Структура економічної безпеки.

Економічна безпека України

У процесі розбудови незалежної держави, передусім відстоювання економічної незалежності, виникає проблема економічної безпеки.

Економічна безпека — незалежність держави у формуванні й розвитку власної економічної системи.

Матеріальною основою такої незалежності є власність народу на національне багатство. Зворотним боком економічного суверенітету є економічна небезпека.

Економічна небезпека — поступова втрата власності народу на своє національне багатство і здатності держави проводити незалежну політику в інтересах народу, а також поступове перетворення країни на сировинний придаток, джерело дешевих ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних тощо).

Відповідно до структури економічної системи основними напрямами досягнення економічної безпеки є незалежність у формуванні й розвитку:

1) продуктивних сил;

2) техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування, комбінування тощо);

3) власності та управління нею (в єдності їх економічного та юридичного аспектів);

4) господарського механізму.

Незалежність у формуванні та розвитку продуктивних сил і технікоекономічних відносин у їхній єдності означає незалежність держави в розвитку власного технологічного способу виробництва.

Як відомо, людство знало три технологічні способи виробництва: заснований на ручній праці; заснований на машинній праці та заснований на автоматизованій праці. Якщо розвинуті країни світу досягли вищого ступеня технологічного способу виробництва, що базується на машинній праці, й розбудовують його на автоматизованій праці (ознаками цього способу виробництва є використання комп'ютерів п'ятого та шостого поколінь, «інтелектуальних» роботів, наявність «безлюдних виробництв» тощо), то в Україні, як уже зазначалося, панівним є технологічний спосіб виробництва, який базується на ручній та машинній праці, що загрожує втратою її економічної незалежності.

Кожний з основних напрямів економічної незалежності має декілька конкретніших форм, напрямів розвитку. Оскільки сучасна система продуктивних сил складається із засобів праці, предметів праці, людини, науки, використовуваних людьми сил природи, інформації, форм і методів організації виробництва, то в її межах конкретними формами економічної безпеки держави є: 1) технічна й технологічна незалежність (техніка розглядається як синонім засобів праці);

2) сировинна незалежність;

3) кадрова незалежність;

4) наукова незалежність;

5) незалежність в освоєнні й використанні ядерної, сонячної та інших видів енергії (які є силами природи), або енергетична незалежність;

6) інформаційна незалежність;

7) незалежність у впровадженні власних форм і методів організації виробництва (організаційно-виробнича незалежність).

Кожна з цих форм має низку практичних параметрів та вимірів. Найпростішим для розв'язання названих проблем є досягнення організаційно-виробничої незалежності, найскладнішим — кадрової.

На основі цих форм незалежності формується економічна безпека країни в інших елементах економічної системи — відносинах власності та в господарському механізмі. Зворотним боком цих процесів є відповідні форми економічної небезпеки.

5.2. Кадрова безпека.

Основні параметри кадрової незалежності зумовлені сутністю людини, яка визначається насамперед єдністю її біологічної та соціальної сторін. Як біологічна істота людина є природною істотою, наділеною природними силами (нервами, м'язами, органами чуттів та ін.). Тому для здійснення праці необхідне відтворення індивіда як біологічного явища — його фізичного, психічного та емоційного здоров'я. В Україні в останні 10 років генофонду нації загрожує небезпека: смертність удвоє перевищує народжуваність (за 1991—2001 pp. в країні померло на 3,3 млн осіб більше, ніж народилося); Україна посідає перше місце в Європі за рівнем смертності й останнє — за рівнем народжуваності; середня тривалість життя чоловіків — 61 рік — найнижча; перше місце в світі за рівнем смертності працездатного населення; лише третина школярів здорова; у 60—70% працівників народного господарства виявлено різні хронічні захворювання та функціональні розлади нервової системи, внутрішніх органів; половина юнаків призовного віку мають тяжкі захворювання; на різні хвороби страждають майже всі вагітні жінки; приблизно чверть населення уражають інфекційні хвороби, нині налічується вже 1 млн захворюваних на СНІД, а за рівнем поширюваності цієї хвороби Україна випереджає всі країни Європи. Внаслідок цього до пенсійного віку доживає лише кожний другий працівник. Генетичному фонду нації також загрожує міграція понад 500 тис. здебільшого молодих жінок у розвинуті країни світу на заробітки.

Критичний стан здоров'я населення ставить під сумнів можливість розбудови могутньої держави і є постійно зростаючою економічною небезпекою майбутнього українського народу. Найважливішою причиною цього стало тотальне зубожіння населення, зокрема зниження калорійності харчування, значний дефіцит білків і вітамінів. Так, середній добовий раціон на одну людину в Україні становив 2505 ккал, тоді як згідно з нормами ООН для розвинутих країн світу в разі споживання менше 2600 ккал на добу починається процес голодування. Такі явища посилюють відчуженість переважної частини населення від національного багатства, а тому загрожують економічному суверенітету.

Як істота соціальна, людина є сукупністю суспільних відносин, зокрема економічних, соціальних, правових, духовних, національних, культурних тощо.

У сфері економічних відносин йдеться насамперед про формування, з одного боку, працівника нового типу, з іншого — людини-власника. Найважливішими рисами працівника нового типу в умовах НТР є розвиток його творчих здібностей, професійних навичок, економічне мислення, рівень підготовки до організаційної й управлінської діяльності, психологічні якості, про які йшлося вище.

Значній частині працівників України властиві безініціативність, недостатній професіоналізм, відсутність належної самодисципліни, техніко-технологічної культури тощо. Більше того, у 90-ті роки негативні риси людини-працівника значно посилилися, що поглиблює нестабільність економічної системи. Відставання України від багатьох розвинутих країн у цій сфері є фактором ослаблення її економічної безпеки.

Синтезуючий показник розвитку людини-працівника — рівень її освіти, економічної культури тощо. За своїм освітнім потенціалом Україна істотно відстає від багатьох розвинутих країн світу. Так, якщо прийняти рівень освітнього потенціалу в США за 100% (за кількістю студентів на 100 тис. населення), то в Канаді він становить 99,6%, у Південній Кореї — 69,3%, в Ізраїлі — 53,7%. Загалом за цим показником Україна посідає 50-те місце в світі. Крім того, кілька тисяч сіл з населенням більш як 300 осіб (майже половина населених пунктів країни) взагалі не мають шкіл, багато шкіл закриваються.

Людина-власник має декілька найважливіших форм економічної реалізації. По-перше, вона є власником робочої сили і повинна за її використання підприємцем отримувати грошовий еквівалент у формі заробітної плати. За умов наближення цін в Україні на споживчі товари та комунальні послуги до світових критерієм оплати праці мають стати відповідні показники розвинутих країн світу з урахуванням рівня продуктивності та інтенсивності праці.

Мінімальний рівень заробітної плати в Україні у доларовому еквіваленті в 1997—2001 pp. становив приблизно 20 дол. на місяць, тобто менше 1 дол. на день, що, за міжнародними критеріями, є ознакою злиденності. Водночас доходи нижчі від офіційної межі виживання отримували в Україні в 1998 р. понад 12 млн осіб. Середня заробітна плата в доларовому еквіваленті становила в Україні в 1998 р. 78 дол., тоді як у Польщі — 302, Чехії — 303, Угорщині — 328.

Це означає лише часткову й незначну реалізацію в Україні власності на робочу силу. Внаслідок цього відбувається масова міграція найбільш мобільної, передусім висококваліфікованої робочої сили за кордон.

Інший аспект вартості, а отже й власності на робочу силу в сучасних умовах, — соціальні витрати держави, які забезпечують її колективне відтворення за участю держави. Їх джерелом є податки на заробітну плату та відрахування до фонду соціального страхування. Вилучаючи таким чином приблизно третину заробітної плати, держава у розвинутих країнах світу здебільшого повертає її у вигляді витрат на освіту, охорону здоров'я, перекваліфікацію, виплату пенсій, допомогу безробітним та ін. В Україні мізерний обсяг соціальних витрат на одну людину, що також свідчить про часткову і незначну реалізацію цього аспекту власності на робочу силу.

Значне відставання має місце при виплаті на підприємствах найманим працівникам частини вартості робочої сили, яка безпосередньо не пов'язана з процесом праці (оплата відпусток тощо). Отже, всі три сторони (аспекти) власності на робочу силу найманого працівника не набули в Україні адекватності економічної реалізації. Внаслідок цього відбувається масовий відплив з держави найважливішої продуктивної сили, що негативно впливає і впливатиме в майбутньому на розвиток всієї економічної системи, значно послаблює економічний (в тому числі науково-технічний потенціал країни, інтелект нації), а отже й економічний суверенітет країни. Отримані ними під час праці за кордоном кошти лише частково компенсують втрати народного господарства від масової міграції робочої сили.

Формування людини-власника в Україні передбачає подолання відчуження працівників від засобів виробництва і створеного продукту, від управління власністю та ін. Подолання процесу відчуження працівників від засобів виробництва є найважливішим елементом економічної безпеки країни в межах економічної власності. Інші елементи — досягнення реального плюралізму форм власності, усунення надмірної диференціації доходів, виважена цінова, податкова, фінансова, кредитна політика держави та ін. У багатьох розвинутих країнах світу ці процеси відбуваються інтенсивно внаслідок створення народних підприємств, формування широкого прошарку реальних акціонерів. В Україні, однак, в 90-х роках відбувалося символічне перетворення працівників на власників, тривало широкомасштабне розкрадання державної власності. Через масове безробіття, низьку оплату робочої сили, мізерні витрати на соціальні цілі, за даними ООН, в 1997 р. Україна посідала 95-те місце серед країн світу за індексом розвитку (розраховується, виходячи з рівня життя, його тривалості, освіти населення), у 1994 р. — 45-те місце. Зростають апатія і безініціативність народу, його незадоволення, яке з часом може спричинити соціальний вибух. Це також серйозна загроза безпеці України.

У сфері соціальних відносин сутність людини розкривається в утворенні класів, соціальних верств, прошарків, у формуванні спільних економічних, політичних та інших інтересів тощо. На відміну від розвинутих країн світу, в яких триває процес утворення середнього класу (насамперед класу власників), в Україні відбувається поляризація суспільства, про що йшлося вище.

У сфері правових відносин сутність людини означає можливість її ставлення до різних об'єктів власності як до своїх, владу над речами, право володіння, користування і розпорядження ними, формування правової культури тощо. В Україні внаслідок зубожіння переважної частини суспільства створюється правове поле нігілізму, вседозволеності, неповаги до законів держави, посилюється агресивність частини суспільства, а через відчуження працівників від власності зменшується їх влада над речами, над різними об'єктами власності (засобами виробництва, інтелектуальною власністю та ін.). Це також загрожує суверенітету держави, призводить до зростання злочинності, насамперед економічної.

У сфері політичних відносин сутність людини виявляється в її участі у політичних партіях, рухах, впливі нa політику держави, виборах органів влади різних рівнів тощо.

У сфері національних відносин сутність людини виявляється у ступені розвитку національної самосвідомості населення, ідей та духу народу, в умінні й бажанні досягти консенсусу між різними політичними силами тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль відносин власності та господарського механізму у формуванні економічного суверенітету.	\|	Технічна, сировинна, наукова та інформаційна безпека.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.