Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Про зат-

вердження Порядку взаємодії суб’єктів со-

ціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах”, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді виконують функції щодо виявлення та суп-роводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

19. До мішеней психотерапії залежних станів відносять:

- недостатнє саморозуміння і прийняття

себе;

- відсутність цілісності «Я»;

- неусвідомлювані конфлікти між

свідомістю та підсвідомістю

- наявність неадаптивних форм поведінки

20. Фази динаміки патологічного потягу до ПАР (розглянуті вище)

21. Патологічна особистість – або Alter-ego – при залежності набуває такої сили, що здатне повністю поглинути конгруентне «Я».

При цьому суб’єкту самостійно не вдається повністю реалізувати захисну контрсугес-тію для відновлення конгруентного «Я»

Метод стресопсихотерапії алкогольної залежності по А. Р. Довженко

Принцип методу: Надпотужна стресова дія з певною естетикою ритуалу діє подібно катарсису (очищенню) з наступною зміною відношення особистості до психічної залеж-ності.

Метод реалізується у три етапа:

І – підготовчий етап – формування пози-тивної установки на терапію залежності

ІІ – психотерапевтичний етап – мотивуючо-го навіювання.

ІІІ – емоційно-стресова терапія – імпера-

тивне вербальне навіювання кінцевої заборони прийняття алкоголю на певний проміжок часу (цей проміжок встановлю-ється самим клієнтом).

Метод А. Р. Довженко протипоказаний при наявності психічних розладів, деменції, затримці психічного розвитку.

Емоційно-стресова психотерапія В. Е. Рож-нова (1971)

Мета методу – виробити в душі хворого на гранично високому емоційному рівні перегляд або, навіть, радикальну зміну відношення до себе, до свого хворобливого

стану та до оточуючого мікро- і макро-соціального серсдовища.

Метод призначений переважно для групо-вої психотерапії (загальна мета, обернений зв’язок, співпереживання, емпатичне відчуття безпеки тощо).

Особливої уваги заслуговують медико-психологічні аспекти віктимології.

На думку румунського вченого Б. Мен-дельсона, об’єктом віктимології є не тільки жертва злочину, як вважалося раніше, а й

потерпілий від нещасного випадку, стихій-ного лиха тощо.

Отже, можна вважати, що у віктимології існують два напрями:

- у широкому розумінні віктимологіяє окремою дисципліною, що вивчає всі види жертв;

- у вузькому ж розумінні кримінальна віктимологія — це наука, що вивчає тільки жертв злочинів.

В той же час, Г. Гетіг та Д. Рівман вважали віктимологію галуззю лише кримінології.

Японський вчений Міядзава, поєднавши концепції різних вчених, розрізняє віктим- ність особистісну, котра залежить від:

- віку,

- статі,

- роду діяльності,

- соціального статусу тощо,

і спеціальну віктимність, що залежить від:

- нестійкості щодо психіки і пси-

хології,

- відставання у розвитку інтелекту,

- алкогольної інтоксикації,

- безвілля,

- емоційної нестійкості тощо.

Створене в Мюнстері (Німеччина) Міжна-родне віктимологічне наукове товариство починаючи з 1973 р. провело багато між-народних симпозіумів з питань віктимо-логії. Однією з найактуальніших проблем віктимології є захист законних прав та

інтересів осіб, що потерпіли від злочинних посягань.

У багатьох розвинених країнах світу прий-нято інститут компенсації шкоди, що була завдана жертвам злочину.

Ця проблема привертає до себе увагу всього світового співтовариства. Генераль-на Асамблея ООН 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію основних принци-пів правосуддя із захисту жертв злочинів та зловживання владою, згідно з якою визначено такі основні напрями підтримки й допомоги потерпілим:

• введення в національне законодавство міжнародних стандартів із забезпечення потерпілим доступу до системи правосуддя та державної підтримки;

• кримінально-правова реституція;

• компенсація потерпілим з державних фондів;

• подання потерпілим:

- - матеріальної,

- - медичної,

- - психологічної та

- - соціальної допомоги:

- державними,

- громадськими і

- місцевими установами.

Віктимологія оперує такими термінами:

“жертва”, “потерпілий”, “віктимність” і “віктимізація”.

Жертвою з позицій віктимології розумі-ється постраждала від:

- злочину:

- нещасного випадку,

- стихійного лиха

фізична особа незалежно від того:

- чи визнана вона потерпілою у встанов-леному законом порядку,

____________________________________

- чи лише вважає себе такою.

Потерпілий — це особа, якій злочином безпосередньо завдано:

- моральної,

- фізичної або

- майнової шкоди і яка

визнанапотерпілою у встановленому зако-ном порядку.

Поняття “жертва” і “потерпілий” у віктимології вважаються майже тотожними.

У віктимології жертва і потерпілий одночасно є основними об’єктами дослідження і основними її поняттями.

Кінцевою метою вивчення жертв злочинів є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і злочинності загалом шляхом здійснення цілеспрямованого впливу як на злочинців, так і на потен-ційних жертв злочинів.

Віктимність окремої особи(індивідуальна віктимність) — це об’єктивно притаманна людині:

____________________________________

- реалізована: - злочинним актом,

- нещасним випадком,

- стихійним лихом або

- залишена в потенції

здатність, схильність стати за певних обста-вин жертвою злочину (випадку).

Залежно від:

- особистісних якостей і

- поведінки конкретного індивіда

ступінь його уразливості:

- може перевищувати середній (підви-

щена віктимність) або

- бути нижчим від середнього(мінімі-

зована віктимність) рівня.

Індивід не набуває віктимності у процесі життєдіяльності, а є віктимним з моменту народження і до смерті.

Індивід не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідовані:

- злочинність і

- імовірність лиха,

отже, у кожного існує об’єктивна можли-вість стати жертвою:

- злочину чи

- випадку.

Розрізняють віктимність:

- загальну і

- вибіркову (спеціальну).

Однакові особистісні якості, аналогічна поведінка, тим не менше, можуть призвести до різних наслідків залежно від:

- конкретної ситуації, а саме:

- зовнішніх обставин,

- характеристики злочинця тощо.

Тому слід розрізняти віктимність:

- особисту і

- ситуативну

(оскільки віктимність особи є результа-том поєднання ситуативного та особис-того компонентів).

Віктимізація — це процес реалізації вік-тимнихпотенцій у отриманні шкоди і є результатом цього процесу.

Роль жертви у кримінологічному механізмі злочину може бути найрізноманітнішою — від нейтральної до максимально провоку-ючої злочинця на вчинення злочину.

Особливе віктимологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслідок її високого віктимного потенціалу.

Така поведінка часто стає приводом і джерелом конфлікту.

Жертві може бути завдано шкоди в результаті:

- її необачливих дій,

- неправильної оцінки нею ситуації, а через це й неправильної поведінки.

До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об’єктивна можли-вість вчинення злочину, належать:

- відсутність необхідної реакції на злочинні

чи інші негативні дії,

- невчинення опору діям злочинця.

Національна Академія Внутрішніх справ

України (НАВС) розрізняє такі види поведінки жертви:

- провокуюча — образа, приниження,

напад, знущання тощо;

- позитивна (не провокуюча);

____________________________________

- нейтральна щодо впливу на поведінку

злочинця;

- пасивна — найхарактерніша для взаємо-

дії близьких родичів.

Класифікація Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

- негативна поведінка жертви, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об’єктивно сприяючу ситуацію;

- позитивна, що виражається у протидії

злочинцю, виконанні громадського

обов’язку тощо;

- нейтральна — така, що не сприяла вчи- ненню злочину.

А. Зелінський, класифікує віктимну пове-дінку за її характером:

• конфліктна, коли потерпілий створює

конфліктну ситуацію або бере активну

участь у конфлікті, що виник (є ініціато-

ром бійки або вступає в бійку на боці

однієї зі сторін).

Особливими різновидами такої поведінки

є необхідна оборона, затримання злочин-

ця, правозахисна активність;

• провокуюча (демонстрування багатства,

екстравагантна зовнішність, неправильна

поведінка жінки, що створює уявлення

про її доступність, тощо);

__________________________________

• легковажна (довірливість і наївність не-

повнолітніх та інших осіб, що неспромож-

ні опиратися нападаючому, створення

аварійних ситуацій на шляхах пішохода-ми й водіями тощо).

Жертв злочинів класифікують також:

- за статтю,

- віком,

- професійною приналежністю і

- морально-психологічними особливо-стями особи.

Найвищу віктимність мають:

- працівники правоохоронних органів,

- інкасатори,

- охоронці,

- касири,

- водії таксі, що працюють вночі,

- бізнесмени,

- журналісти.

Такі якості як:

- статева розбещеність і

- схильність до вживання алкоголю й

- наркотиків;

- жадібність і

___________________________________

- деспотизм;

- агресивність і

- жорстокість;

- брутальність і

- боягузливість;

- сміливість і

- доброта;

- фізична сила і

- слабкість тощо

за певних обставин можуть сприяти або пе-

решкоджати вчиненню злочинів.

Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуативними факторами, що дає підстави для такої їх класифікації:

• агресивні жертви — особи, поведінка яких пов’язана з нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або інших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно умисне створення конфліктної ситуації;

___________________________________

• активні жертви — особи, чия поведінка, хоча й не пов’язана з нападом або створен-ням конфлікту, проте активно сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (звертаються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення дій, що об’єктивно призводять до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шкоди самі собі);

• ініціативні жертви — особи, поведінка яких має позитивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;

• пасивні жертви — особи, які не опира-ються злочинцю з об’єктивних і суб’єктив-них причин;

• некритичні жертви — особи, для яких характерні необачливість, невміння пра-вильно оцінювати життєві ситуації;

• нейтральні жертви — особи, що не сприяють вчиненню проти них злочину.

Вчені НАВС вважають, що основним крите-рієм, на підставі якого необхідно класи-фікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найзагальні-шому вигляді:

___________________________________

- віктимогеннудеформацію особи,

- професійну,

- вікову віктимність і

- віктимну патологію.

На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

• випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не залежать ні від волі (бажання) жертви, ні від волі (бажання) злочинця;

• жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;

• жертва з підвищеними якостями ризику,тобто особа, стосовно якої діє комплекс факторів ризику.

До цієї групи належать два основних типи жертв:

_________________________________

- жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх поведінка у громадських місцях містить підвищену віктимність;

- жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.). Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигляді тощо;

• жертва з високим рівнем ризику.Морально-соціальна деформація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

Класифікація жертв необхідна для органі-зації спеціального напрямку попереджу-вальної роботи — віктимологічної про-філактики у двох основних напрямах:

- індивідуальна віктимологічна

профілактика,

- загальна або індивідуально-групова

віктимологічна профілактика.

___________________________________

При реалізації першого напряму необхідну увагу приділяють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій:

- патрулювання,

- обладнання технічними засобами

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Задовольнити його може лише вживання наркотика.	\|	А. Г. Iванов-Смоленський (1974)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.