Історія розвитку промислового птахівництва в Україні

На початку 40-х років для розроблення наукових основ громадського тваринництва і, зокрема, птахівництва організовано Всесоюзний науково-дослідний і технологічний інститут птахівництва (ВНДТІП), Всесоюзний науково-дослідний інститут птахопереробної промисловості, Український науково-дослідний інститут птахівництва (УНДІП), створено Московський і Воронезький зоотехнічні інститути птахівництва і розгалужену мережу спеціалізованих технікумів.

У повоєнні роки починаються дослідження систем і способів утримання птиці, нормування годівлі, формується система великих промислових птахівницьких підприємств, виводяться нові породи і вдосконалюється племінна справа. У 50-х роках завершено створення широкої мережі інкубаторно-птахівницьких станцій, почався випуск нових шафових інкубаторів "Універсал-45", сконструйовано першу механізовану кліткову батарею для курок-несучок, удосконалено батарею для вирощування курчат, створено яйцесортувальну машину і агрегат для виробництва вітамінно-трав'яного борошна. Почався випуск обладнання серії "Клімат" для створення і підтримання у пташниках регульованого мікроклімату, що сприяло поліпшенню умов утримання птиці та підвищення її продуктивності.

На початку 60-х років розширюється мережа великих спеціалізованих промислових птахогосподарств. У зв'язку з цим постановою уряду Української РСР від 21 жовтня 1964 р. №1103 "Про організацію виробництва яєць і м'яса птиці на промисловій основі в Українській РСР" було визначено напрями розвитку галузі, намічено будівництво великих птахівничих комплексів. З цього часу почався процес послідовної концентрації й інтенсифікації галузі. Громадське птахівництво почало посідати провідне місце не тільки в державних закупівлях яєць і м'яса птиці, а й у їх валовому виробництві [21].

Таким чином, уже на початку 1965 року в Україні було створено потужний виробничий потенціал галузі, який повністю забезпечував стабільні темпи росту виробництва яєць і м'яса птиці, потребу в племінній продукції птахогосподарств, птахівничих ферм сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та підсобних господарств населення.

У результаті еволюції несучість курей за 1925-1998 рр. збільшилася на 145 яєць і становила у 1998 р. за кращим кросом на європейських конкурсних випробуваннях 321 шт. Вік досягнення бройлерами живої маси 1,5 кг скоротився із 120 днів у 1925 р. до 33 - у 1998 р., тобто на 87 днів.

Принципово новий напрямок отримала птахопереробна промисловість у 70-х роках, коли з'явилися машини, що відокремлюють м'ясо від кісток. Це дало можливість виробляти з пташиного м'яса у великих кількостях фарш, що використовується в харчовій промисловості при виробництві ковбасних виробів, рулетів, консервів та ін. Кістки, що залишалися від розділення, також застосовувалися у виготовленні протеїнових гелів, бульйонних концентратів та ін.

Із введенням у широку побутову практику мікрохвильових печей почали готувати напівфабрикати з окремих частин тушок м'яса, відокремленого від кісток, або фаршу. У замороженому стані ці напівфабрикати можуть зберігатися, не втрачаючи харчових якостей, дуже довго. У домашніх умовах у мікрохвильовій печі, куди напівфабрикати поміщають в упаковці, продукт стає готовим до споживання через декілька хвилин. Дуже широко напівфабрикати для приготування в мікрохвильовій печі почали використовувати в мережі ресторанів. Більшість наших споживачів поки що погано собі уявляють, наскільки різноманітний у світі асортимент напівфабрикатів та готових кулінарних виробів, основу яких складає м'ясо бройлерів, їх виробництвом зайнята потужна індустрія, що, як люблять жартувати американці, використовує з птиці все, за винятком півневого співу [22].

Останнім часом зусилля вчених та виробничників значною мірою зосереджені на розробці та впровадженні ресурсозберігаючих технологій у виробництві продуктів птахівництва, головна мета яких - зниження витрат ресурсів у розрахунку на одиницю продукції. Вказана мета досягається, з одного боку, шляхом збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності та збереженості птиці, а з іншого - застосуванням науково обґрунтованих технологій вирощування, що дозволяють більш раціонально витрачати трудові та матеріально-грошові ресурси.

Складовими ресурсозберігаючих технологій є: перервні режими освітлення, обмежене напування, фазова годівля, локальне обігрівання повітрям, диференційована щільність посадки молодняка з підвищеною щільністю в початковий період вирощування, розподілене за статтю вирощування м'ясного молодняка, застосування установок ІЧУФ (інфрачервоні ультрафіолетові лампи) для обігрівання замість електробрудерів. Усе це дозволяє більш раціонально витрачати кормові та енергетичні ресурси, підвищувати продуктивність і збереженість птиці та якість продукції [23].

Станом на 1 січня 1989 р. у системі Головптахопрому України діяли 623 спеціалізовані господарства, з них 251 - з виробництва яєць (м'ясо як супутній продукт), 133 - з виробництва м'яса птиці, 239 - племінних господарств, їхня питома вага в суспільному секторі становила: з виробництва яєць - 85%, м'яса птиці - до 75%, в областях з великими промисловими центрами (Київ, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Харків) - до 90% продукції [24].

Середньорічне виробництво яєць в Україні за 1986-1990 рр. становило 17,2 млрд. шт., м'яса птиці-898,7 тис. т. Виробництвом продукції птахівництва в Україні займалося понад 4 тис. господарств, у тому числі 264 підприємства виробничо-наукового об'єднання(ВНО) Укрптахопром - на промисловій основі. У 1990 році всіма категоріями господарств України було вироблено 16,3 млрд. яєць та 944,2 тис. т м'яса птиці, господарствами Укрптахопрому - 7,6 млрд. яєць (46,6 %) та 372,3 тис. т м'яса птиці (39,4% загальнодержавною виробництва). Населенню було продано 322,7 млн. голів молодняку птиці, в тому числі 76,0 млн. - водоплавної. Споживання яєць на душу населення сягло 275 шт. на рік, м'яса птиці -13,6 кг.

Завдяки прогресивним технологіям, запровадженим у птахорадгоспах, виробництво та реалізація продукції птахівництва стали прибутковим видом діяльності. Як правило, вартість будівництва об'єктів птахівництва відшкодовувалася через 3-4 роки після введення в експлуатацію. Собівартість продукції була на достатньому рівні, щоб реалізовувати її за цінами, доступними для всіх верств населення.

З боку держави птахівництву надавалася всіляка підтримка. У цей період діяли надбавки до закупівельних цін за продаж м'яса птиці понад середній рівень, досягнутий в XI п'ятирічці, встановлювалися диференційовані надбавки та відшкодовувалися втрати між закупівельними і роздрібними цінами при поставці продукції птахівництва в торговельну мережу. Величина надбавок сягала 29,7% загальної виручки. Ця система діяла до 1995 року. Крім того, у 1992-1993 роках держава відшкодовувала 30% вартості кормів, витрачених на виробництво м'яса птиці [25].

За роки реформування сільського господарства галузь птахівництва в Україні відкинуто більш ніж на 30 років назад. Станом на 1 січня 2004 року лише 9,5% сільськогосподарських підприємств утримують птицю, з них мають поголів'я всіх видів понад 5 тис. - 14,4%. Нині галузь об'єднує 656 птахогосподарств різних форм власності. З них 86 спеціалізуються на виробництві племінної продукції, 150 - виробництві яєць, 82 - виробництві м'яса птиці, 195 – міжгосподарських птахівничих підприємств та 143 -інкубаторно-птахівничі станції. Під час реформування державних птахофабрик та радгоспів, що входили до системи виробничо-наукового об'єднання (ВНО) "Укрптахопром", створено 262 підприємства різних організаційно-правових форм господарювання. Статус державних зберегли лише дев'ять з них. Як наслідок, галузеву структуру національного птахопродовольчого підкомплексу повністю порушено [26].

З огляду на це, 27 червня 2003 року за ініціативи ряду обласних галузевих асоціацій ("Харківптахопром", "Луганськпромптиця", "Одесаптахопром", "Запоріжжяптахопром", "Донецькптахопром") та провідних підприємств птахівничої галузі (всього 78 птахопідприємств, що виробляють 83% м'яса бройлерів та 75% курячих яєць України) виступили засновниками Асоціації "Союз птахівників України". Таким чином, Асоціація об'єднала зацікавлених у розбудові птахівничої галузі юридичних осіб, але вона не є "закритим клубом" - двері Асоціації відчинені для всіх, хто поділяє статутну мету і бажає працювати в цивілізованих сучасних умовах як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Асоціацію "Союз птахівників України" створено з метою:

• консолідації зусиль підприємств галузі для вирішення спільних проблем;

• підтримкиінтересів учасників у державних органах, представництва інтересів учасників при здійсненні державного регулювання в галузі птахівництва;

• участі у розробці й реалізації програм стабілізації та розвитку птахівництва в Україні;

• захисту інтересів учасників у частині умов державної підтримки їхнього кредитування та дотування;

• підвищення конкурентноздатності вітчизняних виробів птахівничої продукції;

• формування ринку реалізації птахівничої продукції;

• організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів птахівничих підприємств, проведення семінарів, нарад тощо;

• створення єдиної інформаційної системи щодо стану ринку яєць, м'яса птиці та суміжних галузей, впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

• надання інформаційно-консультаційної та юридичної допомоги членам Асоціації;

• представлення інтересів учасників у міжнародних і закордонних організаціях, міжнародних семінарах, конференціях тощо, а також здійснення іншої діяльності, спрямованої на розвиток птахівничої галузі.

Членами Асоціації можуть бути як підприємства безпосередньо зайняті виробництвом та переробкою продукції птахівництва (дійсні члени), так і підприємства суміжних галузей (асоційовані члени).

Усім членам Асоціації "Союз птахівників України" пропонуються різноманітні пакети послуг, а саме:

• пакети для виробників продукції птахівництва – резидентів України: "Інформ", "Маркетинг", "Партнер";

• пакети для підприємств суміжних галузей - резидентів України: "Інформ-маркетинг", "Партнер";

• пакети для нерезидентів України: "Інформ-маркетинг", "Партнер".

Залежно від статусу (дійсний / асоційований) та власної зацікавленості підприємств пакети мають різне наповнення, зокрема, пропонуються:

• аналітична інформація про стан галузі та учасників Асоціації;

• маркетингові дослідження ринку птахівничої продукції та суміжних галузей;

• визначення рейтингів та проведення тендерів серед постачальників обладнання, ветпрепаратів, кормових добавок, тощо;

• отримання та розміщення рекламних матеріалів через інформаційні канали Асоціації.

Побудова організаційно-управлінської структури національного птахопродуктового підкомплексу має спрямовуватися на вирішення актуальних проблем, а саме: пріоритетне цілеспрямоване інвестування фондових галузей з метою створення потужної матеріально-технічної бази агропромислового виробництва і на цій основі забезпечення всіх товаровиробників вітчизняною прогресивною технікою, устаткуванням і обладнанням; створення належних економічних умов для ефективного функціонування всіх структурних підрозділів інтегрованої системи; вдосконалення галузевої і територіальної структури у напрямі пропорційного розвитку всіх сфер і ланок діяльності підкомплексу; сприяння ефективному використанню сировини та інших ресурсів з метою виготовлення високоякісної і конкурентоспроможної продукції.

Створення Асоціації, на наш погляд, замість концентрації зусиль у рамках ВНО "Укрптахопром" на вирішенні нагальних проблем у справі формування та розвитку птахівничої галузі, призвело до великих суперечностей і складнощів в організації управління цієї тмьми важливої галузі. Для усунення цих розбіжностей доцільно повернутися до єдиної галузевої структури національного птахопродуктового підкомплексу ВНО "Укрптахопром", адже основна частина обласних виробничих об'єднань з птахівництва залишилася у складі ВНО "Укрптахопром", а ВО "Одесаптахопром" та ЗАТ "Комплекс Агромарс" ВО "Київптахопром", які виступали засновниками Асоціації "Союз птахівників України", через протиріччя, що не вирішувалися, вже вийшли зі складу Асоціації.

Окремі автори вважають, що роздрібнення керівництва птахопродуктового підкомплексу є нормальним явищем, розцінюючи його як створення конкурентного середовища. Але вони при цьому забувають , що конкуренція має діяти у сфері виробництва, а не управління. Ситуація, що склалася в галузі, ніяким чином не сприяє поліпшенню стану справ, а тільки призводить до зайвої бюрократичної тяганини. Існуюча нині система управління не відповідає вимогам становлення нових економічних відносин, призводить до низького конкурентного статусу птахопродуктового підкомплексу, ускладнює розробку єдиної стратегії його розвитку, що має бути орієнтованою на ринок і здатною забезпечити одержання синергійного ефекту від регіональної інтеграції всіх учасників технологічного циклу в птахівництві на основі моделі: селекція -> виробництво -> споживач кінцевої продукції.

Таким чином, назріла невідкладна необхідність в удосконаленні структури управління національного птахопродуктового підкомплексу. Насамперед необхідно перевести племінне птахівництво на промислову основу за рахунок державних коштів — з прямим підпорядкуванням ВНО "Укрптахопром". У складі ВНО "Укрптахопром", для більш кваліфікованого керівництва галуззю, необхідно створити такі основні технологічні відділи: м'ясного птахівництва, яєчного птахівництва та промислової переробки продукції. Ефективний розвиток птахівництва може бути забезпечений при надійному ветеринарному захисті птиці та використанні новітніх технологій, для чого слід створити відповідні відділи.

На регіональному рівні необхідно функціонально підпорядкувати виробничим об'єднанням усі птахівницькі підприємства незалежно від форм їх власності. Посилити кадрове забезпечення та роль виробничих об'єднань в організації управління та координації всіх технологічних питань галузі. У вищих навчальних закладах освіти запровадити підготовку зооінженерів за спеціалізацією "Промислове птахівництво". Такими закладами освіти могли б бути Національний аграрний університет та Харківський національний аграрний університет їм. В.В.Докучаєва.

Подальший розвиток і вдосконалення структури регіонального птахопродуктового підкомплексу має здійснюватися шляхом посилення його виробничо-територіальної єдності, розвитку горизонтальної та вертикальної інтеграції в напрямі створення нових агропромислових самоврядних формувань (асоціації, корпорації, об'єднання на районному, міжрайонному рівнях), які б змогли об'єднати економічні інтереси його партнерів для досягнення основної мети: задоволення попиту споживачів шляхом збільшення обсягів виробництва продукції; забезпечення її якості та ефективної переробки і на цій основі отримання на пайових засадах відповідного прибутку для відтворення ефективного виробництва.

Щоб забезпечити потреби населення у продуктах птахівництва на рінні нормативів збалансованого харчування та розширити їх експорт, галузь має розвиватися на індустріальній основі. У сільському господарстві їй відведено особливе місце у зв'язку із специфікою виробничої технології. На відміну від інших галузей тваринництва і дрібного птахівництва (домогосподарств населення), промислове птахівництво має істотні відмінності. Виробництво продукції тут організується на невеликих земельних територіях і розвивається на основі прогресивних технологій, спеціалізації та концентрації виробництва, використання високопродуктивної птиці та збалансованого корму промислового виробництва (комбікорму), комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, широкого проведення селекції. Селянським господарствам, дрібним і навіть середнім, така технологія практично не під силу. Ось чому галузь птахівництва, якщо її вести на промисловій основі, об'єктивно вимагач вдосконалення організаційно-економічних перетворень - глибокої спеціалізації, кооперації, концентрації та інтеграції технологічних і управлінських процесів [27].

Концептуально в перспективі слід виходити з того, що аграрний сектор економіки може ефективно розвиватися лише на основі внутрішньо- і міжгалузевої конкуренції, зростання капіталомістковості й продуктивності праці в сферах АПК. Виходячи з того, що в сучасних умовах збільшувати фінансування сільського господарства через бюджет та інші перерозподільні механізми надто склади" вітчизняні вчені дійшли до висновку, що необхідно "...знаходити реальні фінансові ресурси безпосередньо у сфері агропромислового комплексу за рахунок поєднання зростання виробництва та глибокої промислової переробки продукції сільського господарства й реалізації, зниження собівартості..." [28].

Таким чином, йдеться не про бюджетні кошти, яких у принципі довгий час бракуватиме і в майбутньому, а про комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію власних, комерційних, банківських і державних ресурсів, вкладень крупних вітчизняних та іноземних інвесторів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Народногосподарське значення галузі.	\|	Виробництво яєць в окремих країнах та регіонах світу, тис, т

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.