Підходи в управлінні

В процесі розвитку менеджменту як науки, існувало декілька підходів в управлінні.

Підхід з точки зору виділення різних шкіл і вчень розглядає управління як еволюцію управлінської думки.

Процесний підхід розглядає управління як процес, тобто роботу по досягненню цілей за допомогою інших. Це серія безперервних взаємопов'язаних дій, кожна з яких сама по собі є процесом. Їх називають управлінськими функціями, кожна з яких також являє собою процес, тому що складається з серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій.

А.Файоль вважав, що існує 5 початкових функцій:

- передбачати і планувати;

- організовувати;

- розпоряджатися;

- координувати;

- контролювати

Системний підхід передбачає, що керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємопов'язаних елементів, таких як люди, структура, задачі і технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішньої середи, що змінюється.

Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Тому центральний момент – ситуація - конкретний набір обставин, які сильно впливають на організацію в даний час. Оскільки існує велика кількість чинників як в самій організації, так і в навколишньому середовищі, не існує єдиного кращого способу управління організацією. Самим ефективним в даній ситуації є метод, який визначає і враховує основні внутрішні і зовнішні чинники, які впливають на функціонування організації.

Цільовий підхід передбачає, що об'єкт орієнтації – мета – це критерій результативності системи управління. У процесі організації роботи формується система цілей в об'єкті управління. Виділяється головна мета (пов'язана з умовами споживання якої-небудь продукції, існуючої орієнтацією потреб). Система субцілей – діяльність об'єкта управління розбивається у напрямах: комерційна, виробнича, економічна, фінансова, соціальна, управлінська.

Програмно-цільовий підхід передбачає, що мета трансформується керівництвом в програму (перелік заходів з конкретними виконавцями). Основна діяльність об'єкта управління полягає у виконанні програми, а суб'єкта в його координації.

Підхід за результатами – визначальними є свобода творчості, високий рівень відповідальності. Побудована на одній філософії фірми (якість-результат). У основі – перетворення мети в результат.

Особовий підхід розглядає людину як об'єкт орієнтації. Важливе уміння пізнати людину, колектив, рахуватися з думкою колективу. Використовується теорія мотивації. Велике значення має проблема соціальної відповідальності апарату управління.

Координаційний підхід. Основна задача – привести в єдність складну виробничу систему. Синергетичний ефект, збалансованість цілей, результатів, ресурсів і інтересів.

Комплексний підхід – синтез всіх підходів.

Оскільки продовжується розвиток управління як науки і мистецтва, то кількість підходів постійно збільшується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наукове управління (1885-1920 рр.).	\|	Менеджмент в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.