МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ОпаленняСистеми опалення залежно від виду теплоносія поділяються на: 1. Водяні; 2. Парові; 3. Повітряні; 4. Комбіновані. Система водяного опалення має найбільш широке застосування через те, що вона найповніше відповідає експлуатаційним і санітарно-гігієнічним вимогам. Переваги: - гігієнічність; - можливість регулювання; - довговічність. Недоліки: - відносно висока вартість; - можливість замерзання води. Систему парового опалення доцільно застосовувати на підприємствах, де пар використовується в технологічних процесах. При повітряній системі нагріте повітря подається в опалювані приміщення по повітропроводах із єдиного центра (в централізованій системі), або повітронагрівач і вентилятор об’єднуються в один агрегат і встановлюються безпосередньо в приміщенні. Освітлення виробничих приміщень 1. Світло, його значення і головні характеристики Нормальні умови роботи в приміщеннях можуть бути забезпечені лише при достатньому освітленні робочих місць та проходів. І кількісні , і якісні показники повинні підбиратись так, щоб очі могли пристосовуватись до світлових умов без значного напруження двох основних властивостей – акомодації і адаптації. Акомодація - це властивість ока пристосовуватись до чіткого бачення предметів, що знаходяться на різних відстанях від нього. Адаптація – це властивість ока змінювати межі своєї чутливості при зміні умов освітлення. До основних показників відносяться: Світловий потік Ф – потужність світлової енергії, яка оцінюється за світловим відчуттям, що сприймається людським оком. Одиниця – люмен (лм). Сила світла І визначається просторовою густиною потоку в заданому напрямку. Вона дорівнює відношенню світлового потоку до тілесного кута w , в межах якого відбувається його рівномірне розповсюдження. І=Ф/w. Одиниця – кандела (кд). Тілесний кут w – частина простору, обмежена конусом, що має вершину в центрі сфери і спирається на її поверхню. W= Sсф/Rсф2. Одиниця – стерадіан (ср). Освітленість Е – густина світлового потоку на освітленій поверхні. Е= Ф/S. Одиниця – люкс (лк). Яскравість L визначається силою світла, що випромінюється з одиниці площі поверхні в заданому напрямку L= I r / S, де r - коефіцієнт відбиття світла поверхнею r =Фвідб/Фпад. Для раціональної організації роботи потрібно створити також якісні показники освітленості: рівномірність розподілу світлового потоку, фон, контраст об’єкта з фоном, блискучість.
2. Природне освітлення Природне освітлення сприятливо діє на зір і є економічним. Крім того, сонячне світло має біологічно оздоровчу і тонізуючу дію на людину. Природне освітлення здійснюється в приміщенні через світлові прорізи і залежно від їх розміщення може бути бічним, верхнім або комбінованим. Основним кількісним показником природної освітленості приміщень є коефіцієнт природної освітленості (КПО) - відношення величини освітленості будь-якої точки всередині приміщення Евн до освітленості точки на горизонтальній площині за межами приміщення Езовн, освітленої розсіяним світлом всього неба при тих самих світлових умовах:
е=(Евн/Езовн)×100%. (1)
2.1. Нормування природного освітлення Так як освітленість при природному освітленні змінюється від сонячних і погодних умов, то відповідно до СНиП ІІ-4-79 вона нормується за КПО. Нормований КПО визначається за формулою:
ен=енIII ×m×C, (2)
де енIII – нормативний КПО для ІІІ світлового поясу; m – коефіцієнт світлового поясу; C – коефіцієнт сонячності клімату, що враховує орієнтацію вікон відносно сторін світу. Вимоги СНиП вважаються задоволеними, якщо КПО в заданій точці приміщення є не меншим за нормативний КПО. Точка вибирається в місцях найгіршої освітленості залежно від виду природного освітлення. При односторонньому бічному - на перетині 3 площин: 1 – на рівні умовної робочої поверхні 0,8 м вище рівня підлоги; 2 - вертикальна площина характерного розрізу приміщення (осі вікна); 3 вертикальна на відстані 1 м від стіни, протилежної до вікон. При двосторонньому бічному ця точка переміщується до центру приміщення. Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів (вікон - у стінах, ліхтарів - в перекриттях) у відповідності з нормованим значенням КПО. Площа вікон визначається за формулою: , (3) площа ліхтарів: , (4) де hвік , hліх - світлові характеристики вікон і ліхтарів; - загальний коефіцієнт світлопропускання вікон; kз - коефіцієнт запасу; kбуд - коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями; r1, r2 - оефіцієнти, що враховують підвищення освітленості за рахунок відбивання світла при бічному і верхньому освітленні.
3. Штучне освітлення За способом розміщення джерел світла поділяється на загальне, місцеве, комбіноване. Використовувати в виробничих приміщеннях тільки місцеве освітлення не дозволяється. За функціональним призначенням поділяють на: робоче, аварійне, евакуаційне, вартове, чергове. В якості джерел штучного освітлення приміщень використовують газорозрядні лампи і лампи розжарювання. Основні їх характеристики: номінальна електрична напруга, електрична потужність, світловіддача, термін служби. Переваги ламп розжарювання: прості і надійні в експлуатації. Недоліки: низька світловіддача (ККД), малий термін експлуатації (1000 год); спектральний склад відрізняється від природного, мають велику яскравість і не дають рівномірного розподілу світлового потоку. Газорозрядні лампи можуть бути люмінесцентними, ртутними, ксеноновими (в виробничих приміщеннях не застосовують). Вони випромінюють світло в результаті електричного розряду середовищі інертних газів або парів металів. Недоліки ГРЛ: складність включення, необхідність спеціальних пускових пристроїв, затримка в загорянні ламп після включення, стробоскопічний ефект. Люмінесцентні лампи випускаються білого світла (ЛБ), холодного білого світла (ЛХБ), теплого білого світла (ЛТБ), денного світла (ЛД).
3.1. Нормування штучного світлення СНиП ІІ-4-79 “Естественное и искусственное освещение” встановлює нормативні значення величини освітленості, при чому з урахуванням виду джерел світла і системи освітлення. Величина мінімальної освітленості Еmin (лк) встановлюється характеристикою зорової роботи, яка визначається найменшим розміром об’єкта розрізнення, контрастом об’єкта з фоном і характеристикою фону. При виконанні робіт І-ІV розрядів рекомендується використовувати комбіновану систему освітлення, оскільки досягнення необхідної освітленості при загальній системі освітлення вимагає великих витрат електричної енергії і є недоцільним. З цієї ж точки зору слід надавати перевагу локалізованому освітленню, в т.ч. в системі комбінованого, витримуючи при цьому допустимі норми нерівномірності освітлення (СНиП ІІ-4-79). Освітленість робочої поверхні, яка створюється світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна складати не менше 10% нормованої для комбінованого освітлення, однак у всіх випадках не менше 150 лк при газорозрядних лампах і 50 лк – при лампах розжарювання.
3.2. Методи розрахунку штучного освітлення Метод світлового потоку є основним методом для розрахунку загального рівномірного освітлення робочих поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стелі і стін. Світловий потік Ф визначається за формулою: , (5) де Е – нормована (чи дійсна) освітленість, лк; S – площа освітлюваного приміщення, м2; k3 – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (k3=1,3-1,8); z – коефіцієнт нерівномірності світлового потоку; N - кількість світильників; n - кількість ламп в світильнику; h - коефіцієнт використання світлового потоку. Коефіцієнт h визначається за світлотехнічними таблицями залежно від коефіцієнтів відбиття стін і стелі та показника приміщення «і» , який знаходиться за формулою: , (6) де а і b – довжина і ширина приміщення, м; hp - висота підвішування світильника над робочою поверхнею, м. Якщо задаються кількістю ламп, то з формули (5) визначають необхідний світловий потік і за таблицями вибирають найближчу стандартну лампу. З іншої сторони, задавшись типом ламп і світильників та підставивши їх параметри в формулу (5), можна визначити необхідну кількість світильників. Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу методу покладено рівняння: , (7) де – сила світла в напрямку від джерела світла на задану точку робочої поверхні, кд; - кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлювальної поверхні; r – відстань від світильника до заданої точки, м. Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу kз та значення r= hp/cosa , тоді . (8) Значення сили світла ламп приводять в світлотехнічних довідниках. Метод питомої потужності є найпростішим і найменш точним, тому застосовується в наближених розрахунках: , (9) де р – питома потужність, вт/м2 , приймається за довідниками для конкретних приміщень даної галузі. Цей метод дозволяє визначити сумарну електричну потужність світильників для створення необхідної освітленості в приміщенні. Захист від шуму Читайте також:
|
||||||||
|