МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Засоби конституційного закріплення основних прав, свобод та обов’язківКонституційне закріплення прав і свобод особи в різних країнах має свої особливості, зумовлені національними традиціями в розвитку політико-правової теорії і практики. Переважна більшість конституцій містить спеціальні розділи, в яких фіксуються права і свободи і які звичайно передують розділам, присвяченим регламентації основ організації і діяльності державного механізму. У преамбулі до Конституції Франції записано: “Французький народ врочисто проголошує свою відданість правам людини і принципам національного суверенітету тією мірою, якою вони були визначені в Декларації 1789 року, підтверджені преамбулою до Конституції 1946 року.” Система прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, встановлена Конституцією України, визначає основний зміст правового статусу людини і громадянина України. Залежно від характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життя громадянського суспільства. Конституція фіксує основні права, свободи та обов’язки громадянина і людини. Вони належать усім громадянам як суб’єктивні права певного виду. Уся система прав та обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини — з іншого. Права і свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод та обов’язків і однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють такі основні групи прав і свобод, а також групу обов’язків: 1. Природні (особисті) права і свободи людини, які надаються їй з народженням, а не державою, яка залежно від ступеня демократичності, може закріпити ці права в Основному законі або ні. Конституція України у ст. З визнає і гарантує, перш за все, саме природні права людини. Ця група прав відображена у таких статтях Конституції: - ст. 21, згідно з якою усі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах; - ст. 23 — кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості; - ст. 29 — кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; - ст. 32 — ніхто не може втручатися в особисте і сімейне життя; - ст. 34 — кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх почуттів і переконань; - ст. 35 — кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Особливо важливою серед цих статей є ст. 27, згідно з якою кожна людина має невід’ємне право на життя. 2. Другу групу становлять громадянські права. Ці права є своєрідними гарантіями охорони життя людини з боку держави, основним обов’язком якої є саме захист життя людини. Вони охоплюють широкий комплекс дій усіх державних і суспільних структур зі створення і підтримки нормальних умов життя людини. До них, зокрема, належать: - проведення Українською державою миролюбної зовнішньої політики, яка виключала б війни та воєнні конфлікти (ст. 18); - забезпечення особистої недоторканності людини (ст. 29); - недоторканність житла (ст. 30); - кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31); - кожному, хто на законних правах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України і право в будь-який час повертатися на неї (ст. 33); - право на достатній життєвий рівень (ст. 48); - належний рівень охорони здоров’я, медичної допомоги (ст. 49); - право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50); - захист прав і свобод людини судом (ст. 55); - право на правову допомогу (ст. 59); - принцип презумпції невинності (ст. 62); - право кожного на повагу до його гідності (ст. 28); - право звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб (ст. 40); - діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним; права на відшкодування збитків (ст. 56); - право захисту своїх прав та обов’язків (ст. 57); - право не відповідати за дії, які під час їх вчинення не були визнані законом як правопорушення (ст. 58); - право невиконання незаконних розпоряджень і наказів (ст. 60); - право індивідуального характеру юридичної відповідальності (ст. 61); - право підсудного на захист (ст. 63). 3. Економічні права. До цієї групи належать: - право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41); - право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42); - право на працю (ст. 43); - ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44); - кожен, хто працює, має право на відпочинок. 4. Соціальні права включають: - право на соціальний захист (ст. 46); - право на житло (ст. 47); - право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); - право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50). 5. Культурні права і свободи. До цієї групи прав належать - право на освіту (ст. 53) - свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54). 6. Політичні права і свободи включають: - право на свободу об’єднання у політичні та громадські об’єднання (ст. 36); - право на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій (ст. 37); - громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському референдумі, обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38); - право збиратися мирно, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39). Обов’язки громадян України, як уже зазначалося, обов’язок у його юридичному розумінні, — це міра належної поведінки учасників правовідносин. Що стосується конституційних обов’язків, то вони є відносно самостійним інститутом, що об’єднує певну групу конституційно-правових норм, які позначені певною єдністю і виділені в особливий комплекс у системі конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні. Призначення цих норм визначається тим, що виконання обов’язків є передумовою реалізації прав і свобод людини і громадянина. Людина повинна виконувати певні обов’язки, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди державі, суспільству, іншим людям. Тобто обов’язки людини є логічними і обов’язковими аналогами відповідних прав і свобод. Цей взаємозв’язок обов’язків з правами і свободами, а також з державою і суспільством дістав своє конституційно-правове закріплення у ст. 23 Конституції України, в якій зазначається, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Читайте також:
|
||||||||
|