Об’єкт, платники та ставки

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Платниками є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, зокрема орендарі.

Плата за землю стягується у двох формах: земельний податок; орендна плата.

Залежно від мети використання земельної ділянки розрізняють ставки, що встановлюються щодо земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення. У свою чергу, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для земель населених пунктів та земель промисловості, транспорту за межами таких пунктів.

Щодо земель сільськогосподарського призначення ставки встановлюються у відсотках від грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь і диференціюються для ріллі, сіножатей та пасовищ і для багаторічних насаджень.

За земельні ділянки в межах населених пунктів ставки податку з земель, грошову оцінку яких установлено, визначається в розмірі 1 % від грошової оцінки. Якщо таку оцінку не встановлено, для населених пунктів використовуються середні ставки (у копійках за квадратний метр), розміри яких диференціюються залежно від чисельності населення. У свою чергу, середні ставки установлені Верховною Радою України, також можуть диференціюватись відповідними сільськими, селищними, міськими радами, виходячи з функціонального призначення і місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок. У населених пунктах, віднесених до курортних, установлюються підвищувальні коефіцієнти до середніх ставок. Крім того, такі коефіцієнти використовуються також в містах обласного підпорядкування та містах Києві і Севастополі.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражами, дачами громадян, справляється в розмірі 3 % від суми земельного податку.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється в п’ятикратному розмірі.

Щодо, земель розташованих поза межами населених пунктів, ставки земельного податку встановлюються:

а) для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення — з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

б) за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення — у розмірі 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

в) за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, — у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика плати за землю	\|	Тема 2 Плата за землю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.