Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Типологізація територій

Реалізація диференційованої політики регіонального вирівнювання передбачає проведення розробок по типологізації як суб'єктів держави, так і їх територій з подальшою "прив'язкою" до конкретних цілей і задач надання фінансовою підтримки. Успіх в рішенні задачі вирівнювання соціальних і економічних умов розвитку регіонів багато в чому залежить від вибраного підходу до їх класифікації, розробки загальнофедеральних стандартів і побудови конкретних карт типологізації ареалів в суб'єктах держави.

Опису сценаріїв кількісної і якісної оцінки стану регіонів присвячено немало досліджень і публикаций. При цьому автори, як правило, лише ранжують "багаті" (донори) і "бідні" (реципієнти) суб'єкти держав в залежності від їх бюджетного благополуччя. У ряді випадків робиться спроба дати комплексну оцінку стану регіону. Для цього різні характеристики економічного і соціального розвитку зводяться воєдино (інтегруються) з використанням тієї або іншої техніки зважування (ваги).

Принципове методологічне питання регіональної політики – класифікація регіонів і їх ареалів в залежності від характеру виникаючих типових проблем.

У основі класифікації лежать наступні положення: відмова від тотального ранжування регіонів як по кількісних, так і по якісних ознаках; використання проблемного принципу регіонального угрупування; визнання вибору об'єктів федеральної підтримки тільки на рівні суб'єктів держави недостатній; доцільність регіональної класифікації переважно на рівні муніципальних утворень.

Процес регіональної класифікації включає наступні стадії:

· ідентифікація типових проблем на території;

· оцінка гостроти проблем на основі економічних, фінансових, соціальних і інших показників;

· угрупування муніципалітетів по класах в залежності від їх економічного, фінансового, соціального, екологічного становища з використанням спеціальних критеріїв.

Вибір критеріїв з метою віднесення регіону до того або іншого класу - мабуть, найбільш складна задача. Він визначається стратегією вирівнювання, що прогнозується (бажаної) інтенсивністю регіонального зближення економічних і соціальних показників, можливостями вирівнювання, передусім фінансовою.

Внаслідок аналізу ідентифікуються типові регіональні проблеми і формується сукупність відображаючих їх показників. Всі показники, що використовуються в процедурі (алгоритмі) класифікації і відповідно в механізмі формування державного стандарту, рівнозначні. Формування списку одержувачів допомоги, як і державного стандарту, здійснюється ітеративно. На кожному етапі (ітерації) задаються три керуючих параметри: сукупність ознак (показників), наприклад, 8; конкретні порогові значення по всіх ознаках; критична маса ознак, наприклад, 5.

Схему, що пропонується необхідно адаптувати до реальних можливостей, насамперед інформаційних. У процесі класифікації муніципальних утворень дані, що використовуються повинні бути уніфіковані по території з точки зору методики, що застосовується, їх реального наповнення і т.ін.

Існуючі механізми надання федеральної підтримки нерідко ведуть не до ослаблення, а до посилення регіональної диференціації і вимагають все більших об'ємів перерозподілу (фінансових) ресурсів при все менших федеральних можливостях. Модель політики регіонального вирівнювання, що пропонується направлена на забезпечення умов для розвитку регіонів. Подолання регіональної асиметрії в довгостроковій перспективі досягається на базі економічного зростання в країні загалом і випереджального зростання відсталих територій зокрема. Заохочуючи передусім власні зусилля регіонів, регіональна політика може в необхідних випадках використати інструменти федеральної підтримки, що надається на чітких умовах і що приводить до досягнення бажаних соціально-економічних результатів.

Реалізація диференційованої політики регіонального вирівнювання передбачає проведення розробок по типологізації суб'єктів держави і їх територій. При цьому потрібно відмовитися від тотального ранжування регіонів як по кількісних, так і по якісних ознаках. У основу класифікації треба покласти проблемний принцип угрупування регіонів і особливо муніципалітетів.



Читайте також:

  1. Види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду
  2. Відображення нафтогазонакопичення територій в аномаліях геофізичних полів
  3. Встановлення прибудинкових територій.
  4. Геологічних умов територій
  5. Екологічне значення ландшафтів і заповідних територій
  6. Екологічні проблеми урбанізованих територій
  7. Етапи створення територій природно-заповідного фонду
  8. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
  9. Загальний порядок використання та контролю територій та об’єктів природно-заповідного фонду
  10. Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
  11. Засоби захисту населення, матеріальних цінностей і територій від надзвичайних ситуацій.
  12. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру




Переглядів: 536

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Досвід регіонального вирівнювання | Економічна криза (депресія) в україні та шляхи виходу з неї

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.