Структура грошового ринку

Інституційна модель грошового ринку

В узагальненому вигляді інституційну модель грошового ринку можна представити як схему потоків грошей і інструментів між трьома групами економічних суб'єктів:

1) кредиторами;

2) позичальниками;

3) фінансовими посередниками.

Кредиторамиможуть бути сімейні господарства, підприємства, урядові структури, включаючи органи місцевого самоврядування, іноземних юридичних і фізичних осіб.

Позичальникамиможуть бути ті ж види економічних суб'єктів, але на перше місце за обсягами позик слід поставити підприємства, потім урядові структури, сімейні господарства, іноземців.

За інституційним критерієм грошовий ринок можна розділити на 2 сектори:

- сектор прямого фінансування;

- сектор опосередкованого фінансування.

В секторі прямого фінансування зв'язку між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, всі питання з покупки і продажу вони вирішують самостійно один з одним. Функціонуючі тут брокери і ділери виконують швидше технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти друг друга.

В цьому секторі можна виділити два канали руху грошей:

- канал капітального фінансування (покупці назавжди залучають кошти в свій грошовий оборот, для цього використовуючи як інструмент акції);

- канал позик (покупці тимчасово залучають кошти в свій оборот, використовуючи для цього як інструмент облігації і інші подібні цінні папери).

В секторі опосередкованого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників. Вони спочатку акумулюють в себе ресурси, запропоновані на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені.

За характером посередницьких операцій розрізняється безліч видів фінансових посередників: банки, страхові компанії, інвестиційні, фінансові і трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо.

За місцем на грошовому ринку їх можна розділити на 2 групи:

- банки;

- небанківські кредитно-фінансові установи.

Для визначення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Виділення окремих сегментів ринку можна здійснити за декількома критеріями:

- за видами інструментів, що використовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;

- за інституційними ознаками грошових потоків;

- за економічним призначенням грошових коштів, які отримуються на ринку.

За першим критерієм грошовий ринок можна розділити на 3 сегменти:

- ринок позикових зобов'язань;

- ринок цінних паперів;

- валютний ринок.

За інституційною ознакою грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку:

- фондовий ринок;

- ринок банківських кредитів;

- ринок послуг небанківських кредитно-фінансових установ.

За третім критерієм грошовий ринок ділять на 2 сектори:

- ринок грошей;

- ринок капіталу.

На ринку грошейкупують грошові кошти на короткий термін (до 1 року). Класичними операціями грошового ринку є операції по міжбанківському кредиту, по обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку за короткостроковими державними зобов'язаннями, короткострокові внески фінансово-кредитних установ в комерційні банки і кредити банків цим установам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність і особливості функціонування грошового ринку	\|	Попит на гроші. Пропозиція грошей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.