Необхідність, місце й роль аудиту в ринковій економіці

План лекцій

Лекція 1. Суть і предмет аудиту

1.1. Необхідність, місце й роль аудиту в ринковій економіці.

1.2. Сутність і мета аудиту.

1.3. Предмет та об’єкти аудиту.

1.4. Класифікація аудиту.

1.5. Організаційне й методологічне управління аудиторською діяльністю в Україні.

1.6. Організаційні основи здійснення аудиторської діяльності.

Історія виникнення і розвитку аудиту формується на необхідності розмежування інтересів осіб, які безпосередньо зацікавлені в фінансово-господарській діяльності підприємства (власники, інвестори, акціонери, менеджери). В середині ХІХ ст. в наслідок поширення випадків банкрутства (особливо акціонерних компаній), а також фактів шахрайства з боку адміністрації, в 1844 р. в Великобританії пройшла офіційна реєстрація перших професійних аудиторів.

Завдання незалежного професійного аудитора полягало у перевірці достовірності фінансової інформації та звітності.

Причини, що обумовили необхідність аудиту, полягають у:

– Існуванні вірогідності надання адміністрацією компанії необ’єктивної інформації користувачам фінансової звітності (власникам, інвесторам, кредиторам);

– Залежності наслідків рішень, які приймаються на підставі поданої фінансової звітності, від якості інформації;

– Необхідності спеціальних знань для перевірки інформації;

– Відсутності у користувачів інформації, доступу до неї для оцінки її якості.

Термін «аудит»походить від латинського слова «audio» - слухати, вислуховувати.

Перші згадки про аудиторів збереглися з VII ст. до н.е. У Китаї існувала посада Головного (Генерального) аудитора, який визначав чесність чиновників, які розпоряджались державним майном та грошовими коштами.

В Україні офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося 1993 р. у зв’язку з набуттям дії Закону України «Про аудиторську діяльність».

Розвиток аудиту в Україні пройшов три етапи:

1. 1987 – 1992 рр. – створення перших аудиторських структур;

2. 1993 – 1998 рр. – формування нормативно-правової бази аудиту в Україні;

3. З 1999 р. і до теперішнього часу – діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі.

У 2003 р. АПУ було прийнято в якості національних Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики.

Користувачі результатів аудиту умовно можуть бути розподілені на дві умовні групи:

- Внутрішні користувачі: власники підприємства та вищий управлінський персонал, менеджери різних сфер діяльності (фінансові, виробничі, з маркетингу тощо);

- Зовнішні користувачі: дійсні та потенційні інвестори, банківські та інші кредитні установи, постачальники, кредитори, органи державного регулювання і контролю (ДПІ, Фонд державного майна, органи державної статистики), профспілки, громадськість.

Розвиток аудиту сприяв появі великих транснаціональних аудиторсько-консалтингових фірм, які мають свої філіали у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, (Ernst & Young, Delloite&Touche & Thomatcu, KPMG, Pricewaterhouse Coppers и т. д).

Спеціалістів з аудиту у різних країнах називають по-різному: у США – суспільні бухгалтери, в Англії – ревізори та присяжні бухгалтери, в Германії – контролери книг, у державах СНГ – аудитори. Не дивлячись на різні назви, всі вони виконують одну і ту ж функцію – проводять незалежний фінансовий контроль.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
VIІ. Підсумок уроку	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.