Німецькі претензії до Литви і Польщі

Ліквідація чехословацької держави

ТЕМА ПЕРЕДДЕНЬ ВІЙНИ

Друга республіка — так стали називати залишки чехословацької держави — в економічному й політичному відношеннях виявилася залежною від гітлерівської Німеччини. Населення втратило довіру до керівників колишніх політичних партій. Президент Бенеш залишив свій пост і емігрував до Англії, його місце посів колишній великий австрійський чиновник Е. Гаха. Чеські політичні партії припинили існування. Була створена єдина партія фашистського гатунку "Національна єдність", лідер якої — Р. Беран — став на чолі нового уряду. Уряду Другої республіки не вдалося зберегти єдність країни.

У жовтні 1938 р. у Словакії було створено автономний уряд на чолі з католицьким священиком І. Тісо. Водночас проголосила автономно й Закарпатська Україна. Незважаючи на активну протидію празького уряду, 14 березня 1939 р. словацький сейм проголосив незалежність Словакії. 23 березня було підписано договір, за яким Німеччина брала на себе "охорону незалежності та інтегральності Словакії", що перетворювало її на сателіта гітлерівців. 15 березня 1939 р. проголосила незалежність і Закарпатська Україна, але до її території, за згодою Гітлера, вдерлися угорські війська.

За таких обставин Гїтлер викликав Гаху і зажадав підписання акта про ліквідацію республіїси та передання долі чеського народу до рук Німеччини, погрожуючи в разі відмови наразити на бомбардування Прагу. 15 березня Гаха виконав волю фюрера і, всупереч конституції, ліквідував державну незалежність країни. Того ж дня частини вермахту вторглися на територію Другої республіки, що припинила своє існування. Гітлерівці оголосили окуповані землі "протекторатом Богемія та Моравія". Уряди Британії і Франції обмежилися формальними протестами проти порушення Мюнхенської угоди. Так було ліквідовано чехословацьку державу.

Через тиждень після окупації Чехії та Моравії німецькі війська зайняли Мемельську область (нині Клайпеда), відторгнувши її від Литви. За Версальським договором Мемельська область підлягала управлінню Лігою Націй, але в січні 1923 р. була приєднана до Литви. Це було єдиним місцем виходу Литви до моря, і тому Мемель користувався широкою місцевою автономією. Тут проживала значна німецька меншина (в самому місті — більшість), і завдяки підтримці Берліна сам Мемель перетворився на оплот нацизму. Ті нацисти, що виступали за об'єднання з Рейхом, мали більшість у місцевих органах влади.

21 березня 1939 р. Німеччина оголосила Литві ультиматум про передачу міста і порту Мемеля, а 22-го було підписано відповідний пакт.

Загарбання Німеччиною Чехословаччини та Мемельської області призвели до того, що Польща виявилася з трьох боків охоплена військами агресора. Окупацією Чехословаччини, говорив пізніше Гітлер своїм генералам, "було створено основу для дій проти Польщі".

21 березня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп у бесіді з польським послом знов висунув вимоги щодо Гданська (Данціга), а також права на будівництво екстериторіальної залізниці та автостради, що з'єднали б Німеччину зі Східною Пруссією. Коли польський уряд відхилив ці претензії, з ситуації вирішив скористатися Гітлер, який лише шукав приводу, щоб позбутися німецько-польського пакту про ненапад та отримати щодо Польщі свободу дій.

Велика Британія і Франція, стурбовані зростанням агресивності Німеччини на Сході, зробили заяву про надання Польщі гарантій для захисту її незалежності. Західні країни прагнули зміцнити свої стратегічні позиції в Центральній Європі, утримати свій вплив у Польщі, інших країнах регіону, змусити Німеччину рахуватися із собою як з реальною силою, нейтралізувати схвильовану громадськість, яка вимагала відставки "вмиротворювачів".

3 квітня було визначено термін готовності німецьких збройних сил до нападу на Польщу - 1 вересня 1939 р. 11 квітня Гітлер підписав "Директиву про єдину: підготовку вермахту до війни 1939-1940 років", спеціальний розділ якої передбачав великомасштабну підготовку війни проти Польщі - операцію "Вайс". З цього документа випливало, що керівники Німеччини ще в квітні 1939 р. твердо вирішили розгромити Польщу. Загарбання цієї країни розглядалося як необхідна передумова вирішальної сутички з Великою Британією і Францією, як засіб створення плацдарму для майбутнього походу на схід. Враховувалася при цьому і ймовірна реакція з боку західних держав на агресію проти Польщі; В директиві, зокрема, зазначалося: "З огляду подій у Франції, що наближаються до критичної точки розвитку, й зумовленої цим стриманості Англії, сприятлива для вирішення польського питання обстановка може виникнути в недалекому майбутньому".

Гучномовні заяви про захист незалежності Польщі та інших країн сприймалися в Берліні лише як блеф. Насправді у Британії та Франції не було іншого виходу, як цього разу повною мірою виконати свої обіцянки гарантій: і дипломатичні поразки у Східній Азії, Ефіопії, Іспанії, Австрії, Мюнхені, Чехословаччині підірвали престиж цих країн, нове зрадництво остаточно позбавило б їх політичного кредиту, посилило Німеччину і призвело до втрати довіри "їхніх власних народів. У серпні 1939 р., незадовго перед війною, британську та французькі дипломати з повною відповідальністю говорили про готовність своїх країн надати воєнну підтримку Польщі в разі агресії проти неї . Німеччини.

Однак у Берліні до останніх днів розраховували на невтручання західних держав у разі війни з Польщею; у Лондоні і Парижі — на можливість домовитися з Німеччиною, віддавши їй лише Данціг і "коридор"; у Москві виходили з ймовірності змови між державами вісі й західними демократіями, як це було в Мюнхені. Фактично ж Німеччина не бажала приставати на англійські умови, а Британія й Франція не могли не виступити на захист :Польщі. Війна стала неминучою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини	\|	Англо-франко-радянські переговори 1939 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.