У залежності від господарської потреби, речі можуть бути підрозділені на головні і другорядні.

У залежності від можливості індивідуалізації речей вони поділяються на індивідуально-визначені і визначені родовими ознаками.

У залежності від здатності речей зберігати при дробленні свою сутність, вони підрозділяються на ділені і неподільні.

Ділена річ - це така річ, частини якої відповідають тому ж призначенню, що і сама річ у цілому до її поділу. Наприклад, розподіл на частини яблука не змінює його споживчого призначення, оскільки кожна частина може бути використана в такий же спосіб як і яблуко в цілому.

Неподільними вважаються речі, що у результаті їх розділу втрачають своє колишнє призначення, або нерозмірно утрачають свою цінність. Так, неподільною річчю можна вважати письмовий стіл, стілець і т.п.

Неподільними варто також вважатискладні речі, що представляють собою комплекс як би самостійних предметів, але зв'язаних загальним господарським чи іншим призначенням (меблевий гарнітур, чайний сервіз і ін.). До складних речей відносяться і всі парні речі - взуття, рукавички, лижі і т.п.

Родові речі - це такі, котрі в цивільному обороті характеризуються такими ознаками як кількість, міра, вага і т.п. При цьому вони не виділяються з ряду подібних їм речей якимись специфічними ознаками (наприклад, що індивідуалізує упакуванням, спеціальним оформленням кожного екземпляра й ін.). Коли сторони договору визначають предмет родовими ознаками, то вони, як правило, не додають значення тому, які конкретно речі з однотипних будуть передаватися при виконанні зобов'язання.

індивідуально-визначені речі - це речі, що мають тільки їм властиві ознаки, що дозволяють відмежувати їх від всіх інших речей (схожих і несхожих на них). Індивідуально-визначені речі незамінні. Тому загибель індивідуально визначеної речі не з вини боржника звільняє його від передачі її управомоченному, у той час як випадкова загибель родової речі, за загальним правилом, не звільняє особу від виконання обов'язку по її передачі.

Головна річ становить основний інтерес як об'єкт правовідносин.

Другорядна- виконує допоміжні, обслуговуючі функції.

З урахуванням характеру зв'язку між головною річчю і речами другорядними останні можуть мати різні позначення.

Так, якщо головна річ і другорядна зв'язаніфізично, то другорядні речі іменуютьсяскладовими частинами головної речі і визначаються як "усі те, що не може бути відділене від її (речі) без ушкодження й істотного знецінення речі". Наприклад, двері є складовою частиною будинку, колесо - складовою частиною машини й ін. При переході права на річ її складові частини не підлягають відділенню.

Якщо між головною річчю і другорядної існує юридичний зв'язок, то другорядна річ називаєтьсяприналежністю. Наприклад, ключ є приналежністю замка, смичок - приналежністю скрипки і т.д.

Якщо ж між головною і другорядною речами маєтьсяекономічний зв'язок, то останні іменуютьсяплодами і доходами. Вони можуть бути фактичними (природними) - наприклад, врожай із земельної ділянки, чи юридичними (орендна плата за передане внайм майно). Плоди і доходи належать власнику головної речі, якщо інше не встановлено законом чи договором власника з іншою особою.

Тварини є самостійним об'єктом цивільних прав. Закон України «Про тваринний світ» від З березня 1993 р. до об'єктів використання та охорони відносить: а) тварин, що перебувають у стані природної свободи; б) диких тварин, що знаходяться у місцях які є середовищем перебування об'єктів тваринного світу; в) місця, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу. Норма цієй статті не обмежує коло тварин, які можуть бути об'єктами цивільного права. Можуть виступати об'єктами сільськогосподарські, свійські та інші тварини, що використовуються для господарських, наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей. Вони можуть належати на праві власності державним, кооперативним, громадським організаціям, громадянам. Особливістю тварин є те, що цей об'єкт є відновлюваним. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Підприємствоє єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

ЦК вживає термін «підприємство» як особливий вид нерухомості, для якого встановлений спеціальний правовий режим, пов'язаний, зокрема, з посвідченням складу підприємства, його передачею, забезпеченням прав кредиторів і т.д.

Гроші — це особливе рухоме майно, яке належить до категорії подільних речей. Гроші можуть бути предметом деяких цивільно-правових угод: договорів позики, дарування, кредитних договорів. Найчастіше вони є законним засобом платежу у відплатних договорах.

Законодавство передбачає два види грошових розрахунків: шляхом готівки і безготівкові розрахунки. При розрахунках готівкою коштом платежу є реальні грошові знаки, що передаються одним суб'єктом іншому за товари, роботи, чи послуги в інших установлених законом випадках (наприклад, штрафи). При безготівкових розрахунках використовуються цифрові записи про грошову масу, що обертається. При цьому визначена грошова сума списується з рахунку одного суб'єкта і зараховується на рахунок іншого. Можливі й інші форми безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися шляхом використання платіжних доручень, чеків, акредитивів, платіжних вимог — доручень. Банківська практика допускає проведення безготівкових розрахунків за допомогою векселів, депозитних сертифікатів, пластикових карток банків.Цінним папером єдокумент встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка

його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Характерними ознаками цінних паперів є те, що:

1) будь-який цінний папір — це документ, що свідчить певне майнове право або сукупність цих прав;

2) цінний папір — це документ, нерозривно пов'язаний із закріпленим у ньому майновим правом, оскільки реалізувати це право або передати його іншій особі можна лише шляхом відповідного використання самого паперу (це підтверджується і положенням пункту другого статті, що коментується);

3) цінний папір придатний до цивільного обігу, оскільки він є об'єктом майнових цивільно-правових відносин;

4) цінному паперу властива ознака публічної достовірності. Вона полягає в тому, що добросовісний володілець папера може довіритися тим формальним ознакам, які легітимують його як суб'єкта, вираженого в папері права.В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатисямайном, вказаним у цих документах.Окрім того, різні види цінних паперів згадуються у ст. З Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Ця норма передбачає можливість обігу на території України наступних видів цінних паперів:

- акцій;

- облігацій внутрішньої та зовнішньої позики;

- облігацій місцевих позик;

- облігацій підприємств;

- казначейських зобов'язань;

- ощадних сертифікатів;

- векселів;

- приватизаційних паперів.

Цей перелік цінних паперів розширений Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. за рахунок так званих похідних цінних паперів (ст. 1 вказаного закону). До них, зокрема, належать: деривативи, форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон.

Не закріплені в Законі України «Про цінні папери та фондову біржу»: коносамент (Кодекс торговельного мореплавства України), інвестиційні сертифікати (Закон України «Про інститути сумісного інвестування...»), чеки «Інструкція Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»), бони в іноземній валюті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У залежності від характеру використання рухомих якостей речей їх можна розділити на речі споживані і не споживані.	\|	Умови дійсності правочину. Нікчемні та оспорювані правочини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.