Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Цитатник

Понятійний апарат

Медитація – жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо.

Із послання «До Основ’яненка»:

· Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України! (славне історичне минуле завжди буде жити в думі й пісні)

· Утни, батьку, щоб нехотя

На весь світ почули,

Що діялось в Україні,

За що погибала,

За що слава козацькая

На всім світі стала! (батьком тут названо Г. Квітку-Основ’яненка)

Із поеми «Катерина»:

· Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Із поеми «Гайдамаки»:

· Сини мої! орли мої!

Летіть в Україну, -

Хоч і лихо зустрінеться,

Так не на чужині.

· Гайдамаки гуляють, карають;

Де проїдуть – земля горить,

Кровю підпливає.

· Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

Із поеми «Кавказ»:

· За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

· Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

· У нас же й світа, як на те –

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Од молдаванина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

Із поеми «Сон (У всякого своя доля…)»:

· Той муруй, той руйнує,

Той неситим оком

За край свті зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

· Летим. Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

· Заворушилася пустиня.

Мов із тісної домовини

На той останній Страшний суд

Мерці за правдою встають.

· …Цариця-небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне,

Хита головою.

· Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого… та в пику

Його як затопить!..

Облизався неборака; та меншого в пузо –

Аж загуло!.. а той собі

Ще меншого туза

Межи плечі; той меншого,

А менший малого,

А той дрібних, а дрібнота

Уже за порогом

Як кинеться по улицях,

Та й давай місити

Недобитків православних…

· Первому – вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той перший, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доконала

Вдову сиротину.

Із послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»:

· В своїй хаті й своя правда,

І сила, і воля.

· Нема на світі України,

Немає другого Дніпра…

· Одцурається брат брата

І дитини мати.

· Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

· Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани

Ясновельможнії гетьмани.

· Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

· Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

· Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Із вірша «Заповіт»:

· І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Із вірша «Мені однаково…»:

· Малого сліду не покину

На нашій славній Україні.

На нашій – не своїй землі.

· Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Читайте також:

Цитатник

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Понятійний апарат	\|	Цитатник

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.