Оцінка і динаміка працездатності спеціалістів

Література

Лекція 7. Працездатність людини та закономірності її динаміки

Мета:ознайомлення студентів з основними стадіями працездатності та критеріями її оцінки.

Професійна спрямованість:уміння аналізувати основні фактори та закономірності працездатності.

План:

1. Оцінка і динаміка працездатності спеціалістів: стадія впрацьовування; стадія високої працездатності; стадія повної компенсації; стадія нестійкої компенсації; стадія прогресивного зниження продуктивності; стадія кінцевого пориву; стадія відновлення.

2. Критерії оцінки працездатності.

3. Психологічні стани, які зумовлюють працездатність.

4. Фактори і закономірності зміни працездатності.

5. Організація контролю та прогноз працездатності спеціалістів.

Основні поняття

стадія впрацьовування; стадія високої працездатності; стадія повної компенсації; стадія нестійкої компенсації; стадія прогресивного зниження продуктивності; стадія кінцевого пориву; стадія відновлення, контроль працездатності, закономірності працездатності, прогноз працездатності

Основна література

1. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С.187-212.

2. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – С. 146-158.

Додаткова література

3. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А. Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005.

4. Левитов Н.Д. Психология труда. − М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1963. – С. 104-134.

5. Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А.В.Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – С. 98-111, 196-211.

Зниження працездатності в процесі будь-якої трудової діяльності проходить за визначеними фазами, які характеризуються відповідною динамікою функцій організму.

В динаміці працездатності виділяють декілька періодів з різним ступенем деталізації. Найбільше значення в цьому відношенні для спеціалістів має динаміка працездатності, запропонована Ф.П. Космолинським і Е.А. Дерев’янко. В її основі лежать взаємовідношення між функціями організму, продуктивністю роботи і розвитком стомлення на фоні емоційно-вольової напруги з врахуванням максимальних можливостей організму.

Продуктивність праці зумовлюється максимальними можливостями організму для виконання визначеної роботи й рівнем емоційно-вольової напруги, а також залежить від індивідуальних особливостей організму, ставлення до праці, почуття відповідальності та дії факторів і умов праці спеціалістів.

В динаміці працездатності для практичного використання визначають вісім класичних періодів.

Підготовча стадія характеризується станом оперативного спокою, під яким розуміється готовність спеціаліста включитися в робочий процес. Хоча й робота ще не почалася, але організм готується до робочого навантаження, проходить мобілізація його функціональних можливостей. В результаті цього працездатність підвищується ще перед початком роботи. У молодих спеціалістів цей період може розтягтися на кілька годин; організм непродуктивно витрачає при цьому свої енергетичні ресурси.

Стадія впрацьовування характеризується поступовим зростанням функціональних можливостей організму, збільшенням продуктивності діяльності й одночасним пристосуванням людини до найбільш економного режиму виконання даної роботи. Об’єктивно відмічається поступове покращення якості й швидкості прямих й значне покращення побічних показників працездатності.

Стадія оптимальної працездатності. Вона вважається основною в трудовій діяльності людини. організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність визначається як здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму. В цей період спостерігаються найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціалістів до умов діяльності. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності роботи на постах та пунктах управління, а ті – від дії несприятливих факторів на організм.

Стадія повної компенсації характеризується деяким зниженням максимальних можливостей організму внаслідок появи втоми та її суб’єктивного прояву – стомлення. Але дефективність праці зберігається на попередньому рівні за рахунок емоційно-вольової напруги й використання компенсаторних механізмів організму.

Разом з тим спостерігається деяке погіршення структури робочого процесу, що позначається в погіршенні пошукової діяльності й збільшенні часу, витраченого на виконання окремих елементарних операцій.

Стадія нестійкої компенсації характеризується подальшим зростанням стомлення та зниженням максимальних можливостей організму. Зміна функцій організму носить виражений характер, іноді виходить за межі фізіологічних коливань. Прямі й побічні показники знижуються і в значній мірі залежать від зусиль волі. При цьому значно збільшуються скарги на погіршення самопочуття. Професійна працездатність знижується за рахунок порушення пошукової діяльності, збільшується кількість помилок, зменшується швидкість реакцій, збільшується кількість та тривалість відхилень від режимів роботи.

Стадія прогресивного зниження продуктивності зумовлена подальшим розвитком стомлення і появою перевтоми у спеціалістів. Виявляється одно направлене погіршення показників функціонального стану організму. Відмічаються скарги на стомлення й значне погіршення самопочуття, які не проходять після регламентованого відпочинку. При виконанні професійної діяльності в ряді випадків спостерігаються грубі помилки, що можуть призвести до аварійних ситуацій, апатія до виконання обов’язків й бажання припинити роботу. Спроби підвищити працездатність не мають успіху, спеціалісти не можуть з необхідним рівнем надійності виконувати професійну діяльність, їм необхідно дати відпочинок до повного зникнення прикмет перевтоми.

Стадія кінцевого пориву проявляється в кінці роботи, якщо відомий термін її закінчення. Працездатність людини значно підвищується за рахунок значної емоційно-вольової напруги й зумовленого цим використання психофізіологічних резервів. Внаслідок цього зовні виникає ефект відсутності прикмет перевтомлення, однак після закінчення роботи вони проявляються в більш вираженій формі.

Особливо важливими для підтримки працездатності спеціалістів є соціально-психологічні фактори: думки про близьку зустріч з рідними, про значимість й необхідність такої праці, уява про рівень своєї кваліфікації.

Стадія відновлення починається з початком роботи, але найбільше виявляється після її закінчення. Всякий діяльний стан організму пов’язаний із втратою функціональних потенціалів, і чим більші ці втрати, тим інтенсивніший процес їх відновлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бадьорість та увага	\|	Психологічні стани, які зумовлюють працездатність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.