МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||
Умови ефективної діяльності груп працівниківУмови ефективної діяльності груп працівників. Матеріали для самостійного опрацювання з теми 4. Література 1. Иванова Т. Ю. Теория организации. Краткий курс : учебю пособие / Т. Ю. Иванова, В. И. Приходько. – СПб. : ООО «Питнр Принт», 2004. – 273 с. 2. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту : підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К. : «Академ-видав», 2003. – 416 с. 3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту : навч. посібник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник.. – 2-вид. доп. і перероб. – Львів : Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ +» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід, 2003. – 352 с. 4. Монастирський Г. Л. Теорія організації / Г. Л. Монастирський : [навч. посібник]. – К. : Знання, 2008. – 319 с.
4.5. Регулятори в соціальній системі. Управління групами слід здійснювати на засадах застосування загальних функцій менеджменту: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання. Обов'язковим елементом функціонування всіх груп є збори, на яких вирішують проблеми, виробляють і ухвалюють рішення. Важливо чітко встановити періодичність їх проведення; зміст проблем, які виноситимуться на їх розгляд; перелік учасників; технічні засоби, які необхідно буде застосувати тощо. Дбаючи про забезпечення ефективності проведення зборів, корисно скористатися рекомендаціями американського спеціаліста Бредфорда, які зводяться до таких положень: · складати конкретний порядок проведення зборів; · забезпечувати вільний обмін інформацією між членами групи; · повністю використовувати здібності її членів (компетентність, досвід, знання, підприємливість, талант, ідеї тощо); · створювати атмосферу довіри, самовираження; · розглядати конфлікт як позитивний чинник і управляти ним; · за результатами зборів підводити підсумки та окреслювати майбутні заходи; · забезпечувати вільне передавання інформації з метою уникнення однодумства; · призначати «опонента» для висунення альтернативних ідей та «адвоката» для захисту навіть неправомірних позицій; · забезпечувати вислуховування різних точок зору, а також їх критику тощо [2, с. 43]. Менеджер повинен усвідомлювати, що група зможе реалізувати свої ідеї та забезпечити ефективну діяльність за позитивного впливу різних чинників. • Чисельність групи. На думку різних фахівців групи можуть складатися з 3—9, 4—5, 5—8, 5—11 осіб. Відомо, що найефективніше працюють бригади робітників чисельністю від 5 до 25 осіб. • Склад групи. Досвід свідчить, що група повинна охоплювати людей, які дотримуються різних позицій, сповідують різні ідеї, наділені неоднаковими способами мислення, поглядами на життя тощо. • Групові норми. До них належать гордість за свою роботу, бажання досягнути мети і забезпечити прибутковість, принципи колективної праці, професійна підготовка, позитивне ставлення до нововведень, способи захисту чесності, стосунки між членами колективу, методи розподілу заробітків тощо. • Згуртованість членів групи. • Групова однодумність. Постає як механізм пригнічення окремої особистості з метою збереження гармонії групи. • Конфліктність усередині групи. її можуть зумовити відмінності в цінностях, поглядах, оцінках. • Статус членів групи. Визначається старшинством у посадовій ієрархії, посадою, розташуванням кабінету, освітою, рівнем заробітної плати (доходів), соціальними талантами, досвідом, інформованістю людей тощо. • Ролі членів групи. Йдеться про їх участь у розв'язанні групових завдань, висуненні альтернативних рішень, підготовці інформації, налагодженні комунікацій тощо. • Забезпеченість групи інформацією. • Взаємини групи з керівниками організації, її підрозділами, службами, посадовими особами, а також з іншими групами. • Наявність встановлених прав та обов'язків у членів групи. • Швидкість прийняття та виконання рішень. • Механізм прийняття компромісних рішень. • Формування витрат (матеріальних, трудових, фінансових), пов'язаних із функціонуванням груп. • Використання функцій і методів менеджменту в процесі управління групою. • Формування, підбір (поява) лідерів групи. • Застосування стилів керівництва при управлінні групою [2, с. 44-45]. Формування груп в організації з урахуванням наведених чинників та управління ними через застосування функцій, методів менеджменту і управлінських рішень дає змогу знівелювати негативні наслідки внутрішньогрупової і міжгрупової взаємодій та підвищити ефективність функціонування кожної групи зокрема та організації загалом. 4.2. Регулятори в соціальній системі Цілісність соціальної системи забезпечується механізмами її регулювання. У соціальних системах діють три основні типи регулювальників: • цільова управлінська дія; • саморегуляція; • організаційний порядок. Розглянемо суть цільової управлінської дії. Механізм останньої включає цілепокладання і цілездійснення. Як правило, цей вплив здійснюється поза організацією. При цьому можна виділити два види цільового управління: зовнішнє управління і самоврядність. Зовнішнє управління, у свою чергу, може бути розділене на управління, направлене безпосередньо на елементи об'єкту управління, і управління, направлене на систему в цілому. Управління, направлене на окремі елементи організації, передбачає, що власні можливості суб'єктів організації використовуються лише в межах заданих ззовні установок, отже, їх потенціал використовується не повною мірою (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Управління, спрямоване на окремі елементи організації [1, с. 78]
В разі управління, направленого на організацію в цілому, дія, що управляє, не блокує потенціал організації (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Управління, спрямоване на організацію в цілому [1, с. 78] До переваг зовнішнього управління можна віднести: • осяжність максимального числа об'єктів управління; • можливість єдиної скоординованої дії на всі ділові елементи управління, виходячи з інтересів цілого. Недоліками цього управління є: • обмеженість інтелектуального потенціалу єдиної управлінської ланки; • його відірваність від завдань і проблем низових ланок; • відсутність особистої зацікавленості всіх елементів організаційної структури в результатах функціонування [1, с. 79]. Самоврядність відноситься до цільового управління. Його можна розглядати з кібернетичних або соціологічних позицій. З точки зору кібернетики система вважається такою, що самоуправляється, якщо володіє автономією по відношенню до зовнішнього середовища і її поведінка не повністю детермінована ззовні. З соціологічної точки зору самоврядність виступає як участь всіх членів організації у виробленні загальних рішень. Читайте також:
|
||||||||||||||||||
|