Кодування

В обчислювальній техніці для представлення даних використовують двійковий код, який позначає два протилежних стійких стани («включено»/«відключено», «є сигнал»/«нема сигналу»). Окремий дискретний сигнал позначається окремим бітом («0» або «1»).

Представлення даних у вигляді електричних або оптичних сигналів називається кодуванням.

Існує кілька способів кодування, наприклад:

Потенціальний спосіб	«1» відповідає один рівень напруги «0» - інший рівень напруги.
Імпульсний спосіб	Для представлення цифр використовують імпульси різної полярності.

Такі дискретні сигнали застосовують для передачі сигналів всередині комп’ютерів:

· Лінії передачі є короткими.

· Прямокутна форма сигналів при передачі не спотворюється.

Для передачі по лініях зв’язку між комп’ютерами такий спосіб передачі є недоречним, бо:

· Лінії зв’язку є довшими.

· Лінії зв’язку тягнуться поза екранованого корпусу по простору, де можливі сильні електромагнітні завади.

Це може призвести до суттєвого спотворення прямокутних імпульсів. Тому, для кодування інформації застосовують специфічний спосіб – модуляцію.

Частотна модуляція

Дискретна інформація представляється синусоїдальним сигналом тої частоти, яку підтримує дана лінія зв’язку, наприклад, кабель або радіопростір.

Модуляція ніколи не застосовується для кодування сигналів всередині комп’ютера.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.