Розлючений цар наказує повісити Байду ребром на гак. Молоденький джура подає козакові лук із стрілами, і конаючий

Байда

Ой як стрілив - царя вцілив, А царицю в потилицю, Його доньку в головоньку, "От то ж тобі, царю, За Байдину кару!"

Образ Байди відтворено в історичній драмі П. Куліща "Байда, князь Вишневецький", поемі Грицька Чупринки "Байда" та інших

творах.

5. Загибель славного молодого козака Морозенка з відомогороду Морозів оспівана в історичній пісні"Ой, Морозе, Морозенку,

Ти славний козачеі"

- Дворядкові строфи відображаютьплач України за своїм

героєм, плач його матері і "гордого війська":

За тобою, Морозенком, Україна плаче. Не так тая Україна, як те горде військо... Заплакала Морозиха, ідучи на місто.

Україна і мати відчувають близьку загибель сина, який десь далеко "з турком б'ється". Він зображений як хоробрий воїн і козацький воєначальник.

От з-за гори, із-за кручі горде військо виступає, Посамперед Морозенко сивим конем виграває.

Та передчуття і сльози матері не даремні: "За річкою,заЛиманом" "взяли, взяли Морозенка в неділеньку вранці". Пісня малює страшну смерть молодого козака, улюбленця народузадопомогою алегоричних символів, порівняльних метафор(алегорія - інакомовлення).

Посадили Морозенка на тесовім стольці, Зняли, лняли з Морозенка з черешів червонці. Посадили Морозенка на жовтім пісочку, Зняли, зняли з Морозенка кроваву сорочку.

- Історичні пісні за засобами вираження подібні до ліричних. Стихія почуттів: у "Пісні про Байду" - захоплення, презирство до турецького царя, словесне знущання з нього, гордість за незламного лицаря-козака, вірність козацькій присязі, вірі християнській, Україні; у пісні "Ой, Морозе, Морозенку" - гірке страждання разом з великою всенародною любов'ю до молодого козака, замилування його відвагою, його молодечим запалом, буйною, волелюбною вдачею, горе і сльози від того, що такий молодий козак загинув від рук клятих ворогів. В обох піснях чимало звертань, риторичних фігур, пестливих словесних форм, постійних народнопоетичних зворотів, алегорій і метафор.

6. "За Сибіром сонце сходить..." - історична пісня, приписувана Устиму Кармалюкові.

- Ліричний монолог ведетьсявід першої особи - "я". Устим Кармалюк легендарний ватажок непокірного селянства, захисник бідних і покривджених, український Робін Гуд, діяв на Поділлі в першій половині XIX ст. Кріпак поміщика Пигловського, він розпочав повстанську боротьбу в 1813 p., чотири рази втікав із сибірської каторги. Під його орудою виступало близько 20 тис. селян. Підступно вбитий царськими посіпаками в 1835 p.

- Пісня має романсовий характер, створює глибоко інтимний образ народного ватажка зі складним внутрішнім світом, усвідомленням своїх обов'язків перед життям і людьми. Він протестує проти офіційних звинувачень.

Зовуть мене розбійником,

Кажуть - розбиваю,

Ще ж нікого я невбив,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Волелюбний дух України в історичних піснях.	\|	Бо й сам душумаю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.