Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу

План

1. Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин (1990-2007)

2. Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу

3.1. Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин (1990-2007)

Відносини між Україною та ЄС були започатковані ще до офіційного проголошення суверенітету України і пройшли такі етапи на протязі становлення української державності.

1990, 5 грудня — прийнята Постанова Верховної Ради України Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх відносин". Уряду було доручено "спрямовувати зусилля на забезпечення безпосередньої участі України у загальноєвропейському процесі та європейських структурах".

1991, грудня — Декларація ЄС щодо України. Заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог.

1992, 1 лютого — Протокол згоди між ЄС і новими незалежними державами про реалізацію програм технічної допомоги.

1992, 14 вересня — зустріч Президента України Л.Кравчука з Президентом Європейської Комісії Ж. Делором.

1993 — Верховна Рада України прийняла Постанову "Про основні напрями зовнішньої політики України", де вперше була сформульована позиція України щодо ЄС на законодавчому рівні: "перспективною метою зовнішньої політики є членство України в ЄС". Створення Міжвідомчого комітету в справах Європейського співтовариства як державного органу узгодження і координації політики України щодо Європейських співтовариств.

1993, жовтень — відкриття в Києві Представництва Європейської Комісії.

1994, січень — укладення в Москві Угоди між СІЛА, Росією і Україною про виведення ядерної зброї з України, що відкрило шлях до підписання Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) і розширення співробітництва між Києвом і Брюсселем.

1994, 14 червня — у Люксембурзі підписано УПС між Україною і ЄС, під час підписання Президент України Л.Кравчук проголосив бажання України стати повноправним членом ЄС. Спеціальна резолюція Ради ЄС щодо України.

1994, 10 листопада — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС.

1994, 28 листопада — ухвалення на базі УПС Спільної позиції ЄС щодо України.

1995,4 березня — перше засідання Спільного Комітету Україна — ЄС. Розглянуто питання міжгалузевої співпраці України з Європейським Союзом.

1995, 1 червня — підписання Тимчасової угоди про торгівлю між Україною та ЄС.

1995, липень — відкриття в Брюсселі Представництва України при Європейському Союзі.

1996, червень — визнання України країною з перехідною економікою.

1996, 6 грудня — прийняття Радою Європейського Союзу Плану дій щодо України.

1997, 5 вересня — у Києві відбувся перший саміт Україна — ЄС, у ході якого підтверджено європейський вибір України. Обговорено наявні проблеми в договірно-правовій сфері, розглянуто шляхи економічного співробітництва.

1998, 1 березня — ратифікація і початок імплементації УПС. 1998,8 — 9 червня — перше засідання Ради з питань співробітництва

між Україною та ЄС. Україна офіційно заявила про прагнення набути статус асоційованого членства в ЄС.

1998,11 червня — Указом Президента України № 615 затверджена Стратегія інтеграції України до ЄС.

1998, 26 липня — створено Центр перекладів актів Європейського права.

1999, 10 грудня — прийняття на Європейській Раді в Гельсінкі Спільної стратегії ЄС щодо України.

2002 — Президент України звернувся до Верховної Ради з посланням "Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 — 2011 pp.".

2004, 28 квітня — Указом Президента України схвалена Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004 — 2015 pp.

2005, 26 січня — Президент України В.Ющенко виступив на засіданні Ради Європи, де підкреслив, що в основі плану перетворень в Україні лежить "реалізація стратегічної зовнішньополітичної мети — членства в Європейському Союзі".

2005, 31 січня — Комісар Беніта Ферреро-Вальднер і Високий представник ЄС Хав'єр Солана подають на розгляд Ради Європейського Союзу "10 пунктів", спрямованих на максимізацію переваг Плану дій Україна — ЄС. У ході зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Євросоюзу, яка відбулася у Брюсселі, ухвалена програма з десят^ґпунктів, направлена на поглиблення відносин України з ЄС, яка доповнила План дій для України.

2005,21 лютого — на позачерговому засіданні Ради з питань співпраці між Україною та ЄС офіційно схвалено План дій Україна — ЄС.

2005, 1 грудня— у Києві відбувся дев'ятий саміт Україна — ЄС, проведення якого раніше планувалося у жовтні, але термін був змінений. Головний результат саміту — ЄС прийняв політичне рішення надати Україні статус країни з ринковою економікою.

2005, 23 грудня — Рада Європейського Союзу офіційно визнала Україну як країну з ринковою економікою. (Статус ринкової або неринкової економіки використовується для формалізації режимів двосторонньої торгівлі з країнами, які не є членами СОТ. Для країн з неринковим статусом торгівельні умови жорсткіші та більший перелік різноманітних обмежень).

2006, 1 лютого — візит міністра закордонних справ України Б.Тарасюка у Брюссель.

2006,27 жовтня — саміт Україна-ЄС у Гельсінкі.

2007,14 вересня— у Києві відбувся черговий саміт Україна-ЄС.

Зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до Європейського Союзу сформувалася у 90-ті роки.

Для України європейська інтеграція — це:

• модернізація економіки та залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій;

• підвищення конкурентоспроможності вітчизняного ви робника;

• можливість виходу на єдиний внутрішній ринок Євросоюзу;

• модернізація правового поля української держави;

• демократизація політичної та інституціональної систем;

• наближення соціальних умов України до європейських стандартів;

• активізація культурного і людського взаємообміну;

• інтеграція України в систему глобальних відносин;

• зміцнення національної безпеки України.

Водночас у процесі європейської інтеграції Україні не уникнути і деяких негативних факторів:

• неспроможність нести фінансовий тягар внесків до ЄС;

• зростання конкуренції з боку товаровиробників країн-членів ЄС.

Головна альтернатива європейській інтеграції — перетворення України на економічно нерозвинену і політично ізольовану країну-аутсайдер, що чи навряд влаштовує усі верстви українського суспільства.

Україна — ЄС: інституціоналізація відносин Перші кроки у напрямку інституціоналізації відносин були здійснені з набуттям чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (УПС) Утворення Української частини Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС, яку очолив прем'єр-міністр України (Указ Президента України від 24.02.1998). Передбачено формування в усіх органах державної влади підрозділів співробітництва зЄС.

• Затвердження Стратегії інтеграції України в ЄС (Указ Президента України від 11.06.1998). Стратегія визначила державні структури України, відповідальні за забезпечення інтеграційного процесу, а також його основні напрями.

• Створення Міжвідомчої координаційної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.1998).

• Прийняття Програми інтеграції України до Європейськог Союзу (Указ Президента України від 14.09.2000).

• Утворення Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції (рішення Верховної Ради України від 14.06.2002).

• Створення Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України (Указ Президента України від 30.08.2002).

• Прийняття Закону України "Про Концепцію загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (Закон України від 21.11.2002).

• Створення Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС (Указ Президента України від 21.02.2003).

• Створення посади Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції (Указ Президента України від 26.02.2003).

• Затвердження трьох Державних програм з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 -2007 роки (Указ Президента від 13.12.2003):

—Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 pp.;

—Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 — 2007 pp.;

—Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 pp.;

• Схвалення Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів ЄС (Указ Президента України від 05.03.2004).

У липні 1995 р. в Брюсселі було відкрито Представництво України в Європейському Союзі. Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України в ЄС

покладається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади України у співпраці з органами законодавчої влади, відповідними органами місцевого самоврядування.

Керівництво стратегією інтеграції України в ЄС здійснює ПрезидентУкраїни.

Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію Стратегії інтеграції України в Євросоюз. Міністерство закордонних справ України здійснює заходи щодо забезпечення політичних відносин України з ЄС та координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішньої політики та політики безпеки. Міністерство економіки здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з ЄС. Міністерство внутрішніх справ та Міністерство юстиції України здійснюють міжвідомчу координацію з питань співробітництва України з Європейським Союзом у межах власної компетенції.

Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади забезпечують реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснюють інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції України в ЄС.

Одним з важливих завдань у роботі з молоддю в країнах ЄС є ознайомлення молодих людей зі спільними цінностями європейської спільноти. Цю функцію у країнах Європейського Союзу вже багато років виконують євроклуби. Перші ж українські євроклуби були засновані у 1995 році. Вони зазвичай створюються у навчальних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, університетах), а також при молодіжних та дитячих організаціях. Євроклуби здійснюють різноманітну роботу: проводять конференції та семінари, поширюють літературу з європейської тематики, організовують молодіжні обміни за підтримки партнерів з Європейського Союзу.

Внутрішні фактори стримування руху України до Європейського Союзу:

• невідповідність розвитку демократичних інституцій і стану громадянського суспільства європейським стандартам;

• низький рівень економічного розвитку, ВНП і доходів на душу населення;

• повільні темпи реформ, їх нескоординованість із завданням європейської інтеграції;

• недосконалість нормативно-правового забезпечення під приємницької діяльності;

• нерозвиненість базових інститутів економіки, несприятливий інвестиційний клімат;

• високий рівень корупції та економічної злочинності;

• вузькість структури експортних пропозицій щодо єдиного внутрішнього ринку Європейського Союзу;

• перевага політичних декларацій над практичними заходами в справі імплементації УПС та Стратегії інтеграції України в ЄС;

• непослідовність зовнішньої політики;

• слабкість адміністративно-інституціонального забезпечення курсу європейської інтеграції;

• відсутність в Україні впливових підприємницьких кіл і незгуртованість політичних сил, які б ідентифікували своє майбутнє з ЄС;

• відсутність цілеспрямованої інформаційно-пропагандистської кампанії на користь інтеграції України в ЄС.

Одне з головних завдань, що стоять перед українською нацією у здійсненні євроінтеграційних намірів — створення та закріплення позитивного іміджу України серед європейців. Так, маючи на меті саме ці завдання, Дніпропетровщина є постійним учасником найбільших національних та міжнародних виставок і форумів. Делегації області у складі керівництва облдержадміністрації, обласної ради та ділових кіл регулярно і з незмінним успіхом презентують власні експозиції та проводять численні переговори про співпрацю у багатьох країнах Європейського Союзу. Експозиції підприємств області були представлені на таких престижних виставках, як "CeBIT" і "Ганновер-Мессе" (м. Ганновер), "Tube Wire" (м. Дюссельдорф), "Дніпропетровський регіон відкритий для співробітництва зі світом" (м. Брюссель), "Познанський ярмарок" (м. Познань), Міжнародний торговельний ярмарок (м. Салоніки) та ін.

Варто також зазначити, що у контексті Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на теренах Дніпропетровщини успішно реалізуються міжнародні мистецькі проекти, які допомагають населенню нашої держави отримати більше інформації про об'єднану Європу. Наприклад, у 2007 році Дніпропетровський художній музей спільно з Британською Радою презентував мистецький проект "Чарівний олівець" — виставку робіт сучасних британських художників-ілюстраторів дитячої книги. За підтримки Посольства Франції в Україні та Французького культурного центру на Дніпропетровщині щорічно проводиться фестиваль "Французька весна". У рамках цієї культурної акції у 2007 році усі бажаючі мали змогу ознайомитись із творчістю учасників III Міжнародного фестивалю студентських франкомовних театрів та IV Міжнародного фестивалю сучасного танцю "Вільний танець", а також відвідати виставку живопису "Решітка" французького художника Ксав'є Галя.

Зовнішні фактори стримування руху України до Європейського Союзу:

• невизначеність країн-членів щодо географічних кордонів майбутнього ЄС і часових рамок приєднання до нього нових країн;

• відсутність потужного проукраїнського лобі в політичних
і ділових колах ЄС;

• пріоритетність російського фактора у зовнішньополітичних і економічних орієнтаціях західноєвропейських країн.

Яким чином відбувалося формування євро інтеграційного вектора розвитку України, більш детально можна простежити, проаналізувавши хронологію двосторонніх відносин Україна — ЄС.

Тема 4. Формування економічного простору України

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перспективи та основні проблеми вступу України до ЄС	\|	Об’єктивні основи та економічна необхідність зовнішньоекономічних зв’язків України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.