• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Як мету

Як результат

3) як засібу системі конституційно правового регулювання.

Як результат конституційна законність – це встановлення певного типу або стану суспільних відносин що характеризуються повною відповідністю конституції україні ,яка уособлює у найвищому нормативному рівні та цінностей.

Як засіб конституційна законність – це принцип здійснення публічної влади, методи її обмеження та самообмеження на користь окремої особистості та суспільства в цілому за допомогою права.

Конституційна законність як мета – це режим точного і нормативного дотримання конституції та інших нормативно правових актів усіма субєктами яким вони адресовані та реальною дією та реальною дією їрархії які конституція україни займає найвищі.

Конституційну законність можна визначити – як сиситему реально діючого права яка передбачає наявність конституції які властиві такі ознаки:

• пряма та всеосяжна дія,
• верховенство в правовій системі,
• правовий характер,
• та особливу систему захисту та охорони.

Конституційа законність безпосередньо повязана з конституційним порядком, якій потрібно розглядати як закономірний результат конституційної законності і який передбачає певну систему засобів його забезпечення, а саме:

1) удосконалення законодавства (систематизація, усунення колізій і т.д)

2) наглядово контрольні заходи – які повязані із здійсненням судового, парламентського, управлінського, відомчого контролю, та прокурорського нагляду.

3) заходи відповідальності - за вчинення конституційних правопорушень передусім повязаних з норм конституції

4) заходи захисту – які спрямовані на недопущення та попередження порушень у сфері конституційно равового регулювання.

Таким чином правова орона конституції будучи зумовленою особливою правовою природою та сутнісю конституції україни виступає елементом конституційної законості та системи заходів правозабезпечення конституційного правопорядку.

У літературі відсутня точка зору відносоно визначення категорії. Правова категорія конституції, можна виділити принаймі дві точки зору з цього питання.

Широке розуміння правової охорони Конституції означає – виділення спеціальної або юридичних засобів або чинників, забеспечують заїист і охорону конституції

Загальні заходи – це сукупність політичних(політична багатоманітнісь), економічних(еокономічна багатоманітність), соціальних, культурно духовних та інших передумов які забезпечують конституційну законністьі як результат првовохоронної конституції.

Спеціальні або юридичні заходи – це супність юридичних прийомів, способів, які спрямовані на забезпечення верховенства конституції україни та її захист.

На думку прфесора Погорілка спецалні юридичні заходи поділяються на дві групи:

1) Нормативно правові засоби – це сукупність норм конституційного права Укнраїни та інших галузей права які визначають порядок прийняття та внесення змін доповнень до конституції, скасування їхньої дії а також особливості їхнього здійснення за часом, територією, та колом осіб.

2) Організаційно правові – розглядаються як система субєктів національного права які в той чи інший спосіб приймають участь по забезпеченню правової охорони КУ.

2. Можна назвати такі групи субєктів:

1) спільноти (територіаліні громади....)

2) держава і її органи, посадові та служюові особи, а також органи місцевого самоврядування.

3) Політичні партії та громадські організації

4) Фізичні особи.

5) Юридичні особи.

6) Засоби масової інформації.

7) Органи самоорганізації населення.

Таким чином правова орона конституції – це суккупність захальних або юридичних загальних способів спрямованих на забезпечення реалізації, дії захисту, норм КУ, захист Конституційного ладу україни, захист конституційного закону та правопорядку.

Система таких способів та прийомів не рідко ще називають гарантіями КУ.

На томість правова охорона КУ розглядається як системамтична охорона, органів яких наділена спеціально України, як основного закону на всій території Української держави.

До таких субєктів належить:

1) президент України

2) Верховна рада україни

3) Уряд україни

4) Уповноваження ВРУ справ людини

5) Конституційний суд України.

В межах вузького підходу існують другі, за якої правова охорона КУ зводиться вииключно до діяльності КСУ.

2) Історичний досвід правової охорони України.

Не зважаючи на те що практично всі конституції прийнято в украні протяком 20 століття та чи інакше визначали певну систему своєї правової охорони видається можливим говорити що така система була створена лише із здобуттям україною незалежності, це пояснюється передусім тим що не конституційна законність не розглядалися протягом радянського періожду часу, в значені дійсних орієнтирів державноправовго життя у суспільстві. До 90-х років система правової охорони конституції практично повна відсутність від участі судових інституцій а на томість широке залучення певних вищих державних формул. Лише у 1992 році було зроблено прешу спробу запровалити в україні сучасну модель правової охорони КУ. Коли було прийнято закон Укр. Про КСУ. В тім через низку причин не зважаючи на те що цей закон було прийнято КСУ було створено лише у 1997 р. На підставі уже іншого закону та принятих КУ.

3. Конституційний контроль та конституцйний нагляд. Предмет та субєкт К контролю.

Правова охорона конституції здійснюється у двох формах:

- у формі конституційного конролю

- у формі конституційного нагляду

Контитуційний конотроль – це така фомра правової К, яка пердбачає право контролюйочого органу, прийняте рішення яке є обовязкове для всіх субєктів та передусім для органа який контролюється і яка передбачає цей огрна настання певних несприятливих правових наслідків. На приклад визнання акту не конституційним що автоматично означає не подальше його застосування.

Конституційний наглядна томість це форма правової охорони коституції за якої оглядаючий орган не враві приймати обовязкового рішення лише може звернути увагу, на встановлений факт порушення конституції. Предметом конституційного контролю можуть бути:

1) нормативно правові акти

2) рішення та дії органів державної влади.

3) Діяльність політичних партій та громадських організацій.

4) Порядок організації та проведення виборів та референдумів.

5) Порядок проедення певнних конституційно правових процедур (наприклад : процедура імпічменту, процеедура внесення змін до самої конституції)

Таким чином предмет конституційного контролю – це ті явища які перевіряються на відповідніть конститції держави.

Субєкти конституційного контролю:

Серед субєктів КК україни можна видідлити органи загальної та спеціааальної компетенції:

1) Органи загальної компетенції – це ті органи за яких функцій не є головною а ні єдиною.

2) Органи спеціальної компетенції – це навпаки, де органи за яких конституційний контроль є головною або єдиною.

Належність уповноваженого ВРУ до органів спеціальної компетенції не визнається усіма – оскільки вважається що конституційний контроль є другорядною функцією.

3) Види конституційного контролю.

- за субєктами конст. Контролб поділяється на: парламентський конроль, судовий, конституційний контроль глави держави.

- За часом здійснення – на попередній конроль – це контроль який здійснюється відносно правових актів які ще не набули чинності.

- За формою – Контроль буває формальним та матеріальним. Матеріальний контроль – передбачає перевірку на відповідність конституії. Формальний контроль – навпаки зводииится до перевірки конституції суто в формальних властивостей.

- За ступенем обовязковості проіедення розрізняють імперетавни та факултативний. Імперативний – проводиться в силу приписі конституцій та законів незалежно від воєвиявлення не зацікавлених субєктів. Факультативний – проводиться виключно на підставі звернення уповноважених субєктів. За відсутностві такого звернення конституційний контроль не можлливий.

- Залежно від обовязковості прийнятих рішень –вділяють постановлюючий та постативний конроль. Постановлюючий – приймає загальнообовязковий контроль. Постативний – яке має суто рекомендаційний характер.

- За звязком з конкретної справи – виділяють абстракний та конкретний конституційний закон. Абстракний – передбачає можливість розгляду про конституційність без відносно без обставин конкретної справи або скоро, інакше кажучи абстрактний контроль – прямий спосіб не повязаний і жодною судовою справою та конфліктом. Конкретний контроль – перебаає що питання про відповідність конституції може бути поставлена віиключно у звязку і у контексті певного спору та конфлікту або судової справи інакшке кажучи конкретний контроль – здійснюється лише у безпосередньому звязку з певною конкретною...

- Наведені класифікації не охплюють певні інші види діяльності оранів конституійного контролю які розглядаються самостійно ( наприклад: офіційне тлумачення, превірка крнституційно правових процедур і т.д) .

Тема 9 (1-5)+ практична)

Лекція 5

Кон.правові відносини – це врегульовані нормами кон.права суспільні відносини що виникають, змінюються, припиняються та оновлюються на підставі юридичних фактів які закріплені кон.правовими нормами та змістом яких є юридичний звязок між іхніми субєктами у формі взаємних прав, обовязків що визначенні такими кон.правовими нормами та які спрямовані на певний обєкт таких правовідносин.

Кон.правові відносини загального х-ру характеризуються такими рисами:

- вони виражають сутність демократичного устрою України та виражають його кон.засади

- вони упосередковують основні звязки особи із суспільством і державою

- вони визначають систему органів держави та основні звязки між ними як елементами єдиного цілісного механізму держави

- воні визначають основні риси механізму реалізації влади народу що здійснюється беспосередньо а також через органи державної влади і органи державного самоврядування

Кон.правові відносини конкретного х-ру характеризується особливим змістом який зумовлений предметом кон.права України. При цьому особливість кон.правових відносин х-ться через такі властивості:

- вони виникають у більшості випадків у процесі здійснення публічної влади( місцеве самоврядування, місцева влада)

- вони виникають у найважливіших сферах держ-суспільного житття

- вони повязані із визначенням та закріпленням правового статусу особистості

- обєктами кон.правових відносин є як правило найвищі соціальні цінності

- кон.правові відносими мають високий політичний потенціал який зумовленний предметом кон.права

- субєктами кон.правових відносин є спеціфічне коло субєктів національного права які х-ться спеціальною кон.правосубєктністю яка докорінно відрізняється від правасубєктності в інших галузях права

- визначається особливим х-ром юридичних звязків між субєктами, субєктивні права та обовязки закріпленні у кон.законодавстві

- велике різноманіття

- притаманні юридичні факти як підстави іх винекнення, зміни, припинення та оновлення що також х-ться певними особливостями, такі особливості зумовлені предметом кон.права України і знаходять свій прояв у тому що винекнення юридичних фактів обумовлює настання певних правових наслідків передбачених нормами кон.права а дії як форма юридичних фактів мають переважно державновладний х-р.

Склад кон.правових відносин:

- субєкт

- обєкт

- зміст

- субєктивні права та юридичні обовязки

Види та класифікація кон.правових відносин

За ступенем конкритизації:

- загальні(виникають переважно на основі кон.норм, принципів, норм дифініцій, та інших загально-регулятивних норм кон.права)

- конкретні(виникають в інших випадках на підставі інших норм)

За цільовим призначенням:

- установчі

- правоохоронні

- правовстановлюючі

За змістом:

- матеріальні

- процесуальні

За часом існування:

- безстрокові

- строкові

За кількістю звязків субєктів кон.правовідносин:

- прості

- складні

Субєкти кон.правовідносин

Субєктами кон.правових відносин є:

1) конкретні

2) дійсні

які у звязку з настанням передбачених кон.правових юр.фактів реалізують належні права та виконують юридичні обовязки.

Кожен субєкт у результаті поширення на нього дії кон.правових норм незалежно від участі у тих чи інших правовідносинах вже володіє певним комплексом прав та обовязків. При цьому субєкт кон.правовідносин здійснює саме ті права та виконує ті обовязки якими він був наділений кон.правовими нормами з моменту набрання ними чинності як можливий потенційний учасник кон.правовідносин.

У цьому звязку необхідно розрізняти 2 категовії:

- субєкт кон.правовідносин

- субєкт кон.права

Субєкт кон.правовідносин завжди є субєктом кон.права проте субєкт кон.права за певних обставин може і не бути субєктом кон.правовідносин.

Інакше кажучи субєкт кон.правовідносин – це субєкт кон.права що бере участь у певних кон.правовідносин.

Коло субєктів кон.правовідносин визначено кон.правовими нормами і х-ться великим різноманіттям.

До числа субєктів кон.правовідносин більшість авторів відносать:

1) соціальні спільноти

2) держава та адміністративно-теріторільні одиниці

3) органи публічної влади, їхні посадові та службові особи

4) оьєднання громадян( політичні партії, громадські обєднання)

5) фізичні особи( не залежно від громадянства)

6) юридичні особи

7) деякі автори виділяють окремо – органи самореалізації населення, сасоби масової інформації, міжнародні органи та інституції

Обєкти кон.правовідносин

Це різні майнові та не майнові блага, поведінка людей, діяльність органів публічної влади, обєднання громадян з приводу яких субєкти кон.правовідносин вступають у ці правовідносини і на використання яких спрямовані субєктивні кон.права та юридичні обовязки таких субєктів.

На теперішній час у теорії кон.права переважає плюралістична теорія обєктів правовідносин за якою у кон.правовідносинах визнається існування цілої системи обєктів з приводу яких виникають кон.правовідносини.

Такий підхід зумовлює певну «невичерпність» обєктів кон.правовідносин.

До обєктів можна віднести:

1) публічна влада

2) державна влада

3) органи місцевого самоврядування

4) державна теріторія

5) діяльність органів публічної влади

6) обєднання громадян

7) поведінка фізичних осіб

Зміст кон.правовідносин

Субєктивне кон.право як елемент змісту кон.правовідносинце допустимі та гарантовані кон.правовими нормами вид та міра можливої або дозволеної поведінки учасників данних правовідносин що забезпечується обовязком інших забовязаних осіб.

Субєктивне кон.право як і будь яке інше субєктивне право має власну структуру яка включає 4 складові:

- право або можливість власної поведінки

- право вимагати від інших осіб чинення певних дій або навпаки утримання від чинення певних дій

Переглядів: 1102