вітчизняній війні, ілюстрації до поеми Л.Українки «Роберт Брюс, король шотландський», до творів Д.Бокаччо, В.Скотта, до фантастичних романів В.Владка(«Аргонавти Всесвіту», «Нащадки скіфів», «Сивий капітан») інших. Малакову вдавалося досягти неймовірної виразності і витонченості у творенні романтичних, інколи екзотичних сюжетів і героїв. Вражає неабияка фантазія цього художника, адже часто йому потрібно було малювати віддалені від нас в історичному часі світи, інколи - вигадані машини і зорельоти, фантастичні планети, зброю, роботів тощо.

Роботи художника Г.Малакова

Початок кінця Р.Брюс, король шотландський Аргонавти Всесвіту Сивий капітан

Георгій Якутович — український графік, ілюстратор, майстер ліногравюри, ксилографії та офорту, художник кіно; народний художник України. Якутович відомий майстерними графіками (переважно дереворитами) до творів М.Коцюбинського, І.Франка, В.Стефаника, І.Кочерги; до «Повісті про Ігорів похід» та «Повісті минулих літ». Крім книжної графіки, створив окремі гравюри на історичні теми: «Іван Вишенський», «Олег Гориславич», а також цикли на теми українських народних казок, старовинної української музики. Брав участь у створенні фільму «Тіні забутих предків» С.Параджанова.

Роботи художника Г.Якутовича

Плідно працював скульптор-монументаліст Іван Гончар. Йому належить пам’ятник письменнику М.Горькому в Ялті, поету Тарасу Шевченку в Яготині. Але дуже багато споруджувалося постаментів вождям пролетаріату. Маються на увазі багато чисельні пам’ятники Карлу Марксу, Володимиру Леніну. Вони були в кожному місті, селі, в різних установах. Деякі з них були високого ґатунку, але більшість – не мали мистецького значення. Тим більше, що вони споруджувалися в містах, де Маркс і Ленін ніколи не бували. Тому в цьому не було великої потреби.

У 1976 році, у Дніпродзержинську, на батьківщині Леоніда Брежнєва, було встановлено йому пам’ятник.

Лекція 20. Україна в роки «Перебудови»

1. На шляху до «Перебудови»

Заходи Юрія Андропова

У листопаді 1982 року помер генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Новим генеральним секретарем став Юрій Володимирович Андропов (роки правління: 1982-1984 рр.), в минулому – голова КДБ.

Додаток. Ю.Андропов: біографічна довідка

Юрій Андропов Костянтин Черненко Михайло Горбачов Володимир Щербицький

Ю.Андропов чітко бачив проблеми країни(безгосподарність, розкрадання державного майна, пияцтво, хабарництво, занепад трудової дисципліни, створення мафіозних кланів в окремих республіках СРСР) і пробував навести порядок у державі командно-адміністративними методами. Він розпочав з підвищення трудової дисципліни рядових громадян, покарання прогульників, порушників, бракоробів, боротьбу з приписками. Їх суворо попереджали, виганяли з роботи, знімали з посад. Все це проводилося звичними радянськими методами: численні перевірки, облави міліції в кінотеатрах, в парках культури і відпочинку, перукарнях. Було посилено і збільшено органи КДБ, ДНД, МВС. Згодом почалася гостра боротьба з корупцією і мафією. Мафіозним кланам, особливо у Середній Азії було нанесено сильного удару.

Ю.Андропову вдалося на деякий час, до 1983 року, навести порядок і дисципліну і підвищити темпи економічного зростання. Але гостра політична і ідеологічна криза не припинились. Крім того, заходи Андропова не в повній мірі торкнулися керівництва УРСР, де «царював» вірний Володимир Щербицький. Взагалі, заходи Андропова мали тимчасовий ефект.

Його раптова хвороба й смерть завадили втілити усі плани в життя.

Період Костянтина Черненка

З лютого 1984 по березень 1985 року генеральним секретарем був Костянтин Устимович Черненко, людини чесна, але хвора і дещо безпорадна. Суворі заходи андропівського періоду припинилися. Економіка знову почала буксувати на місці. Назрівали проблеми з харчуванням, економікою, трудовою дисципліною, які ніяк не вирішувалися. Зовні, усе ще виглядало досить благополучно, але це було схоже на танок на краю прірви.

СРСР потребував докорінної зміни усієї політичної та економічної системи, чи принаймі якісного її ремонту.

2. Початок «Перебудови». Чорнобильська катастрофа

Як розпочалася «Перебудова»?

У березні 1985 року генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Сергійович Горбачов (роки перебування біля влади 1985-1991 рр.).

Додаток. М. Горбачов: біографічна довідка

М.Горбачов став ініціатором перебудовчих процесів в СРСР, бажав реформування економічного і політичного життя в державі.

«Перебудова»(1985-1991) - це політичний курс на реформи в суспільному і економічному житті СРСР з метою вдосконалення і оновлення радянської системи. Передбачалася демократизаціярадянської системи, нове «політичне мислення» у галузі зовнішньої політики (перш за все – покращення відносин з США), а також прискорення розвитку радянської економіки, покращення управління господарським механізмом.

«Перебудова» розпочинається з квітневого Пленуму 1985 року, де було оголошено курс на «прискорення розвитку економіки». Згодом відбулися три зустрічі М.Горбачова з президентом США Р.Рейганом і було підписано Вашингтонський договір 1987 року про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Так розпочалося роззброєння, причому СРСР ліквідовував більше зброї, ніж США. СРСР зобов’язався вивести свої війська з Афганістану.

В країні розпочалися демократичні процеси («гласність») і проходила боротьба з алкоголізмом, яка, однак, не мала особливого успіху.

Чорнобильська катастрофа

Вдалому проведенню перебудовчих процесів в деякій мірі завадила катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції. Ця екологічна трагедія світового масштабу відбулася 26 квітня 1986 року. На 4 енергоблоці стався вибух. Аварія на ЧАЕС призвела до небаченого забруднення біосфери, опромінювання та смерті тисяч людей. Було радіоактивно забруднено понад тисячу українських міст і сіл. На жаль, вище керівництво України, за наказом М.Горбачова, приховувало, замовчувало масштаби катастрофи, щоб запобігти паніці і хаосу, але тим самим не захистило людей від радіації.

3. Національно-демократичні процеси в УРСР

Лібералізація суспільно-політичного життя

Під впливом процесів «гласності» і лібералізації суспільного життя в республіках СРСР, в Україні розпочалися демократичні процеси:

1.з Кримінального кодексу УРСР були вилучені статті, за якими судили «за ідейні переконання»; з 1986 року почався вихід з тюрем близько 300 дисидентів, серед яких Чорновіл, Горінь, Лук’яненко;

2.в рамках «гласності» значно зменшилася цензура, розпочалася свобода слова і друку, люди почали отримувати неупереджену інформацію, почали читати заново опубліковані твори раніше заборонених авторів: «Собор» О.Гончара, «В окопах Сталінграду» В.Некрасова, вірші В.Стуса, фантастичні романи О.Бердника, твори І.Дзюби, М.Булгакова, О.Солженіцина, І.Багряного, В.Винниченка, Б.Пастернака, Д.Оруела тощо;

3.з’явилися нові газети і журнали – В.Чорновіл поновив випуск «Українського вісника», цікаві матеріали почали друкуватися у журналах «Огонек»(редактор В.Коротич), «Вітчизна», почали виходити газети і журнали «Молода Україна», «Дзвін», «Голос Відродження», «Зона», «Кафедра»;

4.після вимог повної реабілітації політичних в’язнів(тут активно діяли С.Хмара, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл) була створена спеціальна республіканська комісія, яка провела реабілітацію 58 тисяч осіб, постраждалих від тоталітарного режиму в 30-50-х роках;

5.створювалися нові громадсько-політичні угрупування: Українська Гельсінська Спілка перетворилася в Українську республіканську партію(Л.Лук’яненко), у 1989 році виник Народний рух України за Перебудову(керівники: В.Кислий, В.Чорновіл, І.Драч) а також організація історії і просвіти «Меморіал»(досліджувала «білі плями історії»), товариство «Зелений світ»(керівник Ю.Щербак, боролося за покращення екології), «Товариство української мови імені Шевченка»;

6.28 жовтня 1989 року Верховна Рада УРСР затвердила Закон про державний статус української мови.

І.Драч, В.Чорновіл і М.Горінь (НРУ) Шахтарський страйк

4. Підвищення активності народних мас і формування багатопартійності

Свобода слова, друку, а також бажання вирішити ті проблеми, які назріли в суспільстві підштовхнули народні маси до більшої активності:

1.у березні – травні 1989 року відбулися перші вільні вибори на з’їзд народних депутатів СРСР(прийшли свіжі демократичні сили, від УРСР – 321 депутат);

2.з травня 1989 – березень 1990 року відбувалися з’їзди народних депутатів, які проголосили багато демократичних перетворень, зокрема, було відмінено ст. 6 у Конституції СРСР про керівну роль КПРС( у 1990 році Верховна Рада УРСР закріпила це рішення, внісши зміни і доповнення до Конституції УРСР);

3.у зв’язку з падінням авторитету КПУ(яка не виробила власної програми «Перебудови», а лише дублювала союзні накази) з’являються неформальні об’єднання( в основному - інтелігенції): «Товариство Лева» у Львові, «Український культурологічний клуб», «Українська духовна республіка»Олеся Бердника, товариство «Меморіал», «Зелений світ»;

4.у 1989-1991 роках створено понад 20 опозиційних партій (в яких брали участь близько 30 тисяч осіб): «Українська республіканська партія»(УРП)(Л.Лук’яненко),«Українська національна партія» (УНП) (Г.Приходько), «Народний Рух України»(НРУ) (І.Драч, В.Чорновіл), Демократична партія України ( ДемПУ) (Ю.Бадзьо), Українська селянсько-демократична партія(УСДП)(С.Плачинда), Українська християнсько-демократична партія(УХДП)(В.Січко) та інші; більшість з них виступали за незалежність України, її вихід зі складу СРСР(мирними, демократичними методами);

5.1988 рік – відбувся 20 - тисячний мітинг у Києві, присвячений екологічним проблемам;

6.1989 рік – Шахтарський страйк(шахтарі вимагали реформ);

7.21 січня 1990 року відбувся так званий «живий ланцюг» від Києва до Івано-Франківська, на честь проголошення злуки УНР і ЗУНР22 січня 1919 року(взявшись за руки люди проспівали пісню «Ще не вмерла Україна»).

«живий ланцюг» від Києва до Івано-Франківська Обговорення Декларації про державний суверенітет України

5. Загострення економічної і політичної ситуації 1990 року

Спроба радикальної економічної реформи

Задача корінної перебудови економіки ставилася ЦК КПРС з липня 1987 року. Була започаткована так звана реформа М.Рижкова і Л.Абалкіна. ЇЇ суть була виражена в трьох «с»: самостійність, самоокупованість, самофінансування. Прийняті закони «Про державне підприємство», «Про кооперацію» знову передбачали переведення підприємств на госпрозрахунок, тісний зв'язок результатів господарчої діяльності з зарплатою робітників тощо. Реформа призвела до створення самостійних приватних кооперативних підприємств. Але це мало що дало. Кооперативи були маленькі і не могли конкурувати з державними підприємствами, які зберігали монополію в економіці. Крім того кооперативи душилися надмірними податками і заборонами. Державні підприємства занадто контролювалися різними органами влади. Грошова, кредитна політика держави була слабкою, непродуманою. Це призвело до хвилі інфляції в країні з 1989 року. Велику шкоду нанесло невдале проведення антиалкогольної компанії. Поступово занепадало і ставало витратним сільське господарство. Колгоспи розвалювалися, а фермерських і орендних господарств ще було замало.

Велику роль у розвалі економіки СРСР зіграв поступовий вихід з країни окремих республік (республіки Прибалтики). Запровадження програми більш радикальних реформ – 500 днів С.Шаталіна і В.Явлінського у 1990 році теж не дало значних результатів. Всі реформи наштовхувалися могутню командно-адміністративну систему, та нерішучість уряду М.Горбачова.

Початок кінця

У 1989 -1990 рр. темпи інфляції зростали:

· дефіцит держбюджету;

· поширення натуральних, бартерних обмінів;

· зриви планових поставок;

· розриви господарчих зв’язків.

У 1990 році своїм указом М.Горбачов вимагав виконати усі господарські зобов’язання за 4 квартал 1990 року, передбачалися штрафи, санкції. Але економічна ситуація все більше виходила з під контролю. Страх перед новим, вантаж стереотипів минулого, штовхав на половинчасті рішення.

В УРСР у 1990 році обсяг виробництва значно скоротився. Національний доход скоротився на 1,5%. Безсистемна, сумбурна Перебудова лише призвела до розвалу народного господарства Української Радянської Соц. республіки.Втрачала популярність Комуністична партія України. У 1989 році пішов у відставку 1 секретар В.Щербицький, КПУ очолив більш демократичний Володимир Івашко(час перебування на посаді; 1989-1990), а згодом Станіслав Гуренко(1990-1991).КПУ покинули сотні тисяч її членів, але вона залишалася ще досить могутньою(понад 3 млн. чоловік).

Новий склад Верховної Ради і Декларація про державний суверенітет

Після нових виборів до Верховної Ради (березень 1990 року) проти КПУ сформувалася міцна опозиціяпредставників НРУ, УГС, УРП, «Меморіалу» і навіть групи демократичних комуністів - «Демократичного блоку». Що стосується парламентської більшості, то вона об’єдналася в депутатську групу «За Радянську Україну»(239 депутатів, комуністи ортодоксальні і прогресивні, на чолі О.Мороз).

У цей період, міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. Була прийнята Декларація про державний суверенітет Російської Радянської Соц. республіки, основною метою якої був перерозподіл владних повноважень і власності від союзного центру до республіки. Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, 16 липня 1990 року XXVIII з'їзд КПУ прийняв резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду. Цей документ мав певне значення.

По-перше, це фактично була програма побудови майбутньої незалежної держави. По-друге, Декларація надала поштовх і напрямок процесу утворення національних держав на теренах СРСР. За місяць Верховна рада Білоруської РСР прийняла декларацію про суверенітет республіки, яка повторювала тези української декларації про побудову самостійної держави.

3 серпня 1990 року було затверджено Закон УРСР про економічну самостійність Української РСР(народ має право на національні багатства і національний доход).

Додаток. Зміст Декларації про державний суверенітет України

Пусті полиці магазинів у 1991 році Черги 1991 року Купони 1990 року

6. Спроба державного перевороту в СРСР і проголошення незалежності України

Погіршення економічного і політичного становища у 1991 році

Вихід окремих республік зі складу СРСР, політична нестабільність, міжнаціональні конфлікти, невдале проведення політики «Перебудови» й непродумані реформи – все це сприяло кризовим явищам в УРСР.

Спостерігалися:

· спад виробництва в республіці;

· руйнування економічних, господарських зв’язків;

· наростання дефіциту.

Значно підвищилися закупівельні цінина м'ясо, молоко. Поступово щезали товари з полиць магазинів. Знецінилися гроші, національний доход впав на 8%. Ще в листопаді 1990 року були введені одноразові купони при реалізації товарів і послуг. Купони отримували усі працюючі УРСР. Це дозволяло ще хоч якось зберегти на вітчизняному ринку деякі товари для населення.

М.Горбачов наполягав на підписанні нового союзного договору, але республіки, з-за сепаратизму, не квапилися це робити. 20 січня 1991 року на референдумі у Криму було вирішено про введення автономії у складі УРСР.

17 березня 1991 року відбувся Всесоюзний референдум щодо питання збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік. За збереження Союзу висловилися 79% громадян СРСР із тих, які взяли участь у референдумі. Водночас Верховна Рада УРСР провела республіканський референдум, на якому «За» збереження Союзу і «За» входження до його складу України проголосували 70,2% українців із 83,5% опитаних. Однак доля українського народу склалася по іншому.

Учасники ДКНС Опір путчистам

Путч у Москві

19-21 серпня 1991 року в СРСР відбулася спроба державного перевороту. Група комуністів-урядовців з найближчого оточення президента СРСР М.Горбачова вирішили припинити хаос, анархію, розвал Союзу і взяли цю місію на себе. Вони ізолювали Горбачова з сім’єю на дачі Форос у Криму.

Себе об’явили Державним комітетом з надзвичайного стану(ДКНС; рос. Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП). Одним з керівників був віце-президент СРСР Геннадій Янаєв.

Додаток. ДКНС

Путчисти заявили про введення надзвичайного стану в СРСР. Реакція на заяву ДКНС у різних республіках була неоднаковою. Лідери Литви, Латвії та Естонії не визнали ДКНС не тільки тому, що він не відповідає Конституції СРСР, але й тому, що більше не вважали себе частиною Радянського Союзу.

В УРСР з критикою путчистів виступив Народний Рух і інші демократичні сили. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук зайняв обережну, вичікувальну позицію. КПУ підтримала ДКНС.

Опір путчистам в Москві організували президент Росії Борис Єльцин і віце-мер Москви Юрій Лужков. Було організовано мітинг. 300 тисяч москвичів охопили в кільце Білий дім, спорудили барикади. Війська перейшли на бік повсталих. 22 серпня 1991 року заколотники були заарештовані.

Верховна Рада УРСР приймає Акт незалежності України

Акт проголошення незалежності

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України».

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

25 серпня Президія Верховної Ради України прийняла Постанову про тимчасове припинення діяльності КПУ. 26 серпня Верховна Рада України створила тимчасову комісію для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади та управління, об'єднань і організацій в зв'язку з державним заколотом 19-21 серпня 1991 року. Більшість колишніх комуністів підтримала ідею незалежності.

7. Всекраїнський референдум і вибори президента 1991 року

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року

На підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні заяви противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події(адже рішення про самостійність прийняла лише Верховна Рада). На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Також громадяни повинні вже були обрати президента України.

Оголошення про референдум 1991 року Голосування за президента Зустріч у Біловезькій пущі 1991 року

Народ, наляканий економічними негараздами і хаосом, загрозою путчу і можливих військових дій, сподіваючись на те, що в незалежній державі можна буде подолати руйнівні кризові процеси, погодився з виходом України на самостійний шлях. Близько 90% громадян підтримали проголошення незалежності України(особливо активно - в західних і центральних регіонах). Ще зовсім недавно, 17 березня 1991 року, 70% голосувало за збереження СРСР, а тепер, за декілька місяців думка народу

Читайте також:

1. Адвокатська діяльність
2. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
3. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
4. Антимонопольна діяльність держави
5. Антимонопольна діяльність держави.
6. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
7. Банківська діяльність
8. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
9. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
10. Болота та їх геологічна діяльність
11. Валютні біржі та їх діяльність
12. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів

Переглядів: 1106